Ухвала суду № 51737342, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/34066/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Лосєва А. М., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" (далі - ТОВ "Автономні джерела струму") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року позов ТОВ "Автономні джерела струму" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Голосіївському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Автономні джерела струму" у задоволенні позову.

ТОВ "Автономні джерела струму" подало письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Голосіївському районі проведено зустрічну звірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД» «Автономні джерела струму» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року. За результатами перевірки складено акт від 11 червня 2014 року №228/1-26-50-22-03-32704119.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 755500,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2014 року №0006792203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 755500,00 грн. за основним платежем та 377750,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 лютого 2014 року між позивачем та ТОВ "Торг-Ленд" укладено договір поставки №К1159, предметом якого є купівля-продаж товару. На виконання умов договору ТОВ "Торг-Ленд" виписано позивачу видаткову накладну від 17 лютого 2014 року №617 та податкову накладну від 17 лютого 2014 року №617.

31 березня 2014 року між ТОВ "Торг-Ленд" та ТОВ "Компанія Лотерано" укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №ВПВ-3-14, відповідно до якого, ТОВ "Торг-Ленд" відступає ТОВ "Компанія Лотерано" право вимоги і стає кредитором за договором поставки від 13 лютого 2014 року № К1159, укладеним між ТОВ "Торг-Ленд" та позивачем.

20 січня 2014 року між позивачем та ТОВ "Агродил" укладено договір купівлі-продажу товару від 20 січня 2014 року №К0114, на виконання якого ТОВ "Агродил" виписано позивачу видаткові накладні від 23 січня 2014 №357, №358 та податкові накладні від 21 січня 2014 року №357, №358, а також акти списання ТМЦ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані позивачем ТМЦ використано у власній господарській діяльності для подальшого виготовлення акумуляторів, які в подальшому реалізовано ДП "Укрзалізничпостач", ТОВ "Донбас Коал Інвест", управлінню промислово-технічної комплектації, оскільки основним видом діяльності позивача є виробництво акумуляторів та основним споживачем яких є ДП "Укрзалізниця".

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 187.1 ст. 187 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 201.4., 201.8 ст. 201, п. 184.1 ст. 184 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що на момент оформлення податкових накладних, ТОВ "Агродил" та ТОВ "Торг-Ленд" були зареєстровані як платники ПДВ відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Автономні джерела струму".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович А. М. Лосєв О.І. Степашко