Ухвала суду № 51659015, 12.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11640/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"12" січня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач відкрите акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»(далі ВАТ «Облтеплокомуненерго»), остаточно вточнивши позовні вимоги звернувся до суду з позовом про визнання частково нечинним на суму 38567 грн. податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Чернігові (далі ДПІ в м. Чернігові) № 0005012320/0 від 29.09.2009 року, яким позивачу відповідачем було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за червня 2009 року у розмірі 2557466 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові № 00005012320/0 від 29.09.2009 року на суму 38567 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник ДПІ в м. Чернігові подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ВАТ "Облтеплокомуненерго" було подано до ДПІ у м. Чернігові податкову декларацію з податку на додану вартість та розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2009 р. В рядку 25.2 позивачем було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 3082464 грн.

ДПІ у м. Чернігові в період з 10.09.2009 р. по 16.09.2009 р. було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Облтеплокомуненерго" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2009 року, про що було складено акт від 24.09.2009 р. № 733/23/03357671 „Про результати позапланової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася в період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року".

В Акті перевірки встановлено, що позивачем було фактично сплачено у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) частину залишку від'ємного значення у розмірі 524998 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки в порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.12 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДНА України від 30.05.1997 р. № 166 (в редакції Наказу від 17.03.2008р. № 159, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2005 р. за № 224/14915) підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2009 року в розмірі 2557466 грн. Перевіркою підтверджено відображене ВАТ „Облтеплокомуненерго" у декларації за червень 2009 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 36715 грн. За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року у сумі 188283 грн., що пов'язано з ненадходженням матеріалів зустрічних перевірок та інформаційних довідок щодо основних постачальників з інших інспекцій.

На підставі висновків акту перевірку відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2009 р. за № 0005012320/0, яким позивачу за червень 2009 року зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 2557466 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку що позивач правомірно визначив суму відшкодування податку на додану вартість у сумі 563565,05 грн., оскільки у відповідача були відсутні законні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення, за доведеністю позивачем факту проведення розрахунків шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, оскільки Законом України "Про податок на додану вартість»не передбачено, що оплата повинна проходити саме в грошовій формі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Крім того, відповідно до абзацу "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З матеріалів справи видно, що розрахунки з постачальниками були проведені позивачем шляхом заліку (бартеру), в результаті якого не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону Україні "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що бартер - це господарська операція яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліків та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування грошових коштів на рахунок продавця для компенсації вартості таких товарів.

Таким чином дія вищезазначених норм права розповсюджується також і на бартерні операції в складі яких вже врахований ПДВ.

З висновків судово-економічної експертизи, проведеної експертами Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вбачається наступне:

Документально та нормативно не підтверджується висновок акту перевірки від 24.09.2009 р. № 723/23/03357671 з урахуванням показників податкової декларації з ПДВ за травень 2009 року щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ВАТ „Облтеплокомуненерго" за червень 2009 року в розмірі 2557466 грн.

Завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ВАТ „Облтеплокомуненерго" за червень 2009 року з урахуванням показників податкової декларації з ПДВ за травень 2009 року документально та нормативно підтверджується в розмірі 2518899 грн.

Залишок від'ємного значення в розмірі 2518899 грн. має декларуватися ВАТ „Облтеплокомуненерго" у складі податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року з відображенням в рядку 23.2 декларації.

Документально не підтверджуються на момент перевірки суми ПДВ, які фактично сплачені та включені ВАТ „Облтеплокомуненерго" до бюджетного відшкодування по декларації за червень 2009 року в сумі 590692 грн.

Документально підтверджуються суми ПДВ, які фактично сплачені та включені ВАТ «Облтеплокомуненерго»до бюджетного відшкодування по декларації за червень 2009 року в сумі 563565, 05 грн.

Таким чином з банківських виписок, платіжних доручень, авансових звітів та чеків, а також як встановлено експертом у висновку судово-економічної експертизи позивачем було фактично сплачено грошовими коштами в попередніх звітних періодах (березень травень 2009 року) на користь контрагентів ПДВ суму в розмірі 521265,31 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарською кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Позивачем в травні 2009 року було проведено залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 253798,46 грн. в тому числі ПДВ 42299,74 грн.

З Комунальним енергогенеруючим підрозділом Чернігівська теплоелектроцентраль" на суму 58298,84 грн., в тому числі ПДВ 9716,47 грн.;

З КП Чернігівводоканал Чернігівської міської ради ВАТ Енергопостачальної компанії „Чернігівобленерго" на суму 195499,62 грн., в тому числі ПДВ 32583,27 грн.

Таким чином між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму залишку невиконаного грошового зобов'язання.

В результаті проведеного зарахування грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого в травні 2009 року товару, послуг на суму поставки з нарахуванням ПДВ виконано належним чином і в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, в той же час позивачем надано достатньо доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог.

З огляду на вищезазначене податкове повідомлення-рішення № 00005012320/0 від 29.09.2009 року слід визнати частково нечинним на суму 38567 грн.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає що позовні вимоги ВАТ «Облтеплокомуненерго»підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 99, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 17 січня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б. Парінов

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлений 17 січня 2011 року