Ухвала суду № 51692466, 24.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8369/15 Справа № 204/24/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В. В. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого: Григорченка Е.І.

Суддів колегії: Кочкової Н.О., Каратаєвої Л.О.

при секретарі Левцунову І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про відшкодування збитків, спричинених в результаті ДТП, -

В С Т А Н О В И Л А:

ПрАТ «УАСК АСКА» звернулося з апеляційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2015 року, де ставить питання про його скасування та ухвалення нового по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процессуального права.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2015 року позов задоволено частково, стягнено з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь ОСОБА_4 суму страхового відшкодування в сумі 11442,16 грн., відшкодування витрат позивача з оплати послуг експерта в сумі 800,00 грн. та пеню за період невчасної виплати страхового відшкодування в сумі 1430,79 грн., а всього 13672 грн. 95 коп.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 безумовну франшизу в розмірі 510,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2013 року о 18 годині 35 хвилин, в м. Дніпропетровську на вул. Свердлова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_5, яка керувала автомобілем «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1, та ОСОБА_7, який керував автомобілем «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 /а.с.9/.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2013 року ОСОБА_5 була визнана винною в скоєному ДТП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите у зв'язку із збігом строків притягнення до адміністративної відповідальності /а.с.9 звор./.

Внаслідок ДТП автомобілю «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, були спричинені механічні пошкодження.

Згідно Висновку № 23-08-13Л від 16.12.2013 року про оцінку шкоди, спричиненої власнику автомобіля «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_2, виконаного судовим експертом - автотоварознавцем Бендерович І.В., автомобілю позивача спричинено шкоду на суму, яка станом на 16.12.2013 року складає 19709,76 грн. /а.с.10-14/.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», згідно Полісу № АВ/4374751 ліміт відповідальності на одного водія складає 50000,00 грн. з безумовною франшизою в сумі 510,00 грн. /а.с.26 звор./.

22 серпня 2013 року позивач та водій, який керував на час ДТП його автомобілем, звернулися до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та вимогою про відшкодування матеріального збитку.

Страховик погодив та виплатив страхову виплату лише в сумі 12768,44 грн., з урахуванням ПДВ та з врахуванням зносу пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням № 7049 від 28.11.2014 року.

Оскільки з дати, коли страховик повинен був повністю відшкодувати позивачу матеріальний збиток, минуло чимало часу та значно змінилися розцінки на ремонт зазначеного автомобіля, позивач звернувся до судового експерта - автотоварознавця Бендерович І.В., яким повторно був складений Висновок № 23-08-13Л від 11.06.2014 року про оцінку шкоди, спричиненої власнику автомобіля «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_2, згідно якого станом на 11.06.2014 року автомобілю позивача спричинено шкоду на суму 24720,60 грн. За послуги проведення експертного дослідження з визначення вартості збитку в результаті пошкодження транспортного засобу та складання Висновку № 23-08-13Л від 11.06.2014 року, позивачем було сплачено 800,00 грн., що підтверджується квитанцією про оплату наданих експертних послуг від 11.06.2014 року /а.с.15-25, 26/.

Враховуючи встановлені обставини, вимоги законодавтсва, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь позивача суму страхового відшкодування в сумі 11442,16 грн., витрати з оплати послуг експерта в сумі 800,00 грн., пені в розмірі 1430,79 грн. та сужові витрати в розмірі 243,60 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 14, 1192 ЦК України, ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", ст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку, про задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь позивача страхове відшкодування, пеню та судові витрати, в зазначеному розмірі.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що суд не звернув уваги на те, що сума страхового відшкодування зменшується на суму ПДВ, не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду з наступних підстав.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виходячи з аналізу змісту вищенаведених норм законодавства, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

У разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

При цьому сам по собі висновок судової автотоварознавчої експертизи не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.

Таким чином, у випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

Будь-які докази, які б підтверджували фактичне проведення ремонту транспортного засобу позивача, та в разі проведення такого ремонту, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля зареєстрований в якості платника ПДВ, суду не надані.

Відтак, в силу приписів ч. 2 ст. 14 ЦК України, страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів ч. 2 ст. 1192 ЦК України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення з страхової компанії недоплачене страхове відшкодування у зазначеному розмірі.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, що страхова компанія здійснила виплати в розмірі 12768,44 грн., тому враховуючи франшизу, ПДВ та визначений розмір відновлювально ремонту, недоплата страхового відшкодування складає 3146,36 грн., не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення у відшкодування шкоди зазначену суму, яка відповідала на час складання висновку від 11.06.2014 року про вартість матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок ДТП, з урахуванням росту цін на пошкоджене майно і роботи (п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки"), та без її зменшення на суму ПДВ.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянта на те, що розмір пені розрахований не вірно, враховуючи вищезазначені доводи апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення у відшкодування шкоди зазначену суму, яка відповідала на час складання висновку від 11.06.2014 року про вартість матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок ДТП. Докази, які б спростовували зазначений висновок експерта щодо розміру шкоди на час його складання, суду не надані.

Посилання апелянта на те, що суд неправомірно стягнув витрати на проведення експертизи, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України вирішив питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи висновик експерта, який був складений пізніше з урахуванням росту цін на пошкоджене майно та роботи.

Доводи апелянта, що суд неправильно стягнув судовий збір в розмірі 243,60 грн. з апелянта на користь позивача, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, вирішив питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи, що позивач при зверненні з позовними вимогами до двух відповідачів оплатив не в повній мірі судовий збір, тому стягнув несплачену при поданні суму судового збору, та розподілив між відповідачами витрати відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнувши з кожного 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін. Рішення суду в іншій частині не оскаржено, тому не переглядається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: