Постанова № 515722, 20.12.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

20.12.06 Справа № 5/1648-13/279А

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Львівська текстильна компанія»від 03.11.2006 року

на постанову Господарського суду Львівської області від 26.10.2006р.

у справі № 5/1648-13/279А

за позовом ЗАТ «Львівська текстильна компанія», м. Львів

до відповідача Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача –Солук О.В. - представник;

від відповідача –Мельничук В.А. - головний державний податковий інспектор юридичного відділу;

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст. ст. 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз’яснено.

Постановою Господарського суду Львівської області від 26.10.2006р. у даній справі, суддя Станько Л.Л., в адміністративному позові відмовлено повністю.

Постанова суду мотивована положеннями норм п.1.8 ст.1, п.7.4. ст.7 та пп.7.7.1. п.7.7. ст.7, Закону України “Про податок на додану вартість”, п.8.1., п.8.3 Наказу ДПА України від 24.04.2003 року №196/ДКС «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам», п.3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2001 року №170), а також, тим, зокрема, що ПФ «Гюйс»ліквідовано, ЗАТ «Унтекс»не звітується до органів ДПС з 2002 року і скасовано реєстрацію ПП «Універсаліс», доказів оплати вказаними організаціями ПДВ немає, тому у ЗАТ «Львівська текстильна компанія»відсутнє право на його відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЗАТ «Львівська текстильна компанія»подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 26.10.2006р. у справі №5/1648-13/279А та ухвалити нове рішення, яким визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 23.052006р. № 0002392320/0/12395 та від 10.08.2006р. № 0002392320/1/19013; скаржник зокрема посилається на те, що не погоджується з постановою Господарського суду Львівської області від 26.10.2006р. у справі № 5/1648-13/279А., оскільки суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи; суд вважає встановленими обставини, які мають значення для справи, що не є доведеними; висновки суду не відповідають обставинам справи; судом порушено норми матеріального та процесуального права, - що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі та у судовому засіданні скаржник також зазначив, зокрема, що Господарським судом Львівської області при винесенні оскаржуваної постанови в порушення п.п. 7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3. ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»позивача позбавлено права віднесення грошових сум до податкового кредиту, а суд першої інстанції невірно вважає, що саме на підставі даних зустрічних податкових перевірок робляться висновки про те, чи має право підприємство на відшкодування сум ПДВ. Окрім цього скаржник також зазначив, що факт отримання послуг/товарів від ПФ «Гюйс», ЗАТ «Унтекс»та ПП «Універсаліс»ЗАТ «Львівська текстильна компанія»підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, та постановою Господарського суду Львівської області від 12 жовтня 2006р.; зняття з обліку ПФ «Гюйс»відноситься до липня 2004р., в той же час господарські правовідносини між ЗАТ «Львівська текстильна компанія»та ПФ «Гюйс»виникли та припинились в 2003 році і на момент оплати скаржником грошових сум з ПДВ ПФ «Гюйс»була законним платником податків і мала право виписувати податкові накладні; ЗАТ «Унтекс»знаходиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 04.09.2001р., зареєстроване як платник ПДВ з 18.09.2001р. (свідоцтво платника ПДВ №38018008, ІПН 316263826095), державну реєстрацію не скасовано, з обліку в органі ДПІ не знято, свідоцтво платника ПДВ не анульоване; скасування державної реєстрації ТзОВ «Люксор»11.08.2004р. –постачальника ПП «Універсаліс», яке було контрагентом ЗАТ «Львівська текстильна компанія» 28.05.2004р., не позбавляє права ЗАТ «Львівська текстильна компанія»на включення сум до податкового кредиту; Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами або постачальниками контрагентів податку до бюджету, а питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб; до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку має підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, при цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умови про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, яка підтверджує сплату податку на додану вартість; обставина не виконання контрагентом або постачальником контрагента свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відзиві на апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 26.10.2006р. № 5/1648-13/279А, з підстав правомірності і обґрунтованості постанови. Відповідач також зокрема зазначив, що обов’язковою умовою виникнення права на бюджетне відшкодування у того чи іншого платника податку, виходячи із того, що відшкодування податку здійснюється саме із коштів, які надійшли в бюджет, є факт внесення відповідних сум податку в державний бюджет.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Позивач подав позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 23.05.2006р. за №0002392320/0/12395 та від 10.08.2006р. за №0002392320/1/19013.

ЗАТ «Львівська текстильна компанія»до суми податкового кредиту включила 35 205,64 грн. відповідно до наданих ПФ «Гюйс»податкових накладних: №11/17-17 від 17.11.2003р.; №10/31-7 від 31.10.2003р.; №10/01-1 від 01.10.2003р.

Податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2006р. № 0002392320/0/12395, на підставі акту перевірки № 9/23-0/30388137 від 20.02.2005р., відповідачем визначено ЗАТ «Львівська текстильна компанія»суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 201019,64 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 134013,09 грн. і 67006,55 грн. - штрафних санкцій (а.с.11).

02.05.2006р. виконавчим директором ЗАТ «Львівська текстильна компанія»подано скаргу за № 432 на податкове повідомлення-рішення №0002392320/0/12395 від 23.05.2006р. до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 03.08.2006р. за №18492/25-009 (далі Рішення) залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0002392320/0/12395 від 23.05.2006р., а скаргу ЗАТ «Львівська текстильна компанія»від 02.05.2006р. за №432 - без задоволення.

На підставі вищезгаданого Акту перевірки та Рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про результати розгляду скарги, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002392320/1/19013 від 10.08.2006р., яким визначено ЗАТ «Львівська текстильна компанія»суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 201019,64 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 134013,09 грн. і 67006,55 грн. - штрафних санкцій (а.с.12).

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова підставою даного донарахування вважає факт зняття ПФ «Гюйс»з обліку згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 03.07.2005р., що відображено в актах планових та позапланових виїзних документальних перевірок та в рішенні ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про результати розгляду первинної скарги від 03.08.2006 року за № 18492/25-009.

ЗАТ «Львівська текстильна компанія»до суми податкового кредиту включила 74 379,50 грн. відповідно до наданої ЗАТ «Унтекс»податкової накладної №1103-25 від 25.11.2003р.

Податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2004р. № 0004732320/0/24601 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова виявлено у ЗАТ «Львівська текстильна компанія»завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 74 380,00 грн. (а.с.13).

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова підставою даного донарахування вважає факт неподання звітності ЗАТ «Унтекс»до податкових органів з травня 2002р., що відображено в актах планових та позапланових виїзних документальних перевірок та в рішенні ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про результати розгляду первинної скарги від 03.08.2006 року за № 18492/25-009.

ЗАТ «Львівська текстильна компанія»до суми податкового кредиту включила 24427,91 грн. відповідно до наданої ПП «Універсаліс»податкової накладної №207 від 28.05.2004р.

Податковим повідомленням-рішенням №0005302320/0/26572 від 18.10.2004 року у ЗАТ «Львівська текстильна компанія»виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі за травень 2004 року 27202 грн. 00 коп. та 11235 грн. 00 коп. і за червень цього ж року 11081 грн. 00 коп. (а.с.15).

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова вважає, що оскільки на час перевірки не підтверджується факт здійснення поставки товару (надання послуг, робіт) Приватним підприємством (надалі ПП) «Універсаліс», джерело відшкодування по податку на додану вартість у ЗАТ «Львівська текстильна компанія»відсутнє, що відображено в актах планових та позапланових виїзних документальних перевірок та в відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Відповідно до рядка 17 розділу ІІ «Податковий кредит»податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2005 року, поданої ЗАТ «Львівська текстильна компанія», визначено усього податкового кредиту на загальну суму 134013,09 грн.

З 17 січня 2006 року по 20 лютого 2006 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено планову перевірку ЗАТ «Львівська текстильна компанія»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року.

За результатами планової виїзної документальної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено Акт №9/23-0/30388137 від 20.02.2006р. (надалі Акт). У висновку даного Акту вказано, що в порушення вимог п.1.8, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.5 п.7.7.ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) ЗАТ «Львівська текстильна компанія» завищило суму податкового кредиту та зменшило від’ємне значення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 134 013,09 грн. (в тому числі за червень 2005 року –134 013,09 грн).

На підставі Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було винесено податкове повідомлення-рішення №0002392320/0/12395 від 23.05.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання в розмірі: 134013,09 грн. та 67006,55 –штрафних санкцій, разом 201019,64 грн.

02.05.2006р. виконавчим директором ЗАТ «Львівська текстильна компанія»подано скаргу за №432 на податкове повідомлення-рішення №0002392320/0/12395 від 23.05.2006р. до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 03.08.2006р. за №18492/25-009 (далі Рішення) скаргу ЗАТ «Львівська текстильна компанія»від 02.05.2006р. за №432 залишено без задоволення.

На підставі Акту та Рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було винесено податкове повідомлення-рішення №0002392320/1/19013 від 10.08.2006р., яким визначено суму податкового зобов’язання в розмірі: 134013,09 грн. та 67006,55 –штрафних санкцій, разом 201019,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем в Акті перевірки, скаржник поніс витрати по пошиттю швейних виробів з матеріалів (сировини) ЗАТ «Львівська текстильна компанія»у ПФ «Гюйс»на підставі договору підряду за № 01/10/03 від 01.10.2003р., витрати по виконанню поточного ремонту даху у ЗАТ «Унтекс»на підставі угоди №02/10-03 від 02.10.2003р., а також витрати по поставці обладнання та монтажу системи вентиляції і кондиціонування, проведенню пусконалагоджувальних робіт у ПП «Універсаліс»на підставі угоди №060204/1 від 19.02.2004р. (копії виписок з банку, договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних є в матеріалах справи).

Суд першої інстанції не зазначив про те, що суми податкового кредиту та зменшення від’ємного значення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, заявлені скаржником відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2005 року, поданої ЗАТ «Львівська текстильна компанія», підтверджуються банківськими виписками, договорами, податковими накладними, актами прийому-передачі, актами виконаних робіт, розхідними накладними, що додані позивачем до справи.

Факт перерахування коштів з рахунку позивача, як і факт виписування податкових накладних відповідними платниками податку (контрагентами позивача), не спростовано в Акті перевірки та не заперечуються відповідачем.

На підставі отриманих податкових накладних, які відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України (копії є в матеріалах справи), скаржник відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за червень 2005 року в розмірі 134 013,09 грн.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Акт перевірки №9/23-0/30388137 від 20.02.2006р., податкова декларація позивача з податку на додану вартість за червень 2005 року, договір підряду за № 01/10/03 від 01.10.2003р., угода № 02/10-03, угода № 060204/1 від 19.02.2004р., податкові накладні, виписки з банку, акти прийому-передачі, накладні, у даному випадку є належними та допустимими доказами, у розумінні ст.70 КАС України.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.1.4 ст. 1 вищезгаданого Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Між позивачем у справі та його контрагентами ПФ «Гюйс», ЗАТ «Унтекс», ПП «Універсаліс»укладено договір підряду за № 01/10/03 від 01.10.2003р. по пошиттю швейних виробів з матеріалів (сировини) ЗАТ «Львівська текстильна компанія», угоду №02/10-03 від 02.10.2003р. на виконання поточного ремонту даху ЗАТ «Львівська текстильна компанія», угоду №060204/1 від 19.02.2004р. по поставці обладнання та монтажу системи вентиляції і кондиціонування, проведенню пусконалагоджувальних робіт для ЗАТ «Львівська текстильна компанія».

У розумінні п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” операції платників податку з поставки товарів на митній території України є об’єктом оподаткування ПДВ.

