Постанова № 51599106, 21.09.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19802/15-а

Провадження № 2-а/127/624/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2015 м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П. розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач є військовим пенсіонером з 01.01.2007р.

При отриманні пенсії 08 липня 2015р. у відділенні АТ "Ощадбанк" в розмірі 3 429,28 грн., меншому ніж зазвичай, він дізнався про відрахування з позивача 1002 грн. 30 коп. на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №11 від 25.06.2015р., прийнятого на підставі ст.59 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХП" Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Відповідно до цієї статті Закону відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому частиною другою статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Положеннями ч.2 ст. 50 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. передбачено, що відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Відрахування відбулось за період з 01.04.2009р. по 30.06.2012р., тобто за період сплати надбавки як непрацюючому пенсіонеру відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року №198, в звязку з тим, що позивач на той час був зареєстрований підприємцем, і на думку відповідача він працював і отримував дохід. З цього був зроблений висновок про те, що позивач повідомив відповідачеві неправдиві відомості, та пенсія в сумі виплаченої надбавки в розмірі 1002,30 грн. є надміру сплаченою.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач керувався листом Пенсійного фонду України від № 24480/02-20 від 22.04.2015р., відповідно до якого цей орган посилався на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р., яким встановлено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам. Цим Законом встановлено тимчасові обмеження до 31.12.2015р., які полягають у невиплаті пенсій у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання працівників бюджетної сфери. Зокрема, ч.4 вказаного закону змінено ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р., а саме позбавлено пенсії осіб, яким пенсія призначена відповідно до цього закону у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру» «Про судоустрій та стутус суддів».

Пенсіонерам, які мають прибуток від заняття підприємницькою діяльністю, надбавки до пенсії, передбачені непрацездатним членам сімї, відповідно до п. «а» ч.1 ст.16 та п.»а» ч. 1 ст.24 цього Закону, не нараховуються. Але ці положення розповсюджуються на інші надбавки, ніж надбавка як непрацюючому пенсіонеру відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року №198,

Положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р., не розповсюджувались на позивача. На переконання суду тлумачення цього Закону Пенсійним фондом, не узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» фізична особа-підприємець підлягає такому страхуванню, проте, за ст.1 цього ж закону застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

В свою чергу відповідно до ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. базою нарахування єдиного внеску є дохід застрахованих осіб.

Отже, якщо особа і підлягала страхуванню, проте діяльність не здійснювала та внесків не сплачувала, вона не є застрахованою, відповідно, немає страхового стажу.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або припинення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Будучи зареєстрованим підприємцем особа має статус підприємця, проте це не означає отримання нею доходу від підприємницької діяльності. .

З поданих позивачем до матеріалів справи декларацій про доходи, отриманих органом державної податкової служби, за 2009-2012 роки позивач доходу від підприємницької діяльності не отримував, а відповідно до повідомлення від 25.05.2015 р. Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач припинив підприємницьку діяльність.

Доказів, які б спростовували податкову звітність про відсутність в позивача доходів від зайняття підприємницькою діяльністю, відповідач не подав, а відтак з огляду на положення ч.2 ст. 71 КАС України правомірності свого рішення не довів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, ч.2 ст. 50, ст. 59 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р., ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 71, 183-2, абзацом 9 ч. 1 ст. 256 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області від 25.06.2015р. в частині відрахувань надміру отриманих коштів в сумі 1002,30 грн. з пенсіонера ОСОБА_1. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат зі сплати судового збору 73,08 грн. Відповідач зобов»заний виконати постанову суду негайно. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання. Оскарження постанови суду не зупиняє її виконання.

Суддя