Ухвала суду № 51887322, 21.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р. Справа № 75097/09

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Хобор Б.Р., Попка Я.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Регіон» до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківску про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-Регіоне» (далі Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати рішення державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі ДПІ) від 24.02.2005 року

№ 0000982312/0, яким підприємству було визначено зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 3071,81 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№ 0000992312/0, яким підприємству було визначено зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 28024,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 08 червня 2006 року та Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2008 року, позов було задоволено.

Постановою Верховного Суду України від 27 січня 2009 року судові рішення у вказаній справі були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року у справі № 2а-1174/09/0970 позов було задоволено частково. Визнано частково недійсним рішення ДПІ від 24.02.2005 року № 0000982312/0 в сумі 2726,41 грн. Визнано частково недійсним рішення ДПІ від 24.02.2005 року № 0000992312/0 в сумі 18679,21 грн. Стягнено з Державного бюджету України на користь позивача 58 грн. судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог скасувати і прийняти постанову про відмову у задоволенні позову у цій частині. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що 14.04.2001 року між ДПІ та Товариством укладено договір про розстрочення № 14/24-205, відповідно до пп. 1 п.1 якого ДПІ розстрочила сплату податкового боргу з 01.01.2002 року по 31.12.2004 року. Несвоєчасно сплачена сума заборгованості входила до розстрочених сум податкового боргу у відповідності до договору про розстрочення.

В зв'язку з несплатою у встановлені законом строки суми заборгованості до відповідача були застосовані штрафні санкції у відповідності до ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджет та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181).

Стаття 18 Закону № 2181 передбачає умови укладення договору про розстрочення та не містить положень щодо відповідальності сторін у випадках порушення пунктів договору. В той же час, Розділ 6 «Додаткові умови» договору про розстрочення № 14/24-передбачає, що спірні питання за цим договором розглядаються згідно чинного законодавства. Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» органи ДПС мають право застосовувати до платників податків штрафні санкції, а тому дії ДПІ в м. Івано-Франківську стосовно позивача повністю відповідають чинному законодавства.

Таким чином, оскільки договір про розстрочення прийнятий на підставі Закону № 2181, зміст договору не встановлює обмежень, а навпаки передбачає застосування до умов договору чинного законодавства, то позивачем порушено норми Закону № 2181.

Отже, ДПІ в м.Івано-Франківську правомірно нараховано штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення за №0000982312/0 від 24.02.2005 року на суму 2 726 грн. 41 коп. за несвоєчасну ( до 30 днів) сплату розстроченого податкового боргу в розмірі 27 261 грн. 10 коп. та штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення за №0000992312/0 від 24.02.2005 року на суму 18 679 (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 21 коп. за несвоєчасну ( до 90 днів) сплату розстроченого податкового боргу в розмірі 93 396 грн. 05 коп.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не зявилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи позов Товариства, суд першої інстанції виходив із того, що ДПІ 24.02.2005 року проведена перевірка Товариства з питань своєчасності і повноти сплати в бюджет податків, зборів та інших обовязкових платежів, в тому числі сплата яких була розстрочена відповідно до договору за №14/24-205 від 14.04.2001 року.

За наслідками перевірки відповідачем встановлено факт несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобовязань, про що складений акт №167/23-6/31262254 від 24.02.2005 року.

Суми несвоєчасно сплачених податкових зобовязань Товариства складались з самостійно задекларованих податкових зобовязань та розстрочених сум податкового боргу згідно договору за №14/24-205 від 14.04.2001 року.

На підставі вказаного акту відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000982312/0 від 24.02.2005 року, яким на підставі пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181 застосовано штрафні санкції в сумі 3 071,81 грн., та № 0000992312/0 від 24.02.2005 року, яким застосовано штрафні санкції в сумі 28 024,65 грн.

Суд вважав оскаржувані рішення відповідача №0000982312/0 від 24.02.2005 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 345,40 грн. та № №0000992312/0 від 24.02.2005 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 9345,24 грн. щодо самостійно узгоджених податкових зобовязань правомірними.

Однак 14.04.2001 року між сторонами було укладено договір про розстрочення №14/24-205, відповідно до пп. 1 п.1 якого ДПІ розстрочила сплату податкового боргу з 01.01.2002 року по 31.12.2004 року. Несвоєчасно сплачена сума заборгованості, яка зазначена в згаданому акті перевірки, входила до розстрочених сум податкового боргу у відповідності до договору про розстрочення.

Застосування штрафних санкцій, установлених підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181 за порушення строків сплати сум податкового боргу, розстрочених відповідно до ст. 18 Закону, останнім не передбачено.

Тому відповідачем неправомірно нараховано штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення за № 0000982312/0 від 24.02.2005 року на суму 2 726 грн. 41 коп. за несвоєчасну ( до 30 днів) сплату розстроченого податкового боргу в розмірі 27 261,10 грн. та штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення за № 0000992312/0 від 24.02.2005 року на суму 18 679,21 грн. за несвоєчасну (до 90 днів) сплату розстроченого податкового боргу в розмірі 93 396,05 грн.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню у частині, що оскаржена у апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом, 14.04.2001 року між сторонами було укладено договір про розстрочення №14/24-205, відповідно до пп. 1 п.1 якого ДПІ розстрочила сплату податкового боргу з 01.01.2002 року по 31.12.2004 року.

ДПІ 24.02.2005 року була проведена перевірка з питань своєчасності і повноти сплати Товариством в бюджет податків, зборів та інших обовязкових платежів, в тому числі сплата яких була розстрочена відповідно до договору за №14/24-205 від 14.04.2001 року.

Суми несвоєчасно сплачених податкових зобовязань Товариства складались із самостійно задекларованих податкових зобовязань та розстрочених сум податкового боргу згідно договору за №14/24-205 від 14.04.2001 року.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у відповідних розмірах. Тобто, підставою для нарахування зазначених штрафів є дві обовязкові умови: податкове зобовязання повинно бути узгоджене, а строк його сплати повинен бути визначений законом.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що оскільки несвоєчасно сплачена сума заборгованості входила до розстрочених сум податкового боргу у відповідності до договору про розстрочення, то застосування штрафних санкцій, установлених підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181, за порушення строків сплати сум податкового боргу, розстрочених відповідно до ст. 18 Закону, є необґрунтованим, оскільки питання відповідальності за невиконання такого договору регламентоване пп. 18.1.2 п.18.1 ст. 18 вказаного Закону.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2009 року у справі № 2а-1174/09/0970 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіБ.Р.Хобор

ОСОБА_1