Окрема думка судді № 51934506, 23.04.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

Окрема думка

судді Яремка В.В.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2015 року

За наслідками розгляду даної справи апеляційну скаргу представника відповідача задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення, яким у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Вважаю, що апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано помилково.

Як на підставу скасування рішення у цій частині та відмови у позові апеляційний суд послався на норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII (далі Закон № 1304-VII), який набрав чинності 7 червня 2014 року.

Проте апеляційний суд не врахував, що Законом № 1304-VII не встановлено, що іпотека припиняється, лише встановлено заборону примусового стягнення нерухомого житлового майна.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що закріплено у частині 1 статті 58 Конституції України.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони помякшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Як вбачається з матеріалів справи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» предявлено у квітні 2014 року, тобто до набрання Законом № 1304-VII чинності.

Таким чином, на час предявлення банком позову він є обґрунтованим.

Виходячи з положень ст. 3 Закону № 1304-VII він має тимчасовий характер і втрачає чинністьз дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Чинність вказаного Закону на час ухвалення рішення є підставою, у разі задоволення позову за наявності для цього підстав, для визначення порядку його виконання, зокрема вказівки на те, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності вказаного Закону.

Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії цього Закону.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 25 березня 2015 року у справі № 6-44цс15.

Враховуючи, що мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обовязків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта, апеляційний суд, з урахуванням доводів апеляційної скарги про незазначення у рішенні початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, мав підстави для зміни рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2015 року в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, доповнивши його резолютивну частину:

зазначенням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації нарівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

вказівкою на те, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

"23" квітня 2015 р. ОСОБА_3