З наведеного вбачається, що вищезазначені операції позивача з його контрагентами є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.1.4. ст.1. та п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3. Закону України “Про податок на додану вартість”.

Так, 01 жовтня 2003 року між позивачем та ПФ «Гюйс»було укладено договір підряду за № 01/10/03, відповідно до якого ПФ «Гюйс» зобов’язувалась виконати роботу по пошиттю швейних виробів з матеріалів (сировини) скаржника. Акти здачі-приймання виконаних робіт було складено у відповідності з законодавством України. Скаржником перераховано ПФ «Гюйс»271 296,29 грн. за виконані роботи, а ПФ «Гюйс»було видано ЗАТ «Львівська текстильна компанія»податкові накладні.

Підставою твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту та зменшення від’ємного значення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 35205,68 грн. по поставці товару (надання послуг, робіт) ПФ «Гюйс»ДПІ у Шевченківському районі м. Львова є те, що факт здійснення поставки товару (надання послуг, робіт) ПФ «Гюйс»не підтверджено за результатами неможливості проведення зустрічної перевірки ПФ «Гюйс»в зв’язку з тим, що Виконавчим комітетом Рівненської міської ради ПФ «Гюйс»знято з обліку згідно Рішення Господарського суду Рівненської області (дата набрання чинності судового рішення 03.07.2004 року).

Проте, слід зазначити, що зняття з обліку ПФ «Гюйс»відбулось у липні 2004р., в той же час господарські правовідносини між ЗАТ «Львівська текстильна компанія»та ПФ «Гюйс»виникли та припинились в 2003 році. Отже, на момент оплати ПДВ контрагент скаржника був законним платником податків і мав право виписувати податкові накладні. Крім того, факт отримання послуг від ПФ «Гюйс»позивачем підтверджується первинними бухгалтерськими документами, і вказані документи повністю відповідають вимогам ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; факт не надання послуг ДПІ у Шевченківському районі м.Львова не доведено, скаржником було правомірно віднесено до податкового кредиту суми, сплачені у зв’язку наданням послуг по договору від 01.10.2003р.

2 жовтня 2003 року між ЗАТ «Унтекс»та позивачем було укладено угоду № 02/10-03, відповідно до якої, ЗАТ «Унтекс», підрядник за договором, взяв на себе зобов’язання виконання поточного ремонту даху ЗАТ “Львівська текстильна компанія”. Загальна вартість робіт, відповідно п.3.1. розділу 3 «Вартість робіт»даного договору становила 446277,00 грн. Позивач 25.11.2003 року платіжним дорученням №1274 перерахував ЗАТ «Унтекс»446277,00 грн., а останнім 25.11.2003р. було виписано податкову накладну за порядковим номером 1103-25, розділом VI якої визначено суму ПДВ у розмірі 74379,50 грн.

Акт здачі-приймання виконаних робіт по цій угоді було складено 05 травня 2004 року і він повністю відповідає вимогам ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підставою твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту та зменшення від’ємного значення податкового зобов’язання з податку на додану вартість є висновок про неправомірність включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 74380,00 грн. по наданню послуг (виконанню робіт) ЗАТ «Унтекс», а саме виконання поточного ремонту даху. Висновок відповідача про відсутність факту здійснення поставки товару ЗАТ «Унтекс», а відтак відсутність джерела відшкодування по податку на додану вартість, які є об’єктом угоди від 02.10.2003 року № 02/10-03, не відповідає дійсним обставинам справи.

Що стосується листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про те, що ЗАТ «Унтекс»з травня 2002 року не подає звітності, то такий не спростовує факту виконання ним поточного ремонту даху для скаржника. Крім того, як правильно зазначено в Акті перевірки, ЗАТ «Унтекс»знаходиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 04.09.2001р., зареєстроване як платник ПДВ з 18.09.2001р. (свідоцтво платника ПДВ №38018008, ІПН 316263826095), державна реєстрація не була скасована, з обліку в податковому органі не знято, свідоцтво платника ПДВ не анульоване.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Проте в будь-якому випадку, правомірність віднесення сплачених у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) сум до податкового кредиту не може ставитись в залежність від не подання звітності підприємством, державна реєстрація якого не була скасована.

Згідно п.п.7.4.5.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Це єдиний випадок, передбачений чинним законодавством України, який містить заборону щодо віднесення сплачених у зв’язку з придбанням товарів сум до податкового кредиту.

Оскільки факт отримання послуг (виконаних робіт) від ЗАТ «Унтекс»скаржником підтверджується договором від 02.10.2003р., актом про виконання робіт, отже, факт не надання послуг (виконання робіт) ДПІ у Шевченківському районі м. Львова не доведено, позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту суми, сплачені у зв’язку з ремонтом даху по угоді №02/10-03 від 02.10.2003р.

19 лютого 2004 року між ПП «Універсаліс»та скаржником було укладено угоду № 060204/1, відповідно до якої, ПП «Універсаліс», підрядник за договором, взяло на себе зобов’язання по поставці обладнання та монтажу системи вентиляції і кондиціонування, проведенню пусконалагоджувальних робіт для скаржника. Загальна вартість виконаних робіт, згідно з актом про виконання робіт № ОФ-000000073 від 28.05.2004р. становила 146567,36 грн. Скаржник 27 травня 2004 року платіжним дорученням № 705 перерахував ПП «Універсаліс»156781,11 грн., а останнім 28 травня 2004 року було виписано податкову накладну за порядковим номером 207, розділом VI якої визначено суму ПДВ у розмірі 24427,91 грн., яка повністю відповідає вимогам ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підставою твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту та зменшення від’ємного значення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 74380,00 грн. по наданню послуг (виконанню робіт) ПП «Універсаліс», а саме по поставці обладнання та монтажу системи вентиляції і кондиціонування, проведенню пусконалагоджувальних робіт ПП «Універсаліс», є висновок відповідача про відсутність джерела відшкодування по податку на додану вартість, які є об’єктом угоди від 19.02.04 року №060204/1, що не відповідає дійсним обставинам справи.

ПП «Універсаліс»зареєстроване як платник ПДВ, державна реєстрація не була скасована, з обліку в органі ДПІ не знято, свідоцтво платника ПДВ не анульоване.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки, контрагентом ПП «Універсаліс»було ТзОВ «Люксор».

Необґрунтованими є доводи податкової інспекції про те, що несплата ТзОВ «Люксор»податку на додану вартість до бюджету у відповідному податковому періоді, скасування його реєстрації та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 11.08.2004 року - після проведення господарської операції між скаржником та ПП «Універсаліс»- свідчить про невідповідність вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»податкової накладної на загальну суму 146 567,36 грн., в тому числі податок на додану вартість –24427,91 грн., оскільки податкове законодавство не ставить в залежність включення чи не включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з обставинами наявності чи відсутності джерела відшкодування по податку на додану вартість (в даному випадку такими обставинами, на думку органу державної податкової служби, є анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та скасування державної реєстрації постачальника контрагента скаржника ТзОВ «Люксор»).

Також, безпідставними є твердження відповідача про безпідставність включення ЗАТ «Львівська текстильна компанія»суми 24427,91 грн. до податкового кредиту з ПДВ, з тих підстав, що анулювання свідоцтва платника ПДВ та скасування державної реєстрації ТзОВ «Люксор»(постачальника контрагента скаржника) рішенням Господарського суду м. Києва за № 46/368 від 11.08.2004 року, оскільки скаржник жодних правовідносин із згаданим товариством не мав.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Проте в будь-якому випадку, правомірність віднесення сплачених у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) сум до податкового кредиту не ставиться в залежність від скасування державної реєстрації постачальника контрагента.

Згідно п.п.7.4.5.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Це єдиний випадок, передбачений чинним законодавством України, який містить заборону щодо віднесення сплачених у зв’язку з придбанням товарів сум до податкового кредиту.

