Ухвала суду № 51554224, 14.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року м. Київ К/800/28133/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року

у справі № 825/757/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області

про стягнення бюджетного відшкодування,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області та Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області про стягнення бюджетного відшкодування.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 80 157, 00 грн. та пеню в сумі 15 446, 65 грн.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у лютому 2010 року, відповідачем складено акт від 31.05.2010 року № 128/17-419/НОМЕР_1, яким встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2010 року № 0001471740/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 80 157, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2010 року № 0001471740/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 80 157, 00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були визнані нечинними постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 року у справі № 2а/2570/1845/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з абз. 2 пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У 2012 році процедура бюджетного відшкодування повинна здійснюватися у відповідності до приписів Податкового кодексу України.

Відповідно до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України закріплено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановлено на момент виникнення пені, протягом строків її дії, включаючи день погашення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення суду апеляційної інстанції у справі № 2а/2570/1845/2011, яким встановлено юридичний факт неправомірного зменшення податковим органом бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року, набрало законної сили.

Висновок Управлінню державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету в розмірі 80 157, 00 грн., на час розгляду справи відповідачем не надано.

Встановлено, що 24.10.2013 року позивач звернувся до ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області з проханням відшкодувати податок на додану вартість в розмірі 80 157, 00 грн. на його розрахунковий рахунок, однак податковий орган листом від 22.11.2013 року № 69669/25-26-17-04-06 повідомив про те, що в 2013 році було змінено програмне забезпечення Міністерства доходів і зборів України, виникли технічні проблеми щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем, за березень 2010 року, які виправити на рівні ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області не має можливості. Дане питання було доведено до Міністерства доходів і зборів України. При усуненні даних технічних недоліків, буде забезпечено виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 року у справі № 2а/2570/1845/11.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2014 року судові рішення у справі № 2а/2570/1845/11 залишено без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі № 825/757/14залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук