Рішення № 5156759, 12.11.2007, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 2- 474/2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2007 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Орленко Л.О.

при секретарі Одноор Н.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 філії ММБТІ ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смпи Веселинове цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_2 раойну Миколаївської області, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 держална нотаріальна контора, ОСОБА_2 філія Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації - про визнання факту прийняття спадщини та права власності на успадковане майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовною заявою до відповідача про визнання факту прийняття спадщини та права власності на успадковане майно.

В позові зазначили, що 20 квітня 2004 року в смт. Веселинове Миколаївської області помер ОСОБА_9. Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок №1 по вул. Гвардійській смт. Веселинове. За життя ОСОБА_9 заповіту не склав, а тому право на спадкування в першу чергу за законом отримали його дружина ОСОБА_5 та його діти ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6. На час відкриття спадщини з спадкодавцем проживали ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які прийняли спадщину. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися і нині не бажають приймати спадщину. Коли вони звернулися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, то нотаріусом було їм відмовлено у видачі свідоцтва на тій підставі, що у спадкодавця не було правовстановлювального документу на будинок. Тому вони звернулися до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позов підтримали в повному обсязі і зазначили, що житловий будинок №1 по вул. Гвардійській смт. Веселинове ОСОБА_9 купив за договором про передачу господарством працівнику у власність індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями, укладеним 28 січня 1985 року між ним та ОСОБА_2 міжгосподарською пересувною механізованою колоною. З цього часу ОСОБА_9 та вони переселилися до цього будинку, а 13.03.1985 року прописалися в ньому. На момент смерті ОСОБА_9 та після його смерті вони проживають в даному будинку та бажають оформити своє право

2

власності на будинок.

Проте із-за відсутності правовстановлювального документу на будинок їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду.

Представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 вважає, що вимоги позивачів підлягають задоволенню, оскільки спадкодавець набув право на житловий будинок №1 по вул. Гвардійській смт. Веселинове на законній підставі відповідно до договору від 28 січня 1985 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 міжгосподарською пересувною механізованою колоною. З архівних довідок вбачається, що із заробітної плати ОСОБА_9 проводилися відрахування за житловий будинок. Вважає, що умови договору були виконані, тому що зі сторони ОСОБА_2 міжгосподарської пересувної механізованої колони, а також його правонаступника „ОСОБА_2 райагробуду" не було ніяких претензій до ОСОБА_9 та позивачів.

Представник ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_3 позов визнав, зазначивши, що досліджені в судовому засіданні докази підтверджують вимоги позивачів.

Третя особа ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення позову, вказавши, що він відмовився від прийняття спадщини на користь позивачів.

Третя особа ОСОБА_8 до суду не прибула, надала заяву про визнання позову та розгляду справи у її відсутність.

Представник третьої особи ОСОБА_2 філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_4 пояснив, що за даними ММБТІ право власності на житловий будинок №1 по вул. Гвардійській смт. Веселинове не зареєстровано ні за ким. 14.06.2007 року був виготовлений технічний паспорт на вказаний будинок та користувачем цього будинку зазначено ОСОБА_5.

Заслухавши позивачів, представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, третю особу ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 28 січня 1985 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 міжгосподарською пересувною механізованою колоною укладено договір про передачу господарством працівнику у власність індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями.

13.03.1985 року ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прописалися в цьому будинку та стали проживати. Відповідно до умов договору на протязі 1987-1993 pp. із заробітної плати ОСОБА_9 проводилися відрахування за житловий будинок. 04.06.1993 року ОСОБА_9 було звільнено з роботи. 20.04.2004 року ОСОБА_10 помер. За життя ОСОБА_9 не отримав парвовстановлювальний документ на будинок. Після його смерті позивачі звернулися до нотаріуса із заявами про одержання свідоцтва про право на спадщину, однак їм було відмовлено в зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту того, що ОСОБА_9 був власником будинку №1 по вул. Гвардійській смт. Веселинове.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаєтеся таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається із будинкової книги позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були прописані в житловому будинку№1 по вул. Гвардійській смт. Веселинове з 13 березня 1985 року. Відповідно до довідки ОСОБА_2 селищної ради № 1724 від 02.08.2007 року на момент смерті ОСОБА_9 позивачі проживали в вказаному будинку.

Суд вважає, що так як позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини постійно проживали із спадкодавцем, то вони відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину. Тому вимога позивачів про

3

встановлення факту прийняття спадщини є зайвою та такою, яка не підлягає задоволенню.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_9 проживав в будинку №1 по вулТвардійськіЙ смт. Веселинове на законній підставі, оскільки 28 січня 1985 року між ОСОБА_9К, та ОСОБА_2 міжгосподарською пересувною механізованою колоною укладено договір про передачу господарством працівнику у власність індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями.

Відповідно до архівної довідки № 136/01-46 від 02 серпня 2007 року ОСОБА_9 з січня 1969 року нараховувалася заробітна плата. Згідно з книгами обліку та нарахування заробітної плати за 1987-1993 роки із заробітної пали ОСОБА_9 за ці роки проводилися відрахування за житловий будинок. За даними цієї довідки всього було відраховано за будинок 3197 грн.70 коп.

Як вбачається з Довідки державного реєстратора ОСОБА_2 райдержадміністрації № 2384/18-07 від 12.11.2007 року на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 16.12.2002 року № 2/219, 28.12.2005 року була проведена державна реєстрація припинення товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 райа^робуд", ідентифікаційний код 03585277, який став правонаступником ОСОБА_2 міжгосподарської пересувної механізованої колони, в зв'язку з визнанням останнього банкрутом.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_9 останній був звільнений з роботи за ініціативою роботодавця 04.06.1993 року.

Однак в судовому засіданні не добуто доказів того, що після звільнення ОСОБА_9 з роботи від ОСОБА_2 міжгосподарської пересувної механізованої колони та його правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 райагробуд" надходили вимоги щодо передачі вказаного будинку господарству. Такі претензії не надходили і в ході ліквідаційної процедури.

Враховуючи те, що ОСОБА_9 проживав в житловому будинку №1 по вул. Гвардійській смт. Веселинове з 1985 року до моменту своєї смерті 20.04.2004 року, і даний будинок був переданий йому відповідно до договору у власність, то суд вважає, що він володів даним будинком на праві власності.

Після смерті ОСОБА_9 в даному будинку проживають позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Факт родинних відносин між спадкодавцем та позивачами підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-УП № 701756, виданого 30.04.1961 року, відповідно до якого ОСОБА_9 та ОСОБА_11 уклали шлюб та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_9.

Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_6 її батьком є ОСОБА_12.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають дружина та діти спадкодавця.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та Інтересу, одним із способів якого може бути визнання права.

Зважаючи на досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що перешкод для визнання за позивачами права власності на успадкований ними будинок не має, а тому дана вимога підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд -

4

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право власності на успадкований після смерті ОСОБА_9, померлого 20 квітня 2004 року в смт. Веселинове Миколаївської області, житловий будинок, розташований за адресою: смт. Веселинове, вул. ГвардіЙська, 1.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги з одночасним направленням копії апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.