Вирок № 51950250, 01.10.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/291/2015(м)

263/1123/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

судді-доповідача Демяносова О.В.,

суддів: Меленчука В.С.,

Мозговенка В.В.,

при секретарі судового засідання Багіровій П.А.,

за участю прокурора

за участю захисника

за участю обвинуваченого

за участю перекладача ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 06 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12014050770004845, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_4, діючого в інтересах ОСОБА_5 та прокурора прокуратури Жовтневого району м. Маріуполя прокурора у кримінальному провадженні Балджи О.М. на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 травня 2015 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Москва Російської Федерації, громадянина Росії, маючого середню спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

28 жовтня 2010 року Жовтневим районним судом за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 год.,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

установила:

вказаним вироком ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Стягнуто на користь Маріупольської міської ради в особі Комунального закладу «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 3270 грн.,

Згідно з наведеним вироком ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

05 грудня 2014 року приблизно о 19.30 год., ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи мету умисного нанесення тілесних ушкоджень, знаходячись в коридорі квартири № НОМЕР_1 будинку № НОМЕР_2, розташованого по АДРЕСА_2, утримуючи у руці кухонний ніж, умисно в ході словесного конфлікту наніс раніше знайомому ОСОБА_9 один удар ножем в область живота зліва, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: одного проникаючого колото-різаного поранення живота зліва з ушкодженням великого сальника, яке ускладнилось гемоперітонеумом, яке по ступеню тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння, та з місця скоєння злочину зник.

В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 змінити, перекваліфікувавши його дії на ст.128 КК України і призначити покарання відповідно до санкції вказаної статті.

Захисник ОСОБА_4 зазначає про те, що суд не вказав у вироку, чому при наявності суперечливих доказів прийняв одні докази і не прийняв інші, суттєво спотворив ці показання, внаслідок того, що вони не викладені у повному обсязі, визнав їх доказами винності ОСОБА_5, хоча, на його думку, деякі з них прямо вказують на його невинність у скоєнні діяння, яке інкримінується обвинуваченому.

Прокурор Балджи О.М. в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, вирок суду першої інстанції просить скасувати; постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним за ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; на підставі ч.1 ст.71 КК України, до призначеного ОСОБА_5 покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 жовтня 2010 року у виді 164 год. громадських робіт, що відповідно до ч.1 ст.72 КК України відповідає 20 дням позбавлення волі, і остаточно за сукупністю вироків призначити ОСОБА_5 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та 20 днів. У вступній та мотивувальній частині вироку вказати, що ОСОБА_5 раніше був засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 жовтня 2010 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 240 год. громадських робіт.

Обґрунтовуючи свою апеляцію, прокурор посилається на те, що суд першої інстанції не приєднав до призначеного ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.121 КК України невідбуту частину покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 жовтня 2010 року, яка на час вчинення інкримінованого правопорушення складає 164 год. громадських робіт, помилково вказавши, що ОСОБА_5 в силу ст.89 КК України судимостей не мав. Крім того, суд в достатній мірі не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки правопорушення, скоєного ОСОБА_5, особу обвинуваченого, також не встановлено жодної пом'якшуючої покарання обставини, у зв'язку із чим безпідставно призначено мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.121 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали свої апеляційні скарги і просили задовольнити їх в повному обсязі, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора й просив скасувати вирок і постановити новий, призначивши обвинуваченому покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді 6 років позбавлення волі та на підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 призначити до відбування ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 20 днів, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_4 та прокурора підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 стосовно перекваліфікації дій ОСОБА_5 на ст.118 КК України, то вони є непереконливими.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним вказаного у вироку кримінального правопорушення з обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні й детально викладеними у вироку доказами, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14; повідомленнями у Жовтневий РВ ММУ УМВС України в Донецькій області про завдання ОСОБА_9 ножового поранення, протоколами огляду місця події від 05 грудня 2014 року, протоколом огляду від 22 січня 2015 року, висновками судово-імунологічної експертизи від 25 грудня 2014 року, цитологічної експертизи від НОМЕР_1 грудня 2014 року, судово-медичної експертизи від 20 січня 2015 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 05 січня 2015 року, протоколами пред'явлення речей для впізнання від 21 січня 2015 року.

Не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_5 не мав умислу на заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження і його протиправні дії необхідно перекваліфікувати на ст.128 КК України. Всі ці обставини були предметом ретельної перевірки в суді і не знайшли свого підтвердження.

Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_5 в заподіянні умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумніви в їх достовірності та перешкодили постановити законний і обґрунтований вирок. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності. Тому твердження в апеляційній скарзі захисника про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження є необґрунтованими.

Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.1 ст.121 КК України є правильною.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність заслуговують на увагу.

Вирок є видом судового рішення, яке повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Крім того, вирок суду першої інстанції за своїм змістом має відповідати вимогам ст.374 КПК України, відповідно до пункту четвертого частини другої якої у вироку мають бути зазначені, інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.

Згідно роз'яснень, що містяться у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990 року № 5, до відомостей про особу обвинуваченого, які мають значення для справи і, які належить зазначати у вступній частині вироку, крім тих, що прямо передбачені у КПК, належать, зокрема, дані про непогашену та незняту судимість.

Зазначені вимоги судом першої інстанції виконано неналежним чином.

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2010 року ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 год.

Відповідно до підписки, наданої ОСОБА_5, останній ознайомлений з порядком та умовами відбуття покарання, а також попереджений, що у випадку ухилення від відбуття покарання на підставі ч.2 ст.389 КК України може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Згідно довідки начальника Жовтневого МВ КВІ УДПтС України в Донецькій області, ОСОБА_5 не відбув покарання у повному обсязі, невідбута частина покарання складає 164 год. (т.2, а.с.125-126).

За правилами ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З огляду на вказане вище, колегія суддів вважає, що в порушення вказаної вище норми, суд першої інстанції не приєднав до призначеного ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.121 КК України невідбуту частину покарання у виді громадських робіт, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 жовтня 2010 року, яка на час вчинення інкримінованого правопорушення складала 164 год.

Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра, не працює, неодружений, скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння суд визнав обставиною, що обтяжує покарання. Враховуючи, що обвинувачений раніше мав судимість, колегія суддів вважає, достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.121 КК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області приходить до висновку, про наявність підстави, передбаченої ст. 409 КПК України, яка тягне за собою скасування судового рішення та ухвалення нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів

засудила:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_4 та прокурора задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 травня 2015 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років скасувати в частині призначення покарання.

ОСОБА_5 призначити покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з відбуванням покарання у кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного ОСОБА_5 покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2010 року у виді 164 год. громадських робіт, що згідно ч.1 ст.72 КК України відповідає 20 дням позбавлення волі, і остаточно за сукупністю вироків призначити до відбування ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 20 днів.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі УДПтС України в Донецькій області залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

_____ ______ ____

О.В.Демяносов В.С.Меленчук В.В.Мозговенко