Постанова № 51690556, 29.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р.

Справа № 916/2440/15

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Головея В.М., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства “Колос”

на рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2015р.

по справі № 916/2440/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чубівський комбінат хлібопродуктів”

до Приватного сільськогосподарського підприємства “Колос”

про спонукання до виконання мирової угоди

Встановила:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Чубівський комбінат хлібопродуктів” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього, в якому просив суд зобов’язати Приватне сільськогосподарське підприємство „Колос” передати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чубівський комбінат хлібопродуктів” товар у вигляді пшениці 3-го класу – 1000 тон на суму 1 500 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання ПСП “Колос” прийнятих на себе зобов’язань, згідно укладеної між ними та затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2014р. по справі № 916/1352/14 мирової угоди. Також, позивач зазначає, що відповідачем лише частково виконано умови мирової угоди та сплачено заборгованість у розмірі 388 950,28 грн., проте, зобов’язання щодо передачі товару у вигляді 1 000 тон пшениці 3-го класу – не виконані.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2015р. (суддя Оборотова О.Ю.) позов задоволено повністю; зобов’язано Приватне сільськогосподарське підприємство „Колос” виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2014р. у справі № 916/1352/14, та передати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чубівський комбінат хлібопродуктів” товар у вигляді пшениці 3-го классу – 1000 тон на суму 1 500 000 грн. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства „Колос” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чубівський комбінат хлібопродуктів” – 1 218 грн. судового збору.

Суд першої інстанції мотивуючи рішення дійшов висновку, що враховуючи неповернення відповідачем товару, Товариство з обмеженою відповідальністю „Чубівський комбінат хлібопродуктів” цілком правомірно наполягає на спонуканні відповідача в судовому порядку виконати домовленості, наведені у мировій угоді.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство “Колос” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково та постановити нове, яким зобов’язати Приватне сільськогосподарське підприємство „Колос” виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2014р. у справі № 916/1352/14, та передати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чубівський комбінат хлібопродуктів” товар у вигляді пшениці 3-го классу – 1000 тон на суму 1 500 000 грн. та зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Чубівський комбінат хлібопродуктів” протягом трьох місяців з дня проголошення постанови Одеського апеляційного господарського суду звернутися до Приватного сільськогосподарського підприємства “Колос” з планом готовності прийомки товару у вигляді пшениці 3-го классу у кількості 1 000 тон.

Апелянт у скарзі наголошує про те, що позивач з моменту підписання мирової годи жодного разу не звернувся до відповідача з проханням виконати мирову угоду.

Цей факт, на думку апелянта є суттєвим, оскільки для передачі такої кількості зерна сторони повинні погодити між собою всі дії по його відправці та прийому.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників в судове засідання не направили. Про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

При цьому апеляційною інстанцією враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 червня 2014 р. у справі № 916/1352/14 затверджено мирову угоду від 02.06.2014р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чубівський комбінат хлібопродуктів" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Колос", в наступній редакції:

"1) Позивач погоджується з метою мирного врегулювання спору прийняти від відповідача товар у вигляді 1000 тон пшениці 3-го класу, а також грошові кошти в сумі 388 950,28 грн., які складаються з:

Пшениця 3-го класу в заліковій вазі 1000 тон з показниками якості:

- вологість - 13%;

- сміттєва домішка до 2%.

- 218 301,37 грн. - пені;

- 100 000,00 грн. - штрафу;

- 70 648,91 грн. - судового збору.

2) Відповідач з метою мирного врегулювання спору зобов'язується передати товар у вигляді 1000 тон пшениці 3-го класу, а також грошові кошти в сумі 388 950,28 грн. у строк до 01 жовтня 2014 року.

3) У разі виконання відповідачем пункту 2 даної мирової угоди позивач не матиме до відповідача будь-яких претензій з предмету позову.

4) Дана мирова угода набуває чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для позивача та відповідача.

5) Дана мирова угода укладена у трьох примірниках: один примірник залишається в матеріалах справи № 916/1352/14, другий примірник залишається у позивача, третій примірник залишається у відповідача."

Провадження у справі припинено.

Позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням Приватним сільськогосподарським підприємством „Колос” умов мирової угоди в строк до 01 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Чубівський комбінат хлібопродуктів” пред'явило ухвалу господарського суду Одеської області від 10.06.2014р. по справі №916/1352/14, яка є виконавчим документом у розумінні п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», до виконання у відділ державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області.

Постановою відділу державної виконавчої служби Косовського міжрайонного управління юстиції Одеської області від 27.10.2014р. ВП №45232484 відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа), а саме в ухвалі суду не вказано заходи примусового виконання рішення, що передбачені ст. 32 Закону України ”Про виконавче провадження” та не вказано строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, що передбачено ст. 18 Закону України ”Про виконавче провадження”.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов’язань за умовами затвердженої судом мирової угоди виконав частково, грошові кошти у сумі 388 950,28грн. повернені, а товар у вигляді 1000 тон пшениці 3-го класу, не поставлений.

З врахуванням наведеного, позивач і звернувся до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

За приписами ст. 78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Між тим за своєю правовою суттю мирова угода – це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, узгоджених сторонами. Сама мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнув згоди між собою, припиняють спір. Мирова угода заснована на взаємовигідних умовах для обох сторін, і, як правило, вона виконується добровільно. В іншому випадку мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв’язку з чим у сторін при укладенні такої угоди та у разі її затвердження судом виникають не цивільні або господарські права і обов’язки, а господарсько-процесуальні права і обов’язки, зокрема, право на пред’явлення ухвали до виконання.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди являється судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно ст. 1 Закон України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення ч.ч. 1, 2 ст.17 Закону України “Про виконавче провадження” визначають, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази.

Відповідно до абз. 1, 5, 6 п.3.19. Постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 р. № 18 одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК України). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК України). Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі. В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (п.7 ч.1 ст. 80 ГПК України), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Згідно абз. 8 п. 3.19 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.

З врахуванням того, що мирова угода за своєю правовою природою покликана на мирне врегулювання відносин сторін за взаємною згодою, ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди не може містити положень щодо заходів примусу, оскільки на стадії затвердження мирової угоди не можна заздалегідь встановити, в якій саме частині боржник відмовиться чи зволікатиме з її виконанням, у передбачені нею строки.

Таким чином, положення Закону України “Про виконавче провадження” передбачають порядок виконання судових рішень у порядку примусу, тоді як мирова угода, затверджена судом, у першу чергу спрямована на добровільне її виконання, отже ухвала про її затвердження, як було зазначено вище, може не відповідати ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, але у випадку невиконання стороною умов такої мирової угоди, заінтересована сторона не позбавлена права звернутись до господарського суду із відповідною позовною заявою про спонукання відповідача до її виконання.

З врахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що згідно укладеної між сторонами спору мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2014р. по справі № 916/1352/14, у сторін по справі виникли певні зобов’язання, зокрема, у відповідача – щодо погашення заборгованості та передачі товару позивачу в порядку та у строк, визначені в ухвалі суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд вважає, що право позивача на примусове виконання ухвали суду від 10.06.2014р. по справі № 916/1352/14 про затвердження мирової угоди, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю "Чубівський комбінат хлібопродуктів" та Приватним сільськогосподарським підприємством “Колос” до вирішення спору по суті, може бути реалізовано в межах окремого позовного провадження, саме шляхом зобов’язання відповідача виконати умови мирової угоди в частині зобов’язання передати товар у вигляді пшениці 3-го класу 1 000 тон, з огляду на відсутність можливості у позивача захистити порушене право у спосіб, встановлений для виконання ухвали про затвердження мирової угоди у примусовому порядку за невідповідності цієї ухвали вимогам, що пред’являються до виконавчого документа згідно із положеннями Закону України „Про виконавче провадження”.

За таких обставин, апеляційній господарський погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про зобов’язання відповідача виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2014р. по справі №916/1352/14, в частині щодо передачі товару у вигляді пшениці 3-го класу 1 000 тон.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки не підтверджуються належними доказами.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його зміни чи скасування, відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103 п.1, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства “Колос” - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2015р. по справі № 916/2440/15 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 01.10.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя В.М. Головей

Суддя Н.В. Ліпчанська