Постанова № 51865860, 09.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2015 року № 826/15288/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірель Трейд"

до

Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірель Трейд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 17.07.2015 №9443-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 17.07.2015 №16903/10/26-54-23-01.

Позов вмотивовано тим, що позивач не має податкового боргу отже оскаржувані вимога та рішення є безпідставними та протиправними.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату ат місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу від 17.07.2015 №9443-23 про стягнення з позивача податкового боргу в сумі 3088593,76 грн.

Також, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 17.07.2015 №16903/10/26-54-23-01.

Відповідно до пп. 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 України податкова вимога надсилається платнику податків лише у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, тобто коли у платника податків виникає податковий борг.

Згідно з підпунктом 3 п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України рішення керівника органу державної податкової служби про опис майна у податкову заставу пред'являється саме платнику податків, що має податковий борг.

Отже, право на прийняття податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу виникає у податкового органу в разі наявності і платника податків податкового боргу.

Податковий орган вказує, що позивач має заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1508564,53 грн. та з податку на прибуток в сумі 1580029,23 грн., яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 24.07.2013 №0005952203 та від 27.07.2013 №0005942203.

Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18. ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що згадувані податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку та рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.08.2013 №3349/10/26-15-10-04-04 продовжено розгляд скарги. В подальшому, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.10.2013 №4844/10/26-15-10-04 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення позивачем в подальшому не оскаржено, отже податкове зобов'язання є узгодженим.

Щодо посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2012 у справі №826/500/15 за позовом ТОВ Мірель-Трейд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 16.12.2014 року № 14924-25 та рішення про опис майна від 17.12.2014 року № 28544/10/26-54-25-24, суд зазначає наступне. Предметом вирішення вказаної вище справи є інші вимога та рішення податкового органу, які хоча й винесено у зв’язку з наявністю у позивача заборгованості, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 24.07.2013 №0005952203 та від 27.07.2013 №0005942203, проте таке судове рішення на думку суду не має преюдиціального значення для вирішення даної справи.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається платнику податків лише у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, тобто коли у платника податків виникає податковий борг.

Згідно з підпунктом 3 п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України рішення керівника органу державної податкової служби про опис майна у податкову заставу пред'являється саме платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до пп. 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки податкові повідомлення-рішення 24.07.2013 №0005952203 та від 27.07.2013 №0005942203 позивачем в судовому порядку не оскаржено та грошове зобов'язання визначене такими податковими повідомленнями-рішеннями не сплачено, отже доводи податкового органу про наявність у позивача податкового боргу є обґрунтованими.

Враховуючи, що позивачем не сплачено податковий борг, що відповідно до 59.1 ст. 59 та пп. 3 п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України є підставою для надіслання податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, отже при прийнятті оскаржених податкової вимоги та рішення відповідач діяв відповідно до згадуваних норм Податкового кодексу України, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірності прийнятих ним спірних вимоги та рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда