Ухвала суду № 51934496, 06.10.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Косована Т.Т.

Суддів Колотила О.О. та Станковської Г.А.

секретар судового засідання Сташевський М.Р.

учасники судового провадження:

прокурор Романюк П.І.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015260150000170 від 11.04.2015 року, за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури Сторожинецького району Чернівецької області Воловідника Р.І. та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця с. Довгопілля, Путильського району, Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1, освіта середня, не працюючого, офіційно неодруженого, проживаючого цивільним шлюбом із ОСОБА_4, на утриманні якого перебуває неповнолітня дитина, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді одного року шести місяців, обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо останній протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.

Зобов'язано ОСОБА_1 періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Сторожинецької центральної районної лікарні 1489,28 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 83150 грн. спричиненої майнової шкоди.

Цивільний позов потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_5 в частині стягнення страхового ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50000 грн. із нульовою ставкою франшизи, залишено без розгляду.

Стягнено з ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме витрати по проведенню судової експертизи в сумі 1350,36 грн.

Вирішено долю речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду першої інстанції, 11 квітня 2015 року о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_1 в м. Сторожинець, Чернівецької області, керуючи автомобілем марки «Мазда - 323», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по ділянці дороги сполученням Верховина - Усть - Путила - Вижниця - Сторожинець - Чернівці на 95+50 кілометрів, а саме на перехресті вулиць Чернівецької - Карюкіна - Шевченка, порушив вимоги п.п. 8.7.3 (е) та 12.4 Правил дорожнього руху, не враховуючи червоний сигнал світлофора та перевищуючи максимально допустиму швидкість в населеному пункті, допустив зіткнення із автомобілем марки «Пежо Партнер» з реєстраційним номером СЕ 4178 ВЕ, під керуванням ОСОБА_5, в результаті останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

На вказаний вирок суду першої інстанції старший прокурор прокуратури Сторожинецького району Воловідник Р.І. подав апеляційну скаргу в якій просить апеляційний суд, вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2015 року відносно ОСОБА_1 змінити в частині звільнення від відбування покарання. Не оспорюючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, посилається на те, що вирок районного суду підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та просить апеляційний суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 ст. 75 КК України та звільнити останнього від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Обвинувачений ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу на вказаний вирок в якій просить апеляційний суд, вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2015 року, щодо нього скасувати та ухвалити новий вирок і призначити йому покарання у вигляді мінімального штрафу без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, а цивільний позов потерпілого залишити без розгляду. При цьому не оспорює правову кваліфікацію кримінального правопорушення, посилається на те, що вирок районного суду необхідно змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину, особі засудженого та винятковим обставинам справи.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, думку прокурора який підтримав свою апеляційну скаргу та просив апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 які просили апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити в повному об'ємі, а апеляцію прокурора залишити без задоволення, провівши апеляційний розгляд, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження при обставинах, викладених у вироку є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності та учасниками судового провадження не оскаржується.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 15.05.2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ у апеляційному порядку», вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Зокрема, якщо в апеляції порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку із необхідністю застосування більш суворого покарання, апеляційний суд не наводить у вироку докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні злочинів та доводи щодо кваліфікації діяння.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про зміну вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме щодо невірного звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

Так, відповідно до ч.1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 на підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробування, тобто фактично його звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі строком на один рік шість місяців та від додаткового покарання, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок районного суду від 03.08.2015 року скасувати та ухвалити новий вирок з призначенням останньому покарання у виді мінімального штрафу без застосування додаткового покарання, а цивільний позов потерпілого просить залишити без розгляду.

Що стосується призначення судом першої інстанції додаткового покарання ОСОБА_1, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік шість місяців, то судова колегія вважає, що воно є необґрунтованим виходячи з наступного.

Так, згідно з ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів передбачених ст. 12 КК України, а також особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).

Призначаючи покарання суд першої інстанції врахував, що винна обвинуваченого виражається у формі необережності, вчинений злочин відповідно до ст. 12 КК України класифікується, як злочин невеликої тяжкості, обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на його утримані перебуває неповнолітня дитина, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, районним судом не встановлено.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є альтернативною, проте суд першої інстанції призначення цього покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у вироку не обґрунтував.

Призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд першої інстанції не в повній мірі врахував, обставини вчинення ДТП, що кримінальне правопорушення вчинене у формі необережності, вчинений злочин відповідно до ст. 12 КК України класифікується, як злочин невеликої тяжкості, обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є особою молодого віку, на його утримані перебуває неповнолітня дитина, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував шкоду потерпілому, а також те, що останній, постійно змушений користуватись автомобілем у зв'язку з тим, що його матір перенесла важку операцію, часто хворіє і йому необхідно постійно перевозити її в Кельменецьку ЦКР та Чернівецьку обласну лікарню на обстеження та лікування

За таких обставин, колегія суддів, вважає за необхідне пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання та виключити з вироку районного суду вказівку про призначення останньому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишити без розгляду, посилаючись на те, що останній повинен був звернутися з позовом до страхової компанії, а не до нього, а також на те, що висновок авто - товарознавчого дослідження пошкодженого автомобіля, який належить потерпілому ОСОБА_5, про заподіяну внаслідок ДТП матеріальну шкоду значно завищений.

Як вбачається з матеріалів справи обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні районного суду повністю визнав свою вину у вчиненні ДТП, а також цивільні позови прокурора та потерпілого ОСОБА_5 і не заперечував щодо не дослідження доказів та обставин, які він не оспорює, щодо винуватості його у вчиненні ДТП, а також обґрунтованості цивільних позовів.

Так відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні районного суду ОСОБА_1 погодився на спрощений порядок судового розгляду, пояснивши, що його рішення є добровільним і наслідки передбаченні ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

Згідно з ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в цій частині до задоволення не підлягає.

На підставі наведеного керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури Сторожинецького району Чернівецької області Воловідника Р.І. та обвинуваченого ОСОБА_1- задовольнити частково.

Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.1 ст. 286 КК України до одного року шести місяців, обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Зобов'язати ОСОБА_1, на підставі ст.76 КК України, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

В решті частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає негайному виконанню проте, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий Косован Т.Т.

Судді Колотило О.О.

Станковська Г.А.

Копія вірна суддя