Вирок № 51897509, 14.09.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4772/14-К

1-КП/204/18/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Григоренка Д.Ю.

при секретарі: Кошик Д.Є.

за участю прокурора: Ганжі М.Г.

захисника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду матеріали кримінального провадження № 12014040680000500 відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 14 березня 2003 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 215-3, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 11 травня 2006 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 13 серпня 2008 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309, ст. ст. 75, 76 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 24 лютого 2009 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі;

- 22 грудня 2010 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

- 19 червня 2014 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, маючи не зняті та не погашені в установленому порядку судимості, повторно вчинив умисний злочин проти власності.

Так, ОСОБА_2 приблизно о 01.00 годині 23 січня 2014 року, знаходячись біля будинку № 15 по вул. Леваневського у м. Дніпропетровську, побачив припаркований автомобіль «ГАЗ-2410», державний номер НОМЕР_1, що належить раніше йому незнайомому ОСОБА_3

Далі ОСОБА_2, перебуваючи в зазначеному місці та у зазначений час, реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, що виник раптово, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, діючи з корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, шляхом розбиття скла задніх лівих дверцят автомобіля «ГАЗ-2410», державний номер НОМЕР_1 та проник до салону вищевказаного автомобіля, звідки таємно викрав чуже майно, що належить потерпілому ОСОБА_3, а саме автомагнітолу «Pioneer DEH-2900MP», вартістю 279 гривень, після чого зник з місця злочину, отримавши реальну можливість розпорядитися викраденим майном, тим самим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на вищевказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому злочині не визнав та пояснив, що всередині лютого 2014 року він був затриманий співробітниками Бабушкінського райвідділу міліції. Коли Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська він був взятий під варту, у приміщення СІЗО до нього приїхав співробітник Красногвардійського райвідділу міліції ОСОБА_4. Останній запропонував йому взяти на себе вину за вчинення крадіжки автомагнітоли з автомобіля на вул. Леваневського у м. Дніпропетровську. Він спочатку відмовився та пояснив, що після звільнення з місць позбавлення волі він не вчиняв злочинів на території Красногвардійського району. ОСОБА_4 став йому погрожувати та пообіцяв йому, що визнання вини у вчиненні крадіжки автомагнітоли не вплине на призначення йому остаточного покарання. Він вирішив не конфліктувати з міліцією та погодився на пропозицію ОСОБА_4. Наприкінці червня 2014 року його вивезли з СІЗО для проведення слідчого експерименту на вул. Леваневського, в ході якого він, виконуючи домовленості з міліціонерами, добровільно розповів про обставини вчиненої начебто ним 23 січня 2014 року крадіжки автомагнітоли. Перед вказаною процесуальною дією міліціонери провели з ним інструктаж стосовно фактичних обставин цієї крадіжки.

Не дивлячись на невизнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість в інкримінованому злочині підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що приблизно о 20.30 годин 22 січня 2014 року він, повертаючись додому на своєму автомобілі «ГАЗ-2410», державний номер НОМЕР_1, їхав по вул. Леваневського у м. Дніпропетровську. Через складні погодні умови він залишив автомобіль біля кафе «Аджах», розташованого по вул. Леваневського, 15, після чого пішов додому. Приблизно через 3 години, тобто о 23.30 годин 22 січня 2014 року, він прийшов до свого автомобіля, взяв з багажника лопату та пішов додому. При цьому автомобіль був зачиненим, нічого підозрілого він не помітив. Наступного ранку, приблизно о 09.00 годині 23 січня 2014 року, коли він прийшов за автомобілем, він виявив, що скло задніх лівих дверцят автомобіля розбите, а в салоні автомобіля відсутня автомагнітола «Pioneer DEH-2900MP». У подальшому співробітники міліції йому повернули автомагнітолу у технічно справному вигляді;

- показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що вона працює реалізатором дрібної побутової техніки та кормів для тварин на території привокзального ринку, розташованого біля автовокзалу у м. Дніпропетровську. При цьому торгівлю вона здійснює з торгівельної палатки. Наприкінці січня 2014 року, вдень, до неї підійшов невідомий молодий чоловік та запропонував їй купити у нього автомагнітолу «Pioneer» за 80 гривень, яка знаходилася у поліетиленовому пакеті. Як їй стало відомо у подальшому, цим чоловіком є ОСОБА_2 Вона запитала у ОСОБА_2, кому належить вказана автомагнітола та чи є вона справною. ОСОБА_2 відповів, що автомагнітола належить йому, а продає він її через брак коштів. Вона погодилася на пропозицію ОСОБА_2. Останній вийняв автомагнітолу з пакету та передав їй. Вона віддала ОСОБА_2 гроші, після чого він пішов. Вона не розглядала конкретну модель автомагнітоли, оскільки її це не турбувало. Вона бачила, що фірмою-виробником автомагнітоли є «Pioneer». Куплену у ОСОБА_2 автомагнітолу вона підїднала до свого службового автомобіля. При цьому зазначена автомагнітола була у справному стані. Вдень 05 березня 2014 року до її робочого місця прийшли співробітники міліції та запитали у неї, чи не купляла вона у невідомого чоловіка автомагнітолу «Pioneer», на що вона відповіла їм позитивно. Далі вона добровільно видала співробітникам міліції вищевказану автомагнітолу, яку, як пояснили міліціонери, ОСОБА_2 таємно викрав з іншого автомобіля. У подальшому за її участю було проведено впізнання особи за фотознімками, в ході якого вона впізнала та вказала на ОСОБА_2, як на особу, яка наприкінці січня 2014 року продала їй автомагнітолу «Pioneer»;

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення від 26 лютого 2014 року, відповідно до якого у період часу з 23.30 годин 22 січня 2014 року по 09.00 годину 23 січня 2014 року, невідома особа, знаходячись біля будинку № 15 по вул. Леваневського у м. Дніпропетровську, шляхом розбиття скла задніх лівих дверцят автомобіля «ГАЗ-2410», державний номер НОМЕР_1, здійснила крадіжку належного йому майна (арк. 5-6 кримінального провадження);

- копією технічного паспорту на автомобіль «ГАЗ-2410», 1986 року випуску, наданою потерпілим ОСОБА_3 (арк. 18-19 кримінального провадження);

- протоколом огляду предмету та фототаблицею до нього від 05 березня 2014 року, відповідно до яких в приміщенні Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 5, було оглянуто надану свідком ОСОБА_5 автомагнітолу «Pioneer DEH-2900MP», яку остання придбала у незнайомого хлопця за 80 гривень (арк. 22, 23-24 кримінального провадження);

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 05 березня 2014 року, в ході якого свідок ОСОБА_5 впізнала та вказала за сукупністю зовнішніх ознак та формою обличчя на ОСОБА_2, як на особу, яка 23 січня 2014 року продала їй автомагнітолу «Pioneer DEH-2900MP» (арк. 29-31 кримінального провадження);

- заявою ОСОБА_3 від 29 червня 2014 року, відповідно до якої останній просить притягнути ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки з його автомобіля належної йому автомагнітоли «Pioneer DEH-2900MP» (арк. 40 кримінального провадження);

- протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього від 26 червня 2014 року, в ході якого підозрюваний ОСОБА_2, знаходячись біля будинку № 15 по вул. Леваневського у м. Дніпропетровську, пояснив про обставини вчиненої ним 23 січня 2014 року крадіжки автомагнітоли «Pioneer» з автомобіля «ГАЗ-2410» чорного кольору. Окрім того, ОСОБА_2 вказав, що викрадену ним автомагнітолу він о 12.00 годині 23 січня 2014 року продав за 80 гривень незнайомій йому жінці, яка торгує кормами для тварин у торгівельній палатці на ринку, розташованому біля автовокзалу у м. Дніпропетровську (арк. 64-69 кримінального провадження);

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 4479-15 від 08 вересня 2015 року, відповідно до якого ринкова вартість станом на 23 січня 2014 року автомагнітоли, зображеної на арк. 24 кримінального провадження, у випадку її технічної справності, складала 279 гривень. Визначити ринкову вартість вказаної автомагнітоли у випадку її технічної несправності станом на 23 січня 2014 року не виявляється можливим (арк. ___ кримінального провадження);

- речовими доказами по кримінальному провадженню (арк. 20, 21, 32, 33 кримінального провадження).

Аналізуючи доводи захисника ОСОБА_1 про виключення з числа доказів протоколу допиту свідка ОСОБА_5 суд відзначає, що згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Виходячи з наведених положень законодавства, суд не приймає у якості доказу протокол допиту свідка ОСОБА_5 під час досудового розслідування (арк. 25-28 кримінального провадження).

Також захисник ОСОБА_1 у своєму клопотанні просила суд виключити з числа доказів товарний чек ПП ОСОБА_6 від 13 травня 2010 року, згідно якого вартість автомагнітоли «Pioneer DEH-2900MP» складала 300 гривень (арк. 17 кримінального провадження). Суд не приймає до уваги у якості доказу зазначений товарний чек, оскільки згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4479-15 від 08 вересня 2015 року станом на 23 січня 2014 року, тобто на дату скоєння злочину, ринкова вартість автомагнітоли «Pioneer DEH-2900MP» у випадку її технічної справності складала 279 гривень (арк. ___ кримінального провадження). При цьому суд акцентує увагу на тому, що з показань свідка ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що автомагнітола була у технічно справному стані.

Більш того, захисник ОСОБА_1 просила виключити з числа доказів рапорт старшого о/у СКР Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 26 лютого 2014 року (арк. 4 кримінального провадження) у звязку з тим, що з матеріалів справи неможливо встановити, яким чином ОСОБА_4 за півтори години з моменту подання заяви потерпілим до правоохоронних органів встановив ОСОБА_2 у якості особи, що вчинила крадіжку автомагнітоли. Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_1, суд зважує на те, що інформація про оперативно-розшукові заходи є інформацією з обмеженим доступом і не повинна міститися у всякому випадку в матеріалах кримінального провадження. Одночасно з цим суд відзначає, що згідно ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. У звязку з цим суд не приймає до уваги у якості доказу рапорт ОСОБА_4 від 26 лютого 2014 року, оскільки цей документ містить ствердження про вчинення злочину ОСОБА_2, однак при цьому не містить відомостей про фактичні дані, вказані у ч. 1 ст. 84 КПК України.

Окрім того, захисник ОСОБА_1 просила виключити з числа доказів протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками від 05 березня 2014 року, в ході якого свідок ОСОБА_5 впізнала та вказала на ОСОБА_2, як на особу, яка 23 січня 2014 року продала їй автомагнітолу «Pioneer DEH-2900MP» (арк. 29-31 кримінального провадження). Мотивуючи це клопотання, захисник ОСОБА_1 вказала, що свідок ОСОБА_5 у суді стверджувала про те, що під час досудового розслідування впізнавала ОСОБА_2 за чорно-білими фотознімками, а згаданий протокол містить кольорові фотознімки. Також захисник ОСОБА_1 зазначила, що свідок ОСОБА_5 у суді ускладнилася вказати, за якими саме ознаками зовнішності вона впізнала по фотознімку ОСОБА_2, при цьому у згадуваному протоколі вказано, що свідок ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_2 «за сукупністю зовнішніх ознак, формою обличчя». Погоджуючись із захисником ОСОБА_1 в частині її доводів щодо неконкретизованості розглядуваного протоколу в частині зазначення ознак зовнішності, за якими свідок ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_2, суд також звертає увагу на те, що під час допиту у суді свідок ОСОБА_5, посилаючись на давність подій, не змогла з впевненістю достовірно стверджувати про вид фотознімків у відзначеному протоколі (чорно-білі або кольорові). З огляду на викладене суд приймає до уваги у якості доказу протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками від 05 березня 2014 року (арк. 29-31 кримінального провадження).

Оцінюючи сукупність вищенаведених доказів вини ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, суд приходить до переконання про те, що ці докази спростовують ствердження обвинуваченого ОСОБА_2 щодо його непричетності до крадіжки автомагнітоли, та про те, що винуватість останнього безсумнівно, безперечно та неспростовно доведена у суді.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставину, що обтяжує покарання. Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено. Вчинений злочин відноситься до категорії середньої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується задовільно, раніше неодноразово судимий. Як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд враховує рецидив злочинів.

Оскільки злочин вчинено ОСОБА_2 до постановлення вироку Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 19 червня 2014 року, при призначенні йому покарання суд також керується положеннями ч. 4 ст. 70 КК України та правилами призначення покарання за сукупністю злочинів, передбаченими в частині першій статті 70 КК України.

З урахуванням викладеного суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 неможливе без ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк, достатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов не заявлений (арк. 39 кримінального провадження).

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_2 належить стягнути на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме: 123 гривні за проведення судово-товарознавчої експертизи № 4479-15 від 08 вересня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі частин 1 та 4 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2014 року у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі, визначити остаточне покарання у вигляді чотирьох років трьох місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання рахувати з 14 лютого 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме 123 (сто двадцять три) гривні за проведення судової товарознавчої експертизи № 4479-15 від 08 вересня 2015 року на користь держави (ДНДІСЕ, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 17, оф. 361, код ЄДРПОУ 26238495).

Речові докази: автомагнітолу «Pioneer DEH-2900MP», що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, - залишити законному власнику ОСОБА_3; копію технічного паспорту на автомобіль «ГАЗ-2410», державний номер НОМЕР_1, товарний чек ПП «Тавкалін» від 13 травня 2010 року про вартість автомагнітоли «Pioneer DEH-2900MP», що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та потерпілому.

Суддя Д.Ю. Григоренко