Ухвала суду № 51884847, 19.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 року справа №2а/0570/8548/2011 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області та Державного підприємства «Селидіввугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року у справі №2а/0570/8548/2011 за позовом Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про зобовязання сплатити податкові зобовязання,-

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2011 року Красноармійська обєднана державна податкова інспекція Донецької області (далі Красноармійська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі ДП «Селидіввугілля») про зобовязання ДП «Селидіввугілля» сплатити податкові зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за договором № 403 від 29.12.2006 р. у сумі 328756 грн. та договором № НОМЕР_1 від 23.12.2008 р. у сумі 93028 грн., а всього у сумі 421784 грн., нарахованих у результаті застосування звичайних цін. од з 01.04.2009 р. по 31.03.2009р. здійснював продаж вугілля окремим контрагентам за ціною, нижчою прейскуранту та собівартості. В подальшому позовні вимоги були уточнені і податковий орган просив суд зобовязати ДП «Селидіввугілля» сплатити податкові зобовязання у сумі 768808,0грн., з яких основний платіж 511872,0грн., фінансова санкція 255936,0грн.(т.1 арк. справи 2, 3, 97).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року позовні вимоги Красноармійської ОДПІ задоволені частково, зобовязано ДП «Селидіввугілля» сплатити нараховані із застосуванням звичайних цін податкові зобовязання з податку на додану вартість згідно рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 17.08.2010 року №1/23-2/33426253 у сумі 511 872 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовлено (т.2 арк. справи 23-24).

Позивач не погодився з рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог, відповідач в частині задоволених, і обома сторонами подані апеляційні скарги: позивач просив скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позову про зобовязання ДП «Седидіввугілля» сплатити штрафні санкції, відповідач просив скасувати постанову суду та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального права: п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідач в доводах апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального права: п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на порушення норм процесуального права, а саме строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційних скарг, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач - Державне підприємство "Селидіввугілля" є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 33426253, зареєстрований 06.06.2005 року виконавчим комітетом Селидівської міської ради.

Красноармійською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. За результатами даної перевірки складений акт від 05.08.2010 р. № 517/23-2/33426253 (т.1 арк. справи 5-21), в якому зазначено заниження підприємством податку на додану вартість на суму 511872 грн. в листопаді, грудні 2009 року та в січні, лютому, березні 2010 року. Податковий орган вказав, що відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Визначення звичайної ціни наведено у п. 1.20.1 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон №334). В ньому вказано, що, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій .стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п. 1.20.2. ст. 1 Закону №334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

За матеріалами справи встановлено, що між ДП «Селидіввугілля» та Асоціацією фінансових, промислових та торгівельних підприємств "Донецький розрахунково-фінансовий центр" укладений договір від 29.12.2006р. та додаткові угоди від 11.12.2007р., 09.12.2008р., специфікації №5-15 за період з 03.06.2008р. по 02.03.2009р. Виконання вказаного договору підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції.

У Акті перевірки відображено та відповідачем не заперечується, що кількість вугілля, проданого вказаному контрагенту у перевіряємому періоді ОСОБА_2 - 200 -16438,5 тн. по ціні 250,0 грн./тн (без ПДВ) на загальну суму з урахуванням приплат/знижок згідно умов договору - 2 923 412,95 грн. ПДВ 20% - 584 682,59 грн.

Прейскурантна ціна, яка затверджена генеральним директором ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_3 від 30.03.2009 року № 14/710-А на вугільну продукцію марки ОСОБА_2 0-200 складає 390,57 грн. (без ПДВ) за період з 01.04.2009 року по 09.03.2010 року.

Різниця між ціною за прейскурантом та фактичною ціною, за якою відповідач продав вугілля Асоціації фінансових, промислових та торгівельних підприємств "Донецький розрахунково-фінансовий центр" складає - 1 643 780,00 грн. (4 567 192,0-2 923 413,0). Отже, договірна ціна відрізняється від ціни за прейскурантом більш, ніж на 20 %.

Під час перевірки податковим органом також встановлено, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглеавтоматика" укладений договір № 694-08УС від 23.12.2008 року, специфікація - додаток №1 від 23.12.2008р. Ці обставини відповідач не спростовував. Виконання цього договору підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції. У Акті перевірки відображено та відповідачем не заперечується, що кількість вугілля, проданого вказаному контрагенту у грудні 2009 року, січні, лютому 2010 р. складає 4993,0 трн. за ціною 250,0 грн. (без ПДВ) на суму 827240,0 грн.

При цьому, за затвердженим відповідачем прейскурантом на вугільну продукцію від 30.03.2009 р. №14/710-А за період з 01.04.2009р. по 09.03.2010 р. вартість аналогічної вугільної продукції склала - 390,57 грн.

Загальна вартість вугільної продукції у кількості за вказаними прейскурантами з урахуванням надбавок, скидок та вартості поверненого вугілля склала - 1 292 380 грн. (без ПДВ).

Різниця між ціною за прейскурантом та фактичною ціною, за якою відповідач продав вугілля ТОВ "Донбасвуглеавтоматика" складає 465 140 грн. Отже, договірна ціна відрізняється від ціни за прейскурантом більш, ніж на 20 %.

З урахуванням приписів п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем у Акті перевірки встановлено, що сума заниження податкових зобов'язань складає -465 140 грн.

Загальна сума податкових зобов'язань, визначена позивачем у Акті перевірки із застосуванням звичайних цін за період листопад 2009 року - березень 2010 року складає -511872 грн.

З урахуванням приписів п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим органом у Акті перевірки зазначено, що сума заниження податкових зобов'язань складає 511872 грн.

Стосовно часткового задоволення судом першої інстанції позовних вимог про зобовязання відповідача сплатити податкові зобовязання, колегія суддів зазначає, що згідно п.1.20.10 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Згідно п.п. 4.3.5. п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181) рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

На підставі зазначеної норми позивачем прияйте рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ по ДП "Селидіввугілля" з подальшою сплатою від 14.07.2010 року №1/23-2/33426253 (т.1. арк.. справи 78).

Після надіслання запиту та одержання від відповідача письмового обґрунтування договірних цін, позивачем прийняте рішення про нарахування податкових зобов'язань від 17.08.2010 р. №1/23-2/33426253 (т.1 арк. справи 77), після чого податковий орган звернувся до суду за рішенням про сплату таких податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позивачем дотримана процедура, що передбачена законом для нарахування за непрямими методами, а також із застосуванням звичайних цін.

Методика визначення податкових зобов'язань та процедура донарахування зобов'язань не є тотожними поняттями. Податкові зобов'язання спочатку мають бути визначені у грошовій сумі, про що зазначається у акті перевірки, а потім донараховані згідно норм Закону №2181.

Процедура донарахування податкових зобов'язань, передбачає певну послідовність дій податкового органу, внаслідок яких у платника податків виникають податкові зобов'язання: прийняття податкових повідомлень - рішень або звернення до суду для сплати податкових зобов'язань.

Методика визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін наведена у п.1.20 ст.1 Закону №334,, а процедура донарахування відповідних податкових зобовязань передбачена п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону №2181.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми штрафних санкцій, оскільки згідно ч.І ст. 17 Закону № 181 штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Приписи ст. 17 Закону № 2181 передбачають підстави, які відсутні, у випадку застосування звичайних цін (визначення зобов'язань контролюючим органом згідно вимог п.п. 4.2.2. ст. 4 вказаного Закону, неподання декларацій, несплата зобов'язань, тощо). Не передбачають накладення штрафних санкцій при сплаті податкових зобов'язань за звичайними цінами і Закони України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив спір, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області та Державного підприємства «Селидіввугілля» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 у справі №2а/0570/8548/2011 за позовом Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про зобовязання сплатити податкові зобовязання залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

ГоловуючийЛ.А.Василенко

СуддіМ.М. Гімон

ОСОБА_4