Ухвала суду № 51665504, 30.09.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/15317/15-ц

провадження 2-з/201/366/2015

УХВАЛА

30 вересня 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, стягнення витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укргазбанк» 28 вересня 2015 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, стягнення витрат.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2015 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання.

Разом з позовом до суду було подано заяву про забезпечення позову в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно (автомобіль), що знаходиться в заставі банку, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа та предметом спору є зазначене майно, також зазначає, що позивачу стало відомо, що відповідач здійснює дії з метою продажу заставного майна, а тому вважає, що під час розгляду справи останній може розпорядитися та відчужити дане майно, в звязку з чим є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову, проте надане суду клопотання не відповідає вимогам даної статті.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Перевіривши матеріали справи, заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в заяві не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову (накладення арешту), що зазначено у заяві; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову, також до заяви не надано документи, які підтверджують право власності, відповідача на це майно, що знаходиться у нього або в інших осіб; крім того не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно між сторонами виник спір щодо зазначеного майна та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози відчуження майна відповідачем на користь третіх осіб, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є субєктивним припущенням сторони позивача, тобто з зазначеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, судне знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, в звязку з чим заява не обґрунтована, не підтверджена, безпідставна і не ґрунтується на вимогах закону, а тому передбачених законом підстав для задоволення заяви нема.

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 3 ст. 151, ст. 153, ст. 210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Публічному акціонерному товариству акціонерний банк «Укргазбанк» у задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, стягнення витрат відмовити.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України вказана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя