Постанова № 51540350, 21.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. Справа № 922/1674/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Курченко В.А.

за участю представників сторін:

позивача - Хоміча А.А. (довіреність №60 від 01.09.2015 р.),

відповідача - не з'явився,

3-ої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" (вх. №3670Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.15р. справі № 922/1674/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк", м. Донецьк,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Агроекспорт", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Реал-Ком", м. Харків,

про стягнення 988933,73 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015 р. у справі №922/1674/15 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4-14-Хрк від 24.01.2014р. в сумі 988933,73 грн., з яких поточна заборгованість по кредиту - 932652,71 грн., поточна заборгованість за відсотками - 6592,44 грн. та прострочена заборгованість за відсотками - 49 688,58 грн.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015р. у справі №922/1674/15 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що суд при ухваленні рішення помилково дійшов висновку про те, що банку необхідно було здійснити направлення досудової вимоги відповідачу, оскільки звернення кредитора до суду із відповідним позовом до поручителя в розумінні чинного законодавства і є «пред'явленням вимоги», про яку йдеться в положеннях ч.4 ст.559 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Також надав пояснення до апеляційної скарги (вх. №13297 від 21.09.2015р.), в яких зазначив, що дізнавшись позицію відповідача щодо необхідності надсилання письмової вимоги, позивач 13.08.2015р. надіслав вимогу за вих.№4616. Як зазначив позивач, дана вимога складена та направлена після закінчення розгляду справи у суді першої інстанції, тож подання їх у суді першої інстанції було неможливим.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, про причини не з'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 03.09.2015р.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, дійшла висновку про відмову у прийнятті як додаткового доказу по справі вимоги від 13.08.2015р. за вих.№4616, оскільки відповідно до ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції приймаються лише ті додаткові докази, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції. Позивач же надав доказ надсилання письмової вимоги, яка була направлена відповідачу вже після прийняття рішення по справі, що не може бути прийнято до уваги судом апеляційної інстанції при перегляді прийнятого місцевим господарським судом рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В березні 2015р. Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Агроекспорт" заборгованості за кредитним договором № 4-14-Хрк від 24.01.2014р. в сумі 988933,73 грн., з яких поточна заборгованість по кредиту - 932652,71 грн., поточна заборгованість за відсотками - 6 592,44 грн. та прострочена заборгованість за відсотками - 49 688,58 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 24.01.2014 року між ПАТ "Український Бізнес Банк", банком, та ПП "Реал-Ком", позичальником, укладено кредитний договір №4-14-Хрк, відповідно до умов якого банк, за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування короткостроковий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредиту у сумі 950000,00 грн. на поновлення оборотних коштів, розрахунки з постачальниками та підрядниками, придбання устаткування, оплату послуг, товарів, інших фінансово-господарських операцій, строком до 19 червня 2014 року зі сплатою 20,5 % річних.

Відповідно до п.2.1. договору кредит, наданий за даним договором, забезпечується заставою та порукою.

Відповідно до п.2.3. договору позичальник відповідає перед банком по зобов'язаннях, що витікають з цього договору і пов'язаних з ним, всім майном, що йому належить, на яке може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п.3.2. договору банк зобов'язується зарахувати грошові кошти (кредит) на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п.4.2. договору позичальник зобов'язався щомісячно, не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, перераховувати суму процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.4.3. договору позичальник зобов'язався щомісячно, не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, сплачувати банку комісійну винагороду за супроводження кредитної заборгованості у сумі 1 900,00 грн.

Відповідно до п.4.5. договору позичальник зобов'язався погашати наданий банком кредит згідно з графіком погашення, наведеним в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.4.6. договору боржник зобов'язався у разі невиконання умов та зобов'язань за договором, сплатити банку відсотки у розмірі 41% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Відповідно до п.5.3. договору банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків.

Відповідно до п.5.4. договору банк має право у разі несвоєчасного повернення кредиту у строки, вказані у пункті 4.5. цього договору вимагати від позичальника сплатити банку штраф у розмірі 3% від суми заборгованості за основним боргом на дату пред'явлення вимоги.

11.02.2014 року між ПАТ "Український Бізнес Банк" та ПП "Реал-Ком" укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №4-14-Хрк від 24.01.2014 року, якою внесені зміни до пунктів 1.1, 4.8, 4.10, 4.12, 4.14, 8.3, 8.5, 8.6 договору.

19.06.2014 року між ПАТ "Український бізнес банк" та ПП "Реал-Ком" укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, в якій були внесені зміни до пунктів 1.1., 4.3. договору. Так, зокрема, пунктом 1.1. додаткової угоди №2 було встановлено строк надання кредиту до 18.06.2015р. зі сплатою 21,5% річних.

