Ухвала суду № 51756880, 29.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2015 рокусправа № 808/8455/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТО К" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТО К" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень- задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001472201, №0001482201, №0001492201 від 11 листопада 2014 року.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 16.10.2014 по 22.10.2014 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Макрос опт" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складений відповідний акт від 29.10.2014 №124/08-29-22-0109/30608591.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущене позивачем порушення:

1. пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряє мий період у розмірі 8 188,00 грн., в тому числі по періодах: 2013 рік у сумі 8 188,00 грн.;

2. п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України, ТОВ "ЕТО К" занижено податку на додану вартість на загальну суму 8 619,00 грн., в тому числі по періодах:

- листопад 2013 року - на суму 8 619,00 грн.

та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ) у сумі 8 619,00 грн., в тому числі по періодах:

- серпень 2013 року на суму ПДВ - 3 355,00 грн.;

- вересень 2013 року на суму ПДВ - 5 264,00 грн.

11 листопада 2014 року податковим органом стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТО К" винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0001472201, за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 619,00 грн.;

- №0001482201, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10 235,00 грн., з яких за основним платежем 8 188,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 047,00 грн.;

- №0001492201, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 928,50 грн., з яких за основним платежем - 8 619,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 309,50 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено порушення ТОВ "ЕТО К" податкового законодавства України, як то зазначено в акті перевірки від 11 листопада 2014 року. Адже жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ «Макрос-опт». На виконання договору ТОВ "Макрос опт" поставлено товари (плівка, етикетка), на який виписано (оформлено) видаткові накладні від 01.08.2013 №00000443 на суму 20 127,18 грн., від 02.09.2013 №00000444 на суму 31 584,00 грн.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання договорів зі своїми контрагентами, позивачем надано як під час перевірки податковому органу, так і до суду, копії первинних документів, а саме: податкові накладні від 01.08.2013 №178 на суму ПДВ 3 354,53 грн., від 02.09.2013 №3 на суму ПДВ 5 264,00 грн., складеними ТОВ "Макрос опт", товарно-транспортні накладні від 01.08.2013 №108, від 02.09.2013 №209. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується журналом-ордером і Відомістю по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за серпень 2013 року у розмірі 20 127,18 грн., за вересень 2013 року у розмірі 31 584,00 грн.

Виходячи зі змісту досліджених судом первинних документів, колегія суддів приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеним вище контрагентом. Адже на день вчинення господарських операцій ТОВ «Макрос-опт» мало всі ознаки податкової правосуб'єктності, зокрема, було зареєстровано як суб'єкт господарювання, поставлено на облік в податкових органах, мало статус платника ПДВ.

Таким чином, висновки щодо відсутності реального вчинення господарських операцій та не підтвердження господарських операцій первинними документами, є безпідставними. Адже акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача містить посилання на певні ознаки фіктивності контрагентів, проте його аналіз свідчить, що основною підставою для даних висновків було посилання на окремі матеріали перевірок контрагента позивача та припущення про фіктивність діяльності зазначеного підприємства.

З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що претензії до умов здійснення господарської діяльності ТОВ «Макрос-опт» не повинні впливати на результати податкового обліку ТОВ «ЕТО К» при умові належного документального підтвердження дійсного вчинення господарських операцій. Таким чином, підприємство не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що податкові повідомлення - рішення № 0001472201, №0001482201, №0001492201 від 11 листопада 2014 року прийняте ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко