Ухвала суду № 51553897, 23.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2015 р. м. Київ К/800/63047/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Моторного О.А.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуМиколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у львівській областіна постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 рокута ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 рокуу справі№2а-2383/10/1370за позовомВідкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»доДержавної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської областіпрозвільнення активів платника з податкової застави,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, правонаступником якої є Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області), в якому просило звільнити активи з податкової застави.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправною дію ДПІ у Жидачівському районі Львівської області щодо реєстрації податкової застави на майно ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»: основні фонди І групи: паперова фабрика виробництва бурого потоку та зобов'язано ДПІ у Жидачівському районі Львівської області вчинити дії щодо звільнення активів товариства з податкової застави.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2007 року, за наслідками якої складено акт № 794/23-1/00278801 від 09 серпня 2007 року.

На підставі вказаного акта перевірки та рішення ДПА у Львівській області «Про результати розгляду повторних скарг» № 11/10/25-005/3 від 08 січня 2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2008 року № 0000032320/2/483, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2887730 грн.

ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» оскаржило податкове повідомлення - рішення до господарського суду Львівської області.

Постановою господарського суду Львівської області від 21 травня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № К-37013/09 від 28 вересня 2009 року відкрито касаційне провадження за скаргою ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» та зупинено виконання постанови господарського суду Львівської області від 21 травня 2008 року у справі № 3/58А (22-а-10305/08) до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративного суді України.

24 лютого 2010 року податковим керуючим, призначеним наказом ДПІ у Жидачівському районі від 13 січня 2010 року, було складено акт опису активів ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», на які поширюється право податкової застави № 4/24.

27 лютого 2010 року ДПІ у Жидачівському районі зареєстровано у Львівській філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України податкову заставу на майно позивача, зокрема основні фонди І групи: паперову фабрику виробництва бурого потоку, що підтверджено копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Посилаючись на зупинення виконання постанови господарського суду Львівської області ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2009 року, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про неузгодженість податкового зобов'язання, визначеного оскаржуваним у суді податковим повідомленням - рішенням та відсутність підстав для опису майна у податкову заставу були відсутні.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно зазначено судами, спірні правовідносини між сторонами врегульовуються нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України №2181-ІІІ).

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України №2181-ІІІ податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пункт 1.3 названої статті Закону передбачає, що податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження податкового зобов'язання визначений приписами статті 5 Закону України №2181-ІІІ.

Підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 названого Закону закріплено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини 4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Частиною 1 статті 255 названого Кодексу закріплено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з моменту винесення Львівським апеляційним господарським судом постанови про відмову в задоволенні позову, податкове зобов'язання, визначене податковими повідомленнями - рішеннями, які були предметом оскарження в суді, набуло статусу узгодженого.

Відповідно до приписів пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Джерела погашення податкового боргу визначені у статті 7 Закону України №2181-ІІІ.

Так джерелами погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення відповідно до пункту 7.2 статті 7 названого Закону є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України №2181-ІІІ з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 названої статті закріплено, що право податкової застави виникає у разі, зокрема, несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Підпунктом 8.2.2 визначено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

В частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу наведена правова норма визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року №2-рп/2005.

Враховуючи загальні принципи права та конституційні вимоги справедливості та розмірності, колегія суддів вважає, що розмір податкової застави не може перевищувати розмір податкового боргу.

Саме з таких засад виходив Конституційний Суд України, постановляючи згадане рішення, в якому зазначив, що поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

У зв'язку з викладеним під час розгляду справи по суті обов'язковому дослідженню підлягає питання розміру податкового боргу, який обліковувався за платником податків - позивачем на момент проведення опису активів у податкову заставу для встановлення правомірності вчинення відповідних дій відповідача.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 231, 236 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у львівській області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013року у справі №2а-2383/10/1370 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: О.А. Моторний

Т.М. Шипуліна