Оскільки факт отримання послуг (виконаних робіт) від ПП «Універсаліс»скаржником підтверджується договором від 19 лютого 2004, актом про виконання робіт, отже, факт не надання послуг (виконання робіт) ДПІ у Шевченківському районі м.Львова не доведено, позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту суми, сплачені у зв’язку з поставкою обладнання та монтажу системи вентиляції і кондиціонування, проведенням пусконалагоджувальних робіт по угоді №060204/1 від 19 лютого 2004 року.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, висновки відповідача про незаконність віднесення до податкового кредиту та зменшення від’ємного значення податкового зобов’язання з податку на додану вартість червня 2005 року суми 134 013,09 грн. не відповідає обставинами справи.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищезгадані норми, оплата за надані послуги (виконані роботи), які також підтверджені податковими накладними (договорами, накладними, актами прийому-передачі), є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач включив до податкового кредиту червня 2005 року 134 013,09 грн. ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних за надані послуги (виконані роботи).

Щодо посилань ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку.

Пунктом 1.3 статті 1 цього ж Закону встановлено, що платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Посилання податкового органу на необхідність проведення перевірок “до виробника або постачальника” не відповідають положенням Закону України “Про податок на додану вартість”, так як результати таких перевірок не можуть вплинути на податкові права і обов’язки позивача, оскільки він не може нести відповідальність за дії постачальника та контрагентів.

У зв’язку з вищенаведеним та виходячи з аналізу норм Закону України “Про податок на додану вартість”, саме податковим органам належать повноваження здійснення перевірки платників податків, а не суб’єктам господарювання, які, в свою чергу, не зобов’язані та не мають права перевіряти своїх контрагентів з питань оподаткування.

З наведеного вбачається, що податковий кредит з податку на додану вартість у січні, травні та червні 2004 року формувався ЗАТ “Львівська текстильна компанія” у відповідності з вимогами саме п.п.7.4.1, 7.7.1 ст.7 та п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (редакція, що була чинна на момент виникнення господарських відносин).

Щодо посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме Закону України «Про податок на додану вартість», то слід зазначити наступне.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відповідача не наділено законним правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні, які слугували підставою для віднесення ЗАТ “Львівська текстильна компанія” до складу податкового кредиту податку на додану вартість (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»), оскільки вони були складені у момент виникнення податкових зобов’язань продавця, що в свою чергу відповідає даному Закону, зокрема, містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 ст. 7 цього Закону.

При цьому, відповідачем не було надано суду ні вироку суду у кримінальній справі, ні рішення суду у цивільній справі, ні іншого належного доказу, який би підтверджував фіктивність первинних документів, якими позивачем були оформлені господарські операції.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

У свою чергу, законодавство, зокрема, Закон України “Про податок на додану вартість”, не встановлює обов’язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Відповідно до положень Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Таким чином, покладання податковим органом цього обов’язку на покупця (позивача) –є таким, що не відповідає вимогам законодавства.

При цьому, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов‘язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи; зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі необхідні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена вище податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2005 р. скаржника була прийнята ДПІ у м. Львові (для ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), отже вона була визнана відповідачем такою, що відповідає вимогам законодавства. У матеріалах справи відсутні докази факту неприйняття або повернення позивачу податкової декларації з податку на додану вартість за вказаний період.

За таких обставин скаржник правомірно включив до податкового кредиту суму 134 013,09 грн., тому позбавлення податковими повідомленнями-рішеннями від 23.05.2006р. за №0002392320/0/12395 та від 10.08.2006р. за №0002392320/1/19013 права підприємства на податковий кредит є необґрунтованим, отже дані податкові повідомлення-рішення слід визнати недійсними.

Відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень.

Наведеним також спростовується твердження відповідача, викладене в акті перевірки, відзиві на апеляційну скаргу, про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Постановою Господарського суду Львівської області від 05.10.2006р. у справі № 5/1518-13/253А за позовом ЗАТ «Львівська текстильна компанія»до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0004722320/0/24602, №0004732320/0/24601 від 24.09.2004р. в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 05.10.2006р. у справі № 5/1518-13/253А, позовні вимоги задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 24.09.2004 року № 0004722320/0/24602, № 0004732320/0/24601.

Постановою Господарського суду Львівської області від 12.10.2006р. у справі № 5/1513-18/83А за позовом ЗАТ «Львівська текстильна компанія»до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.10.2004 року за № 0005302320/0/26572 позов задоволено частково, скасовано прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Львова податкове повідомлення-рішення за №0005302320/0/26572 від 18.10.2004 року в частині виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004 року в розмірі 24427 грн. 91 коп.; в іншій частині в позові відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006р. у вищезгаданій справі залишено апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 20.12.2006р. у справі № 5/1513-18/83А –без змін.

Згідно із ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Внаслідок набрання чинності постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006р. у справі № 5/1518-13/253А та постановою Господарського суду Львівської області від 12.10.2006р. у справі № 5/1513-18/83А, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006р., визнано правомірність формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 134 013,09 грн. (сукупно), а оспорені позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 23.05.2006р. за № 0002392320/0/12395, від 10.08.2006р. за № 0002392320/1/19013, були прийняті на підставі акту перевірки від № 9/23-0/30388137 від 20.02.2006р., в якому відповідач підставою для визнання факту завищення сум податкового кредиту вважає результати попередніх перевірок та податкові повідомлення-рішення, прийняті на їх основі (№0004722320/0/24602, №0004732320/0/24601 від 24.09.2004р. та від 18.10.2004 року за № 0005302320/0/26572).

Податкові повідомлення-рішення № 0004722320/0/24602, № 0004732320/0/24601 від 24.09.2004р., від 18.10.2004 року за № 0005302320/0/26572, та оспорені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 23.05.2006р. за № 0002392320/0/12395 та від 10.08.2006р. за № 0002392320/1/19013 прийняті на підставі актів перевірок, в яких відображено формування податкового кредиту позивачем по одних і тих же господарських операціях та первинних документах.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства.

Відповідно до пп.«а»ч.2 п. 5.3., пп.«б»ч.2 п. 5.3. та ч.3 п.5.3 Розділу 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21 червня 2001р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001р. за № 567/5758 (далі Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків), структурний підрозділ який склав таке податкове повідомлення: а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним; б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається. З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб поставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 –для першої , 2 –для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Відповідач не подав жодних доказів про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 10.08.2006р. за №0002392320/1/19013 за наслідками розгляду скарг позивача, було скасовано (відкликано, відмінено) податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 23.05.2006р. за №0002392320/0/12395 відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та п. 6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків. Тому, в даному випадку, слід керуватись ч.3 п.5.3 Розділу 5 вищезазначеного Порядку.

У даному випадку, відсутні підстави вважати, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 23.05.2006р. за №0002392320/0/12395 втратило свою чинність чи/або скасоване, відкликане. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 10.08.2006р. за №0002392320/1/19013 січня 2005р. складено відповідачем з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні.

З наведеного вбачається, що доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні, не є тотожне скасуванню, відкликанню чи втраті чинності раніше надісланого податкового повідомлення-рішення, у якому, як зазначено вище, вже було визначено суму податкового зобов'язання.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених п.п.1), 2), 3) ст.202 КАС України, для скасування рішення місцевого господарського суду і задоволення адміністративного позову повністю про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 23.05.2006р. за №0002392320/0/12395 та від 10.08.2006р. за №0002392320/1/19013.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :

1. Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 26.10.2006р. у справі № 5/1648-13/279А.

2. Позовні вимоги задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 23.05.2006р. за №0002392320/0/12395 та від 10.08.2006р. за №0002392320/1/19013.

Дана постанова набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова складена в повному обсязі 13.03.2007р.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.