Рішення № 5188433, 23.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2009 р. Справа № 42/21-09

вх. № 494/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов.) відповідача - Чиркова Ю.П. (дов.)

розглянувши справу за позовом ФО П ОСОБА_3, м.Харків

до ТОВ "Мега-Поліс-Плюс", м. Харків

про стягнення 31220,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, позивач, ФО П ОСОБА_3, просить стягнути з відповідача, ТОВ "Мега-Поліс-Плюс", заборгованість у сумі 30663,73 грн., з яких : основний борг у сумі 12874,89 грн., пеня в сумі 14439,67 грн., збитки в сумі 257,50 грн., втрати в зв'язку з інфляцією в сумі 2061,68 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 1029,99 грн., а також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати : держмито в сумі 307,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу від 04.01.2008р.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що основна сума заборгованості ним сплачена. Крім того умовами договору від 04.01.2008р., а саме пунктом 4.1 передбачено, що покупець здійснює оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок продавця повністю або поетапно до повного розрахунку до 25 числа будь-якого календарного місяця. Таким чином, позивач вважає, що розрахунок може бути здійснений в будь-який місяць, заборгованість сплачена своєчасно, тобто до 25 числа місяця, а отже позивачем безпідставно нараховані штрафні санкції та проценти за користування чужими грошовими коштами. Також відповідач вказує на те, що позивачем невірно розраховані інфляційні втрати.

В слуханні справи оголошувались перерви до 17.03.2009р. о 15:00 год.; 23.03.2009р. об 11:00 год.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі продажу від 04.01.2008р.(далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати відповідачу товар, номенклатура, кількість та ціна якого визначаються на підставі замовлення покупця, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.5.1 Договору відвантаження партії товару здійснюється протягом 3-х календарних днів з моменту оформлення заявки на дану партію, за усною домовленістю сторін строк поставки конкретної партії товару може бути змінений.

Позивачем на виконання умов договору на адресу відповідача за його заявками поставлявся товар відповідно до витратних накладних, що не заперечується відповідачем, тобто з боку позивача повністю виконані зобов'язання по договору.

Відповідно до п.4.1 Договору покупець здійснює оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок продавця повністю або поетапно до повного розрахунку до 25 числа будь-якого календарного місяця.

Суд зазначає, що даний пункт договору не містить конкретної дати оплати товару, оскільки з даного пункту витікає що товар може бути оплачений будь-коли.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що умовами договору не встановлений строк оплати суд застосовує загальні положення цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача виставлялись рахунки-фактури на оплату кожної партії товару, що фактично є вимогою щодо оплати товару.

Рахунки-фактури виставлялись позивачем за 1 день до поставки товару, отже з врахуванням вимог ст.ст. 530, 692 ЦК України обов'язок щодо оплати товару виникав у відповідача після прийняття товару.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за отриманий відповідно до договору від 04.01.2008р. товар у сумі 12874,89 грн., оскільки відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий товар.

На момент розгляду справи по суті відповідачем перераховані на рахунок позивача кошти в сумі 12874,89 грн. в рахунок оплати за отриманий відповідно до договору товар, що підтверджується сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, на момент розгляду справи по суті відсутній предмет спору щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 12874,89 грн., тому суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Умовами договору, а саме п.3.3 договору передбачено, що сторона, яка не виконала своїх зобов'язань, сплачує пеню від суми заборгованості за кожен день прострочення в розмірі 0,5%.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст.3 даного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак позивачем розрахована пеня в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, тобто з порушенням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем розраховані інфляційні втрати, однак з наданого розрахунку вбачається, що позивачем вирахуваний індекс інфляції і відповідно інфляційні втрати за 2008 рік, що не відповідає вимогам діючого законодавства та матеріалам справи, оскільки поставка товару відбувалась в різні місяці, то такий розрахунок необхідно проводити помісячно з моменту виникнення заборгованості.

Також позивачем нараховані збитки в розмірі 3% річних, тобто позивачем фактично нараховані 3% річних, які він називає збитками. При цьому суд зазначає, що збитки (ст. 624 ЦК України) та 3% річних (ст.625 ЦК України) не є тотожними поняттями.

Враховуючи, що позивачем не надані обґрунтовані розрахунки пені, збитків (3% річних), інфляційних втрат з вказанням дати виникнення заборгованості, кінцевої дати сплати або дати станом на яку проводяться нарахування, суми заборгованості, а також враховуючи, що позивач має право на стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд залишає позовну заяву в частині стягнення пені в сумі 14439,67 грн., збитків у сумі 257,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 2061,68 грн. без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Позивач також просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1029,99 грн., які він розрахував виходячи з облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Однак діючим законодавством не встановлений розмір процентів, що нараховуються за користування чужими грошовими коштами, та сторонами такий розмір не передбачений і умовами договору, отже позивачем безпідставно заявлена вимога щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1029,99 грн., тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи, що основна сума заборгованості відповідачем сплачена після звернення позивача з даним позовом до суду, то відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати щодо сплати держмита в розмірі 128,75 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 75, 80, 81, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1029,99 грн. відмовити.

В частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 12874,89 грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В частині стягнення пені в сумі 14439,67 грн., збитків у сумі 257,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 2061,68 грн. позовну заяву залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Стягнути з ТОВ "Мега Поліс-Плюс" (юридична адреса : м.Харків, вул.Георгієвська, 10, фактична адреса : 61002 м.Харків, вул.Мельнікова, 15, код 31634884, р/р 260090019410 в АКРБ "Регіон-Банк" МФО 351254) на користь ФО П ОСОБА_3 (61112 АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в відділенні № 1 ХРГУ Приватбанку МФО 351533, код НОМЕР_1) державне мито в розмірі 128,75 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 30.03.2009р.