Постанова № 51838316, 25.08.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

25 серпня 2015 р. Справа № 802/1333/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання Арутюнян З.С.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр - КВ"

до Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр - КВ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий 2015 року податковим органом виявлено ряд порушень вимог податкового законодавства.

На підставі виявлених порушень Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією 22 квітня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0018341502, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 116954 гривень та податкове повідомлення-рішення №0018321502, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 196144 гривень. Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки, а відповідно, і з винесеними податковими рішеннями, позивач звернувся до суду із вимогами визнати протиправними та скасувати ці податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись, при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечувала, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків податкового ревізора-інспектора, що проводила перевірку, які знайшли відображення у акті перевірки від 09 квітня 2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.

Протягом періоду з 31 березня по 06 квітня 2015 року головним державним ревізором-інспектором відділу відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області ОСОБА_3 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування ТОВ "Кедр - КВ" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий 2015 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №9301502/34272710 від 09 квітня 2015 року (а.с.11-24).

В ході проведеної перевірки виявлено порушення Товариством пункту 102.5 статті 102, пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, платником завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 31 Декларації) у розмірі, зокрема, жовтень 2011 року 56827 грн., листопад 2011 року 60127 грн. та завищено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 196144 грн.

На підставі виявлених порушень Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією 22 квітня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0018341502, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 116954 гривень та податкове повідомлення-рішення №0018321502, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 196144 гривень (а.с.09-10).

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, що оскаржуються, суд зважає на таке.

Відповідно до підпункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що на порушення пунктів 102.5 статті 102 Податкового кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю "Кедр-КВ" в лютому 2015 року завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 31 декларації), термін виникнення яких становить понад 1095 днів у розмірі жовтень 2011 року 56827 грн. та листопад 2011 року 60127 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків передбачено статтею 200 Податкового кодексу України.

Підпунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України зазначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

У відповідності з вимогами п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації платником податків подаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. А пунктом 200.9 зазначеної статті передбачено, що форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, суд звертає увагу на те, що нормами податкового законодавства передбачено два шляхи отримання бюджетного відшкодування, а саме: повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку та зарахування платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань по цьому податку наступних податкових періодів.

Отже, за підприємством зберігається право на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з податку на додану вартість наступних податкових періодів чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 102.5 ст.102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В обґрунтування висновків акту перевірки, податковий орган посилається на те, що законом не передбачено можливості платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання бюджетного відшкодування після настання права на таке відшкодування. Якщо на дату виникнення права на бюджетне відшкодування платник не скористався таким правом, вважається, що ним прийняте рішення стосовно відмови від такого відшкодування. На думку відповідача, сума, що обліковується у рядку 24 декларації за лютий 2015 року "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", за економічною суттю є заявою на відшкодування задекларованою платником - за напрямком бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість.

Проте, відповідно до п.102.5 ст.102 ПКУ заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Отже, відповідач вважає, що право на зарахування від'ємного значення податкових зобов'язань у зменшення податкових зобов'язань з податку у наступних податкових періодах також обмежується 1095 днями.

Суд до таких висновків відповідача ставиться критично, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Тобто, переплата з податку на додану вартість існуватиме лише у тому разі, коли платник податку сплатив до бюджету податкове зобов'язання вище за розмір узгодженого.

Якщо ж за результатами діяльності у платника податку виникає від'ємне значення з податку на додану вартість, то за певних умов, у такого платника податку виникає право на бюджетне відшкодування або на подальше врахування такого від'ємного значення у складі податкового кредиту наступних періодів.

Застосування положень пункту 102.5 статті 102 ПК України (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Проте, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Від'ємне значення з податку на додану вартість є підтверджений податковий кредит - сума на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Податковий кодекс України не встановлює строку давності щодо використання податкового кредиту, а бюджетне відшкодування є правом платника, тому платник податку, який не має права на бюджетне відшкодування має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, до повного його погашення. Аналогічна позиція закріплена в ухвалах Вищого адміністративного суду України (справи: №К/800/53965/14, №К/800/28521/14 та інші), див. а.с.112-130.

У даному випадку, виходячи зі змісту сформованих платником податків показників в декларації, заявлена сума в рядку 24 податкової декларації не може бути відшкодована платнику та не має прямого відношення до бюджетного відшкодування і впливає лише на зобов'язання платника податку.

Крім того, судом встановлено, що жодних порушень у формуванні спірних сум від'ємного значення з ПДВ відповідачем в ході перевірки позивача виявлено не було, в акті перевірки тверджень з приводу порушень позивачем формування податкового кредиту з ПДВ або від'ємного значення з ПДВ відповідачем не викладено. З наявних у матеріалах справи документів вбачається відсутність жодних заперечень податкового органу як в ході перевірки, так і в ході судового розгляду справи стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з ПДВ за спірні податкові періоди.

Отже, зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою щодо сум визначених в рядку 24 декларацій, суд дійшов висновку про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п.102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку.

З встановлених обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2015 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-КВ" (вул. Гонти, 96, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 34272710 судовий збір в розмірі 4872 гривень (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя підпис ОСОБА_4

Копія вірна Суддя:

Секретар: