Рішення № 51950252, 05.10.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/950/2015(м)

265/1373/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Шиян В.В.

Доповідач: Лоленко А.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.,

суддів Пономарьової О.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Герасимовій Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів по депозиту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів по депозиту з нарахованими відсотками. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що між нею та відповідачем ПАТ «Дельта Банк» був укладений депозитний договір №10005009328294, відповідно до якого банк відкриває позивачці депозитний рахунок вкладу та приймає на відкритий їй рахунок грошову суму 100 000,00 гривень на умовах та порядку, встановленому договором. Позивачка внесла зазначену суму на рахунок 01 грудня 2014 року. Згідно з п. 1.3 строк дії договору по 01 березня 2015 року. Згідно з п.1.10 договору у разі закінчення строку залучення вкладу, зазначеного в п.1.3 даного договору, або в разі дострокового припинення цього договору, вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2, відкритий на ім»я вкладника в установі Банку.

Відповідач ПАТ «Дельта Банк» по закінченню строку дії договору №10005009328294 від 01 грудня 2014 року, суму вкладу зарахував на поточний рахунок, відкритий на її ім'я відповідно до договору, але зняти кошти з даного рахунку у будь-якому відділенні банку неможливо, коштів немає.

ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за депозитним договором у розмірі 101 525,00 гривень та судові витрати.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 червня 2015 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів по депозиту задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», 01133 м. Київ, вулиця Щорса будинок 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 проживаючої в АДРЕСА_1, заборгованість по депозитному вкладу №10005009328294 від 01.12.2014 року, з урахуванням нарахованих відсотків в розмірі 101 525,00 гривень, судовий збір в розмірі 1015,25 гривень, а всього 102 540, 25 грн.

08 липня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 червня 2015 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 липня 2015 року заяву представника ПАТ «Дельта Банк» про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 червня 2015 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки відповідно до положення п.3 висновків Верховного Суду України від 01.02.2014 року, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 року: відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Тимчасову адміністрацію в Банк запроваджено строком до 02.09.2015 року.

Отже, починаючи з 03.03.2015 р., Банк здійснює діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Тобто для правовідносин, що виникають під час здійснення тимчасової адміністрації у Банку, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

23 червня 2015 року за спірним договором (р/р НОМЕР_2) позивачка отримала кошти у розмірі 163732,41 гривень за рахунок виплат ФГВФО. Тож на сьогодні зобов'язання з боку банку виконані у повному обсязі, а отже предмет позову відсутній.

В судове засідання ПАТ «Дельта Банк» не з»явився, повідомлений належним чином, надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який пояснив, що не заперечує проти апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_1 отримала всі суми по депозитному договору, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за таких підстав.

Встановлено, що 01 грудня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського строкового вкладу терміном до 01 березня 2015 року, відповідно до умов якого позивач вніс на депозитний рахунок, який знаходиться на обслуговуванні відповідача, 100000 грн. зі сплатою 13% річних /а.с.6/.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з ПАТ «Дельта Банк» на її користь грошові кошти в сумі 101525, 00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що банк неправомірно утримує грошові кошти позивача, в той час як зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника, у відповідності до ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження у видачі коштів не поширюється на зобов'язання банку перед вкладником, оскільки строк дії договору закінчився.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту договору банківського вкладу № 10005009328294 від 01 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, вбачається, що в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договорів, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи договір, сторони дійшли згоди щодо його укладання на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.

Відповідно до п 1.10 договору банківського вкладу, вклад та нараховані проценти за вкладом виплачуються по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного у п.1.3 даного договору, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки № НОМЕР_2, відкритий на ім»я вкладника в установі банку.

Матеріали справи свідчать, що банком виконано умови договору й перенесено суму депозиту з процентами на поточний рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_1, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів.

Отже, умови договору банківського вкладу відповідачем було виконано, суму банківського вкладу з процентами за його користування перераховано на поточний рахунок позивача.

Відповідно до вимог ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням.

Таким чином, строк дії укладеного між сторонами договору припинив свою дію після зарахування депозитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_1

За таких обставин, колегія суддів вважає поспішними висновки районного суду про наявність підстав для стягнення суми за договором.

Окрім цього, як убачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року №51 в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, що залишилося поза увагою суду.

Згідно з п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.6 ст.2 даного Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п.п.1, 2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 даного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів закріплено ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте, суд першої інстанції вказані положення закону не врахував та не звернув уваги на те, що ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, що фактично унеможливлює здійснення ним операцій по рахунках власних клієнтів, у тому числі, - перерахування з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1

Окрім цього, районний суд, поклавши у основу рішення вимоги п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», неправильно витлумачив їх зміст та не врахував, що відповідні виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Так, згідно п.1 ч.6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

При цьому, не враховано судом і положення ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно з якими юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Отже, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог окремих кредиторів банку поза межами процедури ліквідації банку.

Встановлено, що на підставі постанови Правління НБУ №150 від 02 березня 2015р. «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» в категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015р. прийнято рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Отже, починаючи з 03.03.2015 р., Банк здійснює діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Тобто для правовідносин, що виникають під час здійснення тимчасової адміністрації у Банку, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що 23 червня 2015 року за спірним договором №006-04681-240413 від 24 квітня 2013 року (р/р НОМЕР_2) позивачка отримала кошти у розмірі 163732,41 гривень за рахунок виплат ФГВФО.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з»явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, посилалась на те, що претендує тільки на повернення судового збору. (а.с.98).ЇЇ представник ОСОБА_2 пояснив, що Банк виплатив ОСОБА_1 депозит.

Відповідно до п.22 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», який діяв на момент ухвалення рішення суду, від сплати судового збору звільняються, зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Разом з тим, районний суд в порушення вимог згаданого Закону поклав на ПАТ «Дельта Банк» обов'язок по сплаті судового збору в сумі 1015,25 грн.

Отже, розглядаючи спір, районний суд допустив порушення норм матеріального й процесуального права.

За таких обставин, постановлене по справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 червня 2015 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у стягненні заборгованості по депозитному вкладу № 10005009328294 від 01 грудня 2014 року, з урахуванням нарахованих відсотків в розмірі 101525,00 грн. та судового збору в розмірі 1015,25 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді