Рішення № 5188165, 19.02.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2009 р.Справа № 26/1-09-6 Господарський суд Одеської області у складі : судді Никифорчука М.І.

при секретареві Войтенко С.М.

за участю представників сторін :

від позивача : Антохіна Д.О. за довіреністю від 01.04.2008 р.

від відповідача : не зявився,

( представник відповідача повідомлявся належним чином про час та місце розгляду

справи, поштові повідомлення у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.”

до відповідача : Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення 73998,87 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.” ( далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ( далі - відповідач ) про стягнення сум основного боргу в розмірі 48411,40 грн., 3% річних в розмірі 2123,00 грн., індексу інфляції в сумі 17859,36 грн. і пені в розмірі 5605,11 грн. посилаючись на наступне.

23 травня 2007 р. між сторонами у справі укладений договір оренди майна № 7.83 (далі Договір) відповідно до п.1.1 якого протягом травня, липня та серпня 2007 року позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування елементи опалубки ( далі - майно), згідно Додатку 1 ( специфікація елементів опалубки), яка є невідємною частиною цього Договору, про що свідчать наступні накладні на переміщення : № ДК 0000765, ДК -0000766, ДК-0000767 від 25 травня 2007 року; № ДК-0000870 від 07 липня 2007 року; № ДК-0001007, ДК-0001008 від 03 серпня 2007 року; № ДК-0001009 від 04 серпня 2007 року; № ДК-0001033 від 11 серпня 2007 року; № ДК-0001111 від 28 серпня 2007 року; № ДК-0001137 від 31 серпня 2007 року.

Згідно п.10.1 Договору термін дії договору закінчився 31 грудня 2007 року, але після закінчення строку дії договору відповідач продовжує користуватись майном про що позивач не заперечував. У звязку з тим, що протягом терміну дії Договору, а також після закінчення цього терміну, позивач та відповідач жодного разу не направляли один одному письмового повідомлення про намір припинити відносини за Договором.

24 січня 2008 року відповідач повернув майно з орендного користування у повному обсягу, про що свідчать наступні накладні, що підписані обома сторонами у справі :

накладні на переміщення № ДК-0000906 від 17 липня 2007 року; № ДК-0001015 від 04 серпня 2007 року; № ДК-0001034 від 13 серпня 2007 року; № ДК-0001083 від 22 серпня 2007року; № ДК- 0001114 від 28 серпня 2007 року; № ДК-0001121 від 30 серпня 2007 року; № ДК-0001142 від 31 серпня 2007 року; № ДК-0001171 від 07 вересня 2007 року; № ДК-0001199 від 14 вересня 2007 року; № ДК-0001427 від 15 листопада 2007 року; № ДК- 0001575 від 15 грудня 2007 року; № ДК- 0000397,ДК-000396, ДК-000399, ДК-000400 від 24 січня 2007 року.

Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору орендна плата нараховується щомісячно виходячи з фактичної кількості майна, що перебуває у орендному користуванні відповідача, починаючи з моменту передачі майна останньому та до моменту його повернення. Розмір орендної плати змінюється відповідно до зміни комплектації елементів, що фактично передаються повертаються протягом дії Договору.

Відповідно до п.3.5 Договору відповідач мав щомісяця перераховувати орендну плату на поточний рахунок позивача, але протягом дії Договору та дотеперішнього часу відповідачем сплачено лише сума у розмірі 53020 грн., тоді як загальна сума нарахованої орендної плати за період користування відповідачем майна складає 101431,40 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 48411,40 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення відповідачем зобовязань щодо внесення орендної плати по Договору.

Відповідно до вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” ( далі Закон), а також п.8.2 Договору, у разі прострочення перерахування суми щомісячної орендної плати, орендодавець ( позивач) має право нарахувати та стягнути з Орендаря ( відповідача ) пеню від суми заборгованості розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період такого порушення за кожний день прострочення.

У звязку з неоплатною відповідачем вказаної суми боргу йому, з підстав вказаного Закону, п.8.2 Договору та відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано індекс інфляції та 3% річних у зазначених вище розмірах, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Свої вимоги позивач ґрунтує вимогами ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України.

Відповідач в судові засідання не зявився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення ( у справі), причини неявки суду не повідомив, тому господарський суд розглядає справу згідно правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, вищеприведені позивачем обставини повністю підтверджуються наявними у справі вищевказаними доказами укладеним між сторонами у справі Договором оренди майна, накладними на переміщення.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що згідно з положеннями Договору, плата за тимчасове користування майном згідно Додатку № 1( орендна плата) розраховується за фактичний термін користування Майном і складає 4,2 % на місяць від загальної вартості майна, що передається у тимчасове користування Орендарю, та становить суму у розмірі 5347,15 грн., у тому числі ПДВ 891 грн. 19 коп.

Рахунком - фактурою № 0000000667 від 31 травня 2007 року відповідачеві передано майна на суму 1207,42 грн. з ПДВ.

Рахунком - фактурою № 0000000909 від 30 червня 2007 року відповідачеві передано майна на суму 5347,14 грн. з ПДВ.

Рахунком - фактурою № 0000001099 від 31 липня 2007 року відповідачеві передано майна на суму 8263,26 грн. з ПДВ.

Рахунком - фактурою № 0000001308 від 31 серпня 2007 року відповідачеві передано майна на суму 35131,63 грн. з ПДВ.

Рахунком - фактурою № 0000001511 від 30 вересня 2007 року відповідачеві передано майна на суму 16725,82 грн. з ПДВ.

Рахунком - фактурою № 0000001734 від 31 жовтня 2007 року відповідачеві передано майна на суму 14088,59 грн. з ПДВ.

Рахунком - фактурою № 0000001960 від 30 листопада 2007 року відповідачеві передано майна на суму 10161,52 грн. з ПДВ.

Рахунком - фактурою № 0000002184 від 31 грудня 2007 року відповідачеві передано майна на суму 6012,40 грн. з ПДВ.

Рахунком - фактурою № 0000000154 від 31 січня 2007 року відповідачеві передано майна на суму 4493,62 грн. з ПДВ.

Всього передано відповідачеві майна на суму 101431,4 грн., а сплачено, як зазначено вище 53020 грн. Отже сума основної заборгованості відповідача складає 48411,40 грн.

Дотеперішнього часу відповідачем не сплачені вищевказані суми, що свідчить про порушення з боку відповідача вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, згідно з якою одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, та вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення сум пені, 3% річних та індексу інфляції господарський суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві вказані суми.

Оцінюючи вищеприведене суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними тому позов підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати.

Керуючись ст.ст. 525,526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.»( 04210, м.Київ, пр-кт Героїв Сталінграда, 20-А, код ЄДРПОУ 30530955, п/р 26001001300799 в ЗАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528): суму основного боргу в розмірі 48411 (сорок вісім тисяч чотириста одинадцять) грн. 40 коп., 3% річних в розмірі 2123 (дві тисячі сто двадцять три ) грн., індекс інфляції в сумі 17859 (сімнадцять тисяч вісімсот пятдесят девять ) грн. 36 коп., пені в розмірі 5605 (пять тисяч шістсот пять) грн. 11 коп. державного мита в сумі 739(сімсот тридцять девять) грн. 99 коп. та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя