Ухвала суду № 51608939, 29.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

___

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Нестеренко Т.В. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 0828/2278/2012

29 вересня 2015 року Справа № 22ц/778/4875/15

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Коваленко А.І., Кримська О.М.

секретар - Мельник З.П.

при участі: прокурора - адвоката -

_________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 18.06.2015 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області та начальника Головного Територіального управління юстиції в Запорізькій області Управління Державної виконавчої служби, зацікавлена особа - Бабушкінський Відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця незаконними, скасування постанов та спонукання до вчинення певних дій, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області (далі-Відділ) та начальника Головного Територіального управління юстиції в Запорізькій області Управління Державної виконавчої служби, зацікавлена особа - Бабушкінський Відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця незаконними, скасування постанов та спонукання до вчинення певних дій, посилаючись на те, що державний виконавець Відділу, на підставі виконавчого листа від 24.12.2012 року виданого Якимівським районним судом Запорізької області про стягнення з неї заборгованості за комунальні послуги у розмірі 5 439 грн. 78 коп. своєю постановою від 08.04.2013 року відкрив виконавче провадження, втім, про такі виконавчі дії у належний спосіб не повідомив його (заявника). Водночас, згаданою постановою визначив строк для самостійного виконання рішення суду до 15.04.2013 року, який за її клопотанням був продовжений до 19.04.2013 року. Після спливу зазначеного строку та здійснення необхідних виконавчих дій виконавчий документ повернутий стягувачу. Окремими постановами від 15.10.2014 року та 13.11.2014 року виконавець відділу прийняв рішення про стягнення виконавчого збору. Вважав, що при здійсненні виконавчих дій державний виконавець не надав їй строк для самостійного виконання рішення суду, а дії щодо стягнення виконавчого збору є протиправними, що є підставою для притягнення державного виконавця та посадових осіб Головного Територіального управління юстиції в Запорізькій області Управління Державної виконавчої служби до адміністративної відповідальності. Тому прохав скаргу задовольнити.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 18.06.2015 року скаргу щодо визнання дій державного виконавця незаконними відхилено, а в частині притягнення до адміністративної відповідальності державного виконавця та начальника Головного Територіального управління юстиції в Запорізькій області Управління Державної виконавчої служби провадження у справі закрито.

У скарзі заявник покликав скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на необґрунтованість її висновків.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.312 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог матеріального й процесуального права.

Відповідно до ст.311 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Із матеріалів справи вбачається, що до Відділу державної виконавчої служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області надійшли документи про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 24.12.2012 року виданого Якимівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги та судового збору у розмірі 5 439 грн. 78 коп.(а.с.25,26).

За цим виконавчим документом 08 квітня 2013 року державним виконавцем Відділу було відкрито виконавче провадження (а.с.35).

Згідно ст.11 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За вимогами ст.25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У ст.31 Закону записано, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом.

Відповідну постанову у зазначеному порядку боржнику було надіслано (а.с.29).

Судом, встановлено, що зазначений документ заявник отримав та звернувся до Відділу з проханням надати додатковий строк для самостійного виконання рішення суду.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ст.35 Закону "Про виконавче провадження).

16 квітня 2013 року державний виконавець задовольнив заяву боржника про відкладення виконавчих дій та своєю постановою визначив новий строк для добровільного виконання рішення суду до 19.04.2013 року (а.с.38).

У цьому зв'язку, аргументи скарги з цього приводу не є прийнятними.

При вчинені заходів до примусового виконання рішення суду було з'ясовано, що у боржника відсутні розрахункові рахунки та майно на яке можливо звернути стягнення, а тому виконавчий документ за постановою від 22.12.2014 року був повернутий стягувачу (а.с.32). Окремими постановами від 15.10.2014 року та 13.11.2014 року з боржника стягнуто виконавчий збір (а.с.11,12).

У ст.28 Закону йдеться, що, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Отже, предметом оскарження є постанови державного виконавця, як посадової особи органу державної влади, про застосування до боржника, який самостійно не виконав судове рішення, виконавчого збору як одного із виду відповідальності.

Перевірка законності постанов органів державної влади та їх посадових осіб про застосування до громадян відповідальності, встановленої чинним законодавством, здійснюється відповідно до Кодексу про адміністративне судочинство України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В такому разі, прийнята ухвала у справі в частині відмови у задоволені вимог про визнання дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

Питання щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності знаходиться поза межами цивільної юрисдикції, а тому висновки районного суду з цього питання є правильними.

Враховуючи наведене та керуючись ст.307,311,312,313,314, 315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 18.06.2015 року у цій справі в частині відмови у задоволені вимог про визнання дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині.

Решту оскаржуваної ухвали залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: