Постанова № 515715, 22.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

22.11.06 Справа № 5/1518-13/253А

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Львівська текстильна компанія»від 12.10.2006 року

на постанову Господарського суду Львівської області від 05.10.2006р.

у справі № 5/1518-13/253А

за позовом ЗАТ «Львівська текстильна компанія», м. Львів

до відповідача Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Львова №0004722320/0/24602, №0004732320/0/24601 від 24.09.2004р.

за участю представників:

від позивача –Солук О.В., Лукашик Б.С. - представники;

від відповідача –Більо О.В. - старший державний податковий інспектор юридичного відділу;

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз’яснено.

У судовому засіданні, призначеному на 15.11.2006р., оголошувалась перерва до 22.11.2006р.

Постановою Господарського суду Львівської області від 05.10.2006р. у даній справі, суддя Станько Л.Л., в позові відмовлено.

Постанова суду мотивована положеннями норм п.1.8 ст.1, п.7.4. та пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.8.1., п.8.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 24.04.2003 року № 196/ДСК «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам», п.3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2001 року №170), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за N 250/2054, а також, тим, зокрема, що оскільки ПФ «Гюйс»ліквідовано, ЗАТ «Унтекс»не звітується до органів ДПС з 2002 року, доказів оплати вказаними організаціями ПДВ немає, то і у ЗАТ «Львівська текстильна компанія»відсутнє право на його відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЗАТ «Львівська текстильна компанія»подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 05.10.2006р. у справі № 5/1518-13/253А та ухвалити нове рішення, яким визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0004722320/0/24602, № 0004732320/0/24601 від 24.09.2004 року; скаржник зокрема посилається на те, що не погоджується з постановою Господарського суду Львівської області від 05.10.2006р. у справі № 5/1518-13/253А у зв’язку з тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи; суд визнав встановленими обставини, які мають значення для справи, що не є доведеними; висновки суду не відповідають обставинам справи; судом порушено норми матеріального та процесуального права, - що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі та у судовому засіданні скаржник також зазначив, зокрема, що Господарським судом Львівської області при винесенні оскаржуваної постанови в порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1. п.7.3. ст.7, пп.7.4.1, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»позивача позбавлено права віднесення грошових сум до податкового кредиту, а суд першої інстанції невірно вважає, що саме на підставі даних зустрічних податкових перевірок робляться висновки про те, чи має право підприємство на відшкодування сум ПДВ. Окрім цього скаржник також зазначив, що факт отримання послуг/товарів від ПФ «Гюйс»та ЗАТ «Унтекс»ЗАТ «Львівська текстильна компанія»підтверджується первинними бухгалтерськими документами, і вказані документи повністю відповідають вимогам чинного законодавства України; зняття з обліку ПФ «Гюйс» відноситься до липня 2004р., в той же час господарські правовідносини між ЗАТ «Львівська текстильна компанія»та ПФ «Гюйс»виникли та припинились в 2003 році і на момент оплати скаржником грошових сум з ПДВ ПФ «Гюйс»була законним платником податків і мала право виписувати податкові накладні; ЗАТ «Унтекс»знаходиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 04.09.2001р., зареєстроване як платник ПДВ з 18.09.2001р. (свідоцтво платника ПДВ №38018008, ІПН 316263826095), його державну реєстрацію не скасовано, з обліку в державному податковому органі не знято, свідоцтво платника ПДВ не анульоване; Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб; до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку має підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, при цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умови про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, яка підтверджує сплату податку на додану вартість; обставина невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відзиві на апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 05.10.2006р. № 5/1518-13/253А, з підстав правомірності і обґрунтованості постанови. Відповідач також зокрема зазначив, що обов’язковою умовою виникнення права на бюджетне відшкодування у того чи іншого платника податку, виходячи із того, що відшкодування податку здійснюється саме із коштів, які надійшли в бюджет, є факт внесення відповідних сум податку в державний бюджет.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Позивач подав позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0004722320/0/24602, № 0004732320/0/24601 від 24.09.2004 року.

ЗАТ «Львівська текстильна компанія»до суми податкового кредиту включила 35 205,64 грн. відповідно до наданих ПФ «Гюйс»податкових накладних № 11/17-17 від 17.11.2003р.; № 10/31-7 від 31.10.2003р.; № 10/01-1 від 01.10.2003р.

Податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2004р. за № 0004722320/0/24602 відповідачем визначено ЗАТ «Львівська текстильна компанія»суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 52809,00 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 35 206,00 грн. і 17 603,00 грн. - штрафних санкцій (а.с.10).

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова підставою даного донарахування вважає факт зняття ПФ «Гюйс»з обліку відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 03.07.2005р., що відображено в актах планових та позапланових виїзних документальних перевірок та в рішенні ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про результати розгляду первинної скарги від 03.08.2006 року за № 18492/25-009.

ЗАТ «Львівська текстильна компанія»до суми податкового кредиту включила 74 379,50 грн. відповідно до наданої ЗАТ «Унтекс»податкової накладної №1103-25 від 25.11.2003р.

Податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2004р. № 0004732320/0/24601 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова виявлено у ЗАТ «Львівська текстильна компанія»завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 74 380,00 грн. (а.с.9).

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова підставою даного донарахування вважає факт не подання звітності ЗАТ «Унтекс»до податкових органів з травня 2002р., що відображено в актах планових та позапланових виїзних документальних перевірок та в рішенні ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про результати розгляду первинної скарги від 03.08.2006 року за № 18492/25-009.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Відповідно до рядка 17 розділу ІІ «Податковий кредит»податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2004 року, поданої ЗАТ «Львівська текстильна компанія», визначено усього податкового кредиту на загальну суму 160912 грн.

Відповідно до рядка 17 розділу ІІ «Податковий кредит»податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2004 року, поданої ЗАТ «Львівська текстильна компанія», визначено усього податкового кредиту на загальну суму 139458 грн.

З 21 серпня 2004 року по 24 вересня 2004 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено позапланову перевірку ЗАТ «Львівська текстильна компанія»з питання відшкодування із бюджету податку на додану вартість за січень, травень, липень 2004 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №796/23-4/30388137 від 24 вересня 2004 року (надалі Акт). У висновку даного Акту перевірки вказано, що в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 3 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість»та наказу №165 (із змінами та доповненнями) ЗАТ «Львівська текстильна компанія»завищило податковий кредит: в січні 2004р. на суму 35206 грн.; в травні 2004р. на суму 74380 грн. (а.с.а.с.11-20).

На підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004722320/0/26602 від 24.09.2004 року, яким ЗАТ «Львівська текстильна компанія»визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 52809,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 35 206,00 грн. і 17 603,00 грн. - штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення № 0004732320/0/24601 від 24.09.2004 року, яким виявлено у ЗАТ «Львівська текстильна компанія»завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 74 380,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем в Акті перевірки, скаржник у 2004р. поніс витрати по пошиттю швейних виробів з матеріалів (сировини) ЗАТ «Львівська текстильна компанія»у ПФ «Гюйс»на підставі договору підряду за № 01/10/03 від 01.10.2003р. (копії виписок з банку, податкових накладних є в матеріалах справи), а також витрати по виконанню поточного ремонту даху у ЗАТ «Унтекс»на підставі угоди №02/10-03 від 02.10.2003р.

Дана сума була заявлена скаржником у якості позовних вимог відповідно до позовної заяви і підтверджується банківськими виписками, податковими накладними, актами прийому-передачі, розхідними накладними, що додані позивачем до справи.

Факт перерахування коштів з рахунку позивача, як і факт виписування податкових накладних відповідними платниками податку (контрагентами позивача), підтверджено відповідачем в Акті перевірки.

На підставі отриманих податкових накладних (копії є в матеріалах справи) скаржник відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ за січень, травень 2004 року і визначив суму бюджетного відшкодування: до податкового кредиту січня 2004 року суми ПДВ в розмірі 35206,00 грн., до податкового кредиту травня 2004 року суми в розмірі 74380,00 грн.

Згідно з ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Акт перевірки від 24.09.2004 року № 796/23-4/30388137, податкові декларації позивача з податку на додану вартість за січень, травень 2004 року, договір підряду за №01/10/03 від 01.10.2003р., угода №02/10-03, податкові накладні, виписки з банку, акти прийому-передачі, накладні, у даному випадку є належними та допустимими доказами у розумінні ст.70 КАС України.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.1.4 ст. 1 вищезгаданого Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Між скаржником у справі та його контрагентами ПФ «Гюйс», ЗАТ «Унтекс»укладено договір підряду за № 01/10/03 від 01.10.2003р. по пошиттю швейних виробів з матеріалів (сировини) ЗАТ «Львівська текстильна компанія»та угоду №02/10-03 від 02.10.2003р. на виконання поточного ремонту даху ЗАТ «Львівська текстильна компанія».

У розумінні п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” операції платників податку з поставки товарів на митній території України є об’єктом оподаткування ПДВ.

З наведеного вбачається, що вищезазначені операції позивача з його контрагентами є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.1.4. ст.1. та п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3. Закону України “Про податок на додану вартість”.

Так, 01 жовтня 2003 року між скаржником та ПФ «Гюйс»було укладено договір підряду за № 01/10/03, відповідно до якого ПФ «Гюйс»зобов’язувався виконати роботу по пошиттю швейних виробів з матеріалів (сировини) скаржника. Акти здачі-приймання виконаних робіт було складено у відповідності з чинним законодавством України. Скаржником перераховано ПФ «Гюйс»271 296,29 грн. за виконані роботи, а ПФ «Гюйс»було видано скаржнику податкові накладні.

Підставою твердження відповідача про неправомірність включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 35205,68 грн. по поставці товару (надання послуг, робіт) ПФ «Гюйс»ДПІ у Шевченківському районі м. Львова вказує, що факт здійснення поставки товару (надання послуг, робіт) ПФ «Гюйс»не підтверджено за результатами неможливості проведення зустрічної перевірки ПФ «Гюйс»в зв’язку з тим, що Виконавчим комітетом Рівненської міської ради ПФ «Гюйс»знято з обліку відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області (дата набрання чинності судового рішення 03.07.2004 року).

Проте, слід зазначити, що зняття з обліку ПФ «Гюйс»відбулося у липні 2004р., в той же час господарські правовідносини між ЗАТ «Львівська текстильна компанія»та ПФ «Гюйс»виникли та припинились в 2003 році. Отже, на момент оплати податку на додану вартість контрагент скаржника був законним платником податків і мав право виписувати податкові накладні. Крім того, факт отримання послуг від ПФ «Гюйс»скаржником підтверджується первинними бухгалтерськими документами, і вказані документи повністю відповідають вимогам ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; факт не надання послуг ДПІ у Шевченківському районі м.Львова не доведено, скаржником було правомірно віднесено до податкового кредиту суми, сплачені у зв’язку наданням послуг по договору від 01.10.2003р.

2 жовтня 2003 року між ЗАТ «Унтекс»та позивачем було укладено угоду № 02/10-03, відповідно до якої, ЗАТ «Унтекс», підрядник за договором, взяв на себе зобов’язання виконання поточного ремонту даху ЗАТ “Львівська текстильна компанія”. Загальна вартість робіт, відповідно п.3.1. розділу 3 «Вартість робіт»даного договору становила 446277,00 грн. Позивач 25.11.2003 року платіжним дорученням №1274 перерахував ЗАТ «Унтекс»446277,00 грн., а останнім 25.11.2003р. було виписано податкову накладну за порядковим номером 1103-25, розділом VI якої визначено суму ПДВ у розмірі 74379,50 грн.

Акт здачі-приймання виконаних робіт по цій угоді було складено 05 травня 2004 року і він повністю відповідає вимогам ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підставою твердження відповідача про завищення бюджетного відшкодування з ПДВ є висновок про неправомірність включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 74380,00 грн. по наданню послуг (виконанню робіт) ЗАТ «Унтекс», а саме виконання поточного ремонту даху. Висновок відповідача про відсутність факту здійснення поставки товару ЗАТ «Унтекс», а відтак відсутність джерела відшкодування по податку на додану вартість, які є об’єктом угоди від 02.10.2003 року № 02/10-03, не відповідає дійсним обставинам справи.

Що стосується листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про те, що ЗАТ «Унтекс»з травня 2002 року не подає звітності, то такий не спростовує факту виконання ним поточного ремонту даху для скаржника. Крім того, як правильно зазначено в Акті перевірки, ЗАТ «Унтекс»знаходиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 04.09.2001р., зареєстроване як платник ПДВ з 18.09.2001р. (свідоцтво платника ПДВ №38018008, ІПН 316263826095), державна реєстрація не була скасована, з обліку в податковому органі не знято, свідоцтво платника ПДВ не анульоване.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Проте, в будь-якому випадку, правомірність віднесення сплачених у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) сум до податкового кредиту не ставиться в залежність від не подання звітності підприємством, державна реєстрація якого не була скасована.

Згідно п.п.7.4.5.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Це єдиний випадок, передбачений чинним законодавством України, який містить заборону щодо віднесення сплачених у зв’язку з придбанням товарів сум до податкового кредиту.

Оскільки факт отримання послуг (виконаних робіт) від ЗАТ «Унтекс»позивачем підтверджується договором від 02.10.2003р., актом про виконання робіт, то факт ненадання послуг (виконання робіт) ДПІ у Шевченківському районі м.Львова не доведено, позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту суми, сплачені у зв’язку з ремонтом даху по угоді № 02/10-03 від 02.10.2003р.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, висновки відповідача про незаконність віднесення до податкового кредиту у січні 2004 року суми в розмірі 35206,00 грн. та до податкового кредиту у травні 2004 року суми в розмірі 74380,00 грн. не підтверджується дійсними обставинами справи.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оплата за надані послуги (виконані роботи), які також підтверджені податковими накладними (накладними, актами прийому-передачі), є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, позивач включив до податкового кредиту з ПДВ суми: у січні 2004 року - 35206,00 грн., у травні 2004 року - 74380,00 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних за надані послуги (виконані роботи).

Щодо посилань ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку.

Пунктом 1.3 статті 1 цього ж Закону платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Посилання податкового органу на необхідність проведення перевірок “до виробника або постачальника” не відповідають положенням Закону України “Про податок на додану вартість”, так як результати таких перевірок не можуть вплинути на податкові права і обов’язки позивача, оскільки він не може нести відповідальність за дії постачальника та контрагентів.

У зв’язку з вищенаведеним та виходячи з аналізу норм Закону України “Про податок на додану вартість”, саме податковим органам належать повноваження здійснення перевірки платників податків, а не суб’єктам господарювання, які, в свою чергу, не зобов’язані та не мають права перевіряти своїх контрагентів з питань оподаткування.

З наведеного вбачається, що податковий кредит з податку на додану вартість у січні, травні 2004 року формувався ЗАТ “Львівська текстильна компанія” у відповідності з вимогами саме п.п.7.4.1, 7.7.1 ст.7 та п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(редакція, що була чинна на момент виникнення господарських відносин).

Щодо посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме Закону України «Про податок на додану вартість», то слід зазначити наступне.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відповідача не наділено законним правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні, які слугували підставою для віднесення ЗАТ “Львівська текстильна компанія” до складу податкового кредиту податку на додану вартість (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»), оскільки вони були складені у момент виникнення податкових зобов’язань продавця, що в свою чергу відповідає даному Закону, зокрема, містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 ст. 7 цього Закону.

При цьому, відповідачем не було надано суду ні вироку суду у кримінальній справі, ні рішення суду у цивільній справі, ні іншого належного доказу, який би підтверджував фіктивність первинних документів, якими позивачем були оформлені господарські операції.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

У свою чергу, законодавство, зокрема, Закон України “Про податок на додану вартість”, не встановлює обов’язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Відповідно до положень Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Таким чином, покладання податковим органом цього обов’язку на покупця (позивача) –є таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Зазначені вище податкові декларації з податку на додану вартість за січень і травень 2004 р. скаржника були прийняті ДПІ у м. Львові (для ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), отже вони були визнані відповідачем такими, що відповідають вимогам законодавства. У матеріалах справи відсутні докази факту неприйняття або повернення позивачу податкових декларацій з податку на додану вартість за вказані періоди.

За таких обставин позивач правомірно включив до податкового кредиту суму 74379,50 грн. та 35205,64 грн., тому позбавлення податковими повідомленнями-рішеннями №0004722320/0/24602 та №0004732320/0/24601 від 24.09.04р. права підприємства на бюджетне відшкодування є необґрунтованим, отже дане податкове повідомлення-рішення слід визнати недійсним.

Наведеним також спростовується твердження відповідача, викладене в акті перевірки, відзиві на апеляційну скаргу, про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених п.п.1), 2), 3) ст.202 КАС України, для скасування рішення місцевого господарського суду і задоволення адміністративного позову повністю про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0004722320/0/24602, № 0004732320/0/24601 від 24.09.2004 року.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :

1. Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 05.10.2006р. у справі № 5/1518-13/253А.

2. Позовні вимоги задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 24.09.2004 року № 0004722320/0/24602, № 0004732320/0/24601.

Дана постанова набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова складена в повному обсязі 12.03.2007р.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.