24.01.2014 року між ПАТ "Український Бізнес Банк", банком, та ТОВ "Реал - Агроекспорт", поручителем, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання за кредитним договором, укладено договір поруки №4-14-ХРК/ПОР 2, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором №4-14-Хрк від 24.01.2014 року, укладеного між ПАТ "Укрбізнесбанк" та ПП "Реал-Ком", боржником, на суму 950000,00 грн. зі сплатою 20,5% річних, з встановленим строком погашення до 19 червня 2014 року.

Відповідно до п.2.1. договору поруки поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, в триденний термін з моменту отримання письмового повідомлення банку про це погасити заборгованість боржника по сумі платежів (сума кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій) і штрафним санкціям у разі їх застосування до боржника.

Відповідно до п.3.1. договору поруки договір набуває чинності та діє з моменту його підписання до закінчення трьох років з дня настання строку виконання боржником боргових зобов'язань перед банком.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Відповідно до п. 4.2. договору поруки зміни і доповнення умов цього договору можливі тільки по взаємному волевиявленню сторін та оформлюються додатковою угодою у письмовій формі.

19 червня 2014 року між банком та поручителем укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №4-14-ХРК/ПОР 2 від 24.01.2014 р., в якій були внесені зміни до пункту 1.1. договору поруки, а саме, було змінено строк надання кредиту до 18 червня 2015 року та сплату відсоткової ставки річних змінено на 21,5%. Також було доповнено договір поруки п. 2.6., в якому зазначалось, що поручитель ознайомлений зі змістом додаткової угоди №2 від 19.06.2014 р. до кредитного договору №4-14-Хрк від 24.01.2014 р. та всі умови додаткової угоди №2 йому відомі, зрозумілі та узгоджені.

Як зазначає позивач, він свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі належним чином, проте позичальником зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконані, внаслідок чого за кредитним договором №4-14-Хрк від 24.01.2014 року, утворилась заборгованість, яка станом на 13 березня 2015 року складає 988933,73 грн., з яких: поточна заборгованість по кредиту 932652,71 грн.; поточна заборгованість за відсотками 6 592,44 грн.; прострочена заборгованість за відсотками 49 688,58 грн., що і стало причиною звернення позивача з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник своє зобов'язання за кредитним договором №4-14-Хрк від 24.01.2014 року не виконав, доказів в спростування зворотнього не надав.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вже зазначалось, відповідно до п.2.1. договору поруки поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, в триденний термін з моменту отримання письмового повідомлення банку про це погасити заборгованість боржника по сумі платежів (сума кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій) і штрафних санкцій в разі їх застосування до боржника.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, момент, коли боржник буде вважатися таким, що відстрочив виконання, настає зі спливом триденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником.

Тобто, зі змісту умов договору поруки №4-14-ХРК/ПОР 2 від 24.01.2014 р. вбачається, що для визнання боржника, таким, що прострочив, необхідною умовою є надсилання кредитором вимоги. Невиконання боржником зобов'язання після спливу триденного строку встановленого п.2.1 договору поруки може свідчити про наявність порушення відповідачем умов договору поруки.

В матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем кредитору вимоги до прийняття рішення по справі.

Щодо посилання апелянта на те, що суд при ухваленні рішення помилково дійшов висновку про те, що банку необхідно було здійснити направлення досудової вимоги відповідачу з огляду на те, що звернення кредитора до суду із відповідним позовом до поручителя в розумінні чинного законодавства і є «пред'явленням вимоги», про яку йдеться в положеннях ч.4 ст.559 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як було встановлено раніше згідно умов додаткової угоди №2 від 19.06.2014 року до кредитного договору від 24.01.2014 року підписаною між банком та ПП "РЕАЛ-КОМ" та додаткової угоди №1 від 19.06.2014 року підписаної між банком та поручителем до договору поруки від 24.01.2014 року, строк погашення кредиту було встановлено до 18.06.2015 року. З урахуванням наведеного строк виконання основного зобов"язання - кредитного договору, на момент звернення позивача до суду ще не настав. За таких умов звертаючись до суду з вимогою про дострокове стягнення з відповідача заборгованості, як з солідарного боржника, за кредитним договором №4-14-Хрк від 24.01.14 року позивач повинен був надіслати відповідачеві відповідну вимогу відповідно до умов п.2.1. договору поруки.

Згідно п.4.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).

Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, після закінчення певного строку, починаючи від дати виконання зобов'язання за кредитним договором).

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надсилання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

За таких обставин, зазначені посилання апелянта є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позов є передчасним. В зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позову.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 08.06.15р. справі № 922/1674/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.06.15р. справі № 922/1674/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28.09.2015р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Пуль О.А.