Постанова № 51540349, 22.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа № 917/1078/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Россолов В.В., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Походенко А.В. (довіреність від 04.09.2015 року),

відповідача - Анкуца В.В. (довіреність від 25.05.2015 року),

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.3949П/1-38) на рішення господарського суду Полтавської області від 02.07.2015 року

за позовом Приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада", м.Харків

до Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство", м.Полтава

про стягнення 39532,98 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП "Торгівельний Будинок Аркада", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 39532,98 грн. за договором №7/199 складського зберігання сільськогосподарської продукції від 17.10.2014 року

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.07.2015 року у справі № 917/1078/15 (суддя Іваницький О.Т.) в позові відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначає, зокрема, що вартість послуг, що надавались позивачу за укладеним договором, була затверджена та введена в дію з 20.03.2015 року, але фактично нова вартість була застосована відповідачем лише 01.04.2015 року, через 14 днів з дати одержання позивачем повідомлення. У зв'язку з чим, відповідно до п.6.4 договору, позивач був зобов'язаний сплачувати нову вартість послуг за період до повного вивезення своєї продукції, що зберігалася на зерновому складі. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

17.10.2014 року між ПАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство» (зерновий склад) та ПП «Торгівельний Будинок Аркада» (поклажодавець) укладено договір складського зберігання сільськогосподарської продукції №7/199 (далі-договір) (а.с.14).

Відповідно до п.1.1 договору, поклажодавець зобов'язаний передати зерновому складу сільськогосподарську продукцію у термін до 01.03.2015 року, а ріпак до 01.11.2014 року, або в термін визначений додатковою угодою у максимальній кількості, в тому числі окремими партіями: кукурудза до 5000 тн., а зерновий склад зобов'язаний прийняти її на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.2.2 договору, поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані йому послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання, вентилювання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням продукції, відшкодовувати вартість складських документів. Поклажодавець протягом 3-х робочих днів з часу отримання акту виконаних робіт зобов'язаний підписати його (оформити належним чином) та направити зерновому складу. В разі наявності вмотивованих зауважень до акту виконаних робіт поклажодавець зобов'язаний повідомити зерновий склад про це в письмовій формі протягом 3-х робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт. В разі неотримання оформленого (підписаного) ату виконаних робіт або письмових зауважень до нього - акт виконаних робіт вважається прийнятим (погодженим) поклажодавцем і підлягає оплаті.

Пунктом 5.1 договору визначено, що зерновий склад відпускає/переоформляє продукцію поклажодавцю або уповноваженій особі поклажодавця при умові повної оплати послуг зернового складу після отримання, письмової заяви поклажодавця, підписаної керівником поклажодавця (або його представником) та скріпленої його печаткою, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та одного з таких документів: оригіналу складської квитанції, оригіналу простого або нерозділеного подвійного складського свідоцтва; одночасно представлені оригінали розділених частин подвійного складського свідоцтва; складське свідоцтво(частина А) подвійного складського свідоцтва і оригінал документа про сплату всієї суми кредиту і відсотків за ним, отриманого за заставним свідоцтвом ( частина Б); акту приймання-передачі простого складського свідоцтва ( у разі передачі простого складського свідоцтва новому власнику), або трьохстороннього акту-передачі при переоформлені).

В п.6.1 договору сторони узгодили, що перелік послуг, які надаються зерновим складом, а також їх вартість визначаються в тарифах, що затверджуються виконавчим органом та які оприлюднюються шляхом їх розміщення на відповідних інформаційних стендах ( в т.ч. в приміщенні лабораторії зернового складу).

Підписанням даного договору поклажодавець погоджується з тим, що перелік та/або вартість послуг можуть бути змінені. Порядок зміни переліку та/або вартості послуг визначаються договором (п.6.2).

Відповідно до п.6.3 договору, підписанням цього договору поклажодавець засвідчує, що він ознайомлений з переліком послуг, тарифами та погоджується вважати їх обов'язковими до застосування до відносин, які виникли на підставі цього договору.

За умовами п.6.4 договору, оплата послуг зернового складу здійснюється поклажодавцем за тарифами, що діють у період отримання відповідної послуги.

Пунктом 6.13 договору сторони узгодили, що зерновий склад залишає за собою право змінювати вартість послуг (підвищувати або знижувати). У такому разі, зерновий склад повідомляє поклажодавця ( в письмовій формі листом або телеграмою) про зміни не пізніше ніж за 7-м (сім) календарних днів до підвищення вартості послуг. Вказане повідомлення являється невід'ємною частиною цього договору. В разі незгоди поклажодавця зі зміною вартості послуг ( підвищення або зниження), останній зобов'язаний протягом трьох календарних днів з часу отримання повідомлення про зміну вартості послуг вивезти свою продукцію з зернового складу. В разі не вивезення з зернового складу продукції протягом вище терміну, нова вартість послуг вважається погодженою сторонами цього договору та поклажодавець зобов'язаний сплачувати нову вартість послуг зернового складу ( з моменту введення тарифів в дію).

Строк зберігання продукції - ранні зернові (пшениця, ячмінь, жито, овес, горох ) до 30 березня 2015 року; пізні зернові (кукурудза, насіння соняшника) до 30 березня 2015 року. Строк зберігання ріпаку до 30 листопада 2015 року (п.8.1 договору).

Згідно п.9.2, договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

03 жовтня 2014 року директор ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" Бондаренко В.М. затвердив тарифи на вартість послуг, що надаються зерновим складом при умові зберігання сільськогосподарської продукції (а.с.17).

11.03.2015 року сторони уклали додаткову угоду до договору, якою продовжили термін зберігання сільськогосподарської продукції до 27.06.2015 року (а.с.19).

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу на зберігання кукурудзу третього класу кормові потреби, врожаю 2014 року у загальній кількості 3568550 кг, що підтверджується складськими квитанціями на зерно №586 від 21.10.2014 року, №707 від 03.11.2014 року, №748 від 20.11.2014 року (а.с.20-22).

Листом №1434 від 02.12.2014 року відповідач повідомив позивача, що з 05.12.2014 року на Миргородській, Гоголівській та Сагайдацькій дільницях ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" вводяться в дію нові тарифи на послуги (а.с.23). Позивач не заперечував проти вказаних змін тарифів.

11.03.2015 року відповідач направив позивачу лист-повідомлення №381, про те, що з 20.03.2015 року на Гоголівській та Сагайдацькій дільницях ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" вводяться в дію нові тарифи на послуги (а.с.24).

Позивач отримав вказаний лист 18.03.2015 року, що ним не заперечується та підтверджується поштовим конвертом і витягом з сайту Укрпошти (а.с.25,26).

У відповідь, позивач направив відповідачу лист №51 від 23.03.2015 року з проханням відвантажити (повернути) в термін з 23.03.2015 року по 05.04.2015 року зерно кукурудзи, 3 класу, кормові потреби, що зберігається на зерновому складі відповідача на підставі договору складського зберігання від 17.10.2014 року №7/199 (а.с.27).

Вказаний лист позивач направив відповідачу на електронну адресу 23.03.2015 року та поштою 24.03.2015 року, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 24.03.2015 року та скриншотом електронного листа від 23.03.2015 року (а.с.28,29).

Як зазначає позивач в позовній заяві, 23.03.2015 року представник позивача прибув на зерновий склад відповідача, однак ПП «ТБ Аркада» відвантажило лише 5 вагонів кукурудзи, у загальній кількості 326850 кг.

23.03.2015 року позивач направив відповідачу лист №53, в якому вказав, що не погоджується із зміною вартості послуг та просив терміново, але в будь-якому разі не пізніше 26.03.2015 року відвантажити 3241,700 тонн кукурудзи кормові потреби врожаю 2014 року (а.с.30).

Далі позивач пояснює, що у зв'язку з обмеженими технічними можливостями зернового складу, що не дозволяють протягом 3 календарних днів відвантажити такий обсяг зерна, відповідач здійснював відвантаження переданої на зберігання продукції 24.03.2015 року, 25.03.2015 року, 26.03.2015 року, 27.03.2015 року, 30.03.2015 року, 31.03.2015 року, 01.04.2015 року, 09.04.2015 року, 10.04.2015 року та 22.04.2015 року.

До матеріалів справи позивачем надано акти надання послуг №13753 від 31.10.2014 року, №13808 від 30.11.2014 року, №13832 від 05.12.2014 року, №13875 від 31.12.2014 року, №15015 від 31.01.2015 року, №15042 від 28.02.2015 року, №15059 від 19.03.2015 року, №15080 від 31.03.2015 року, №15081 від 31.03.2015 року на загальну суму 686434,71 грн., підписані та скріплені печатками підприємств.

Позивач вказує, що 21.04.2015 року ним отримано від відповідача акти надання послуг №15083 від 07.04.2015 року, №15089 від 10.04.2015 року, №15082 від 10.04.2015 року, №15096 від 21.04.2015 року, №15097 від 22.04.2015 року на загальну суму 142229,72 грн. (а.с.58-62).

24.04.2015 року позивач направив відповідачу лист №84, в якому повідомив про наявність зауважень до актів надання послуг, а саме: в актах зазначено нову вартість послуг із зберігання кукурудзи та відвантаження її залізничним та автотранспортом, яка не погоджена з ПП «ТБ Аркада» (а.с.54).

При цьому, позивач оплатив відповідачу вартість наданих відповідачем послуг на загальну суму 829951,21 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №307 від 11.11.2014 року, №361 від 10.12.2014 року, №376 від 17.12.2014 року, №14 від 16.01.2015 року, №78 від 17.02.2015 року, №111 від 05.03.2015 року, №168 від 23.03.2015 року, №176 від 25.03.2015 року, №208 від 06.04.2015 року, №225 від 08.04.2015 року, №235 від 10.04.2015 року (а.с.34-39).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не повідомив його про нову вартість послуг у визначений в п.6.13 договору строк, не надав обґрунтування у витратах, не вчинив всіх необхідних дій для вивезення позивачем всього обсягу продукції з зернового складу в трьохденний строк, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що нова вартість послуг була погоджена сторонами договору з 20.03.2015 року.

Таким чином, на думку позивача, різниця між загальною сумою сплачених позивачем грошових коштів (829951,2 грн.) та загальною вартістю наданих відповідачем послуг (790418,23 грн.), а саме: 39532,98 грн. зберігається у відповідача без достатніх правових підстав, у зв'язку з чим підлягає поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує та у відзиві на позовну заяву, посилаючись на п.6.13 договору, зазначає про те, що зберігання зерна та одержання грошових коштів за надані послуги здійснювались відповідачем виключно на умовах укладеного сторонами договору №7/199 від 17.10.2014 року, у зв'язку з чим доводи позивача вважає безпідставними.

Колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до статті 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно п.6.1 укладеного між сторонами договору перелік послуг, які надаються зерновим складом, а також їх вартість визначаються в тарифах, що затверджуються виконавчим органом та які оприлюднюються шляхом їх розміщення на відповідних інформаційних стендах ( в т.ч. в приміщенні лабораторії зернового складу).

Підписанням даного договору поклажодавець погоджується з тим, що перелік та/або вартість послуг можуть бути змінені. Порядок зміни переліку та/або вартості послуг визначаються договором (п.6.2).

Відповідно до п.6.3 договору, підписанням цього договору поклажодавець засвідчує, що він ознайомлений з переліком послуг, тарифами та погоджується вважати їх обов'язковими до застосування до відносин, які виникли на підставі цього договору.

За умовами п.6.4 договору, оплата послуг зернового складу здійснюється поклажодавцем за тарифами, що діють у період отримання відповідної послуги.

В п. 6.13 договору сторони узгодили, що зерновий склад залишає за собою право змінювати вартість послуг (підвищувати або знижувати). У такому разі, зерновий склад повідомляє поклажодавця ( в письмовій формі листом або телеграмою) про зміни не пізніше ніж за 7-м (сім) календарних днів до підвищення вартості послуг. Вказане повідомлення являється невід'ємною частиною цього договору.В разі незгоди поклажодавця зі зміною вартості послуг ( підвищення або зниження), останній зобов'язаний протягом трьох календарних днів з часу отримання повідомлення про зміну вартості послуг вивезти свою продукцію з зернового склада.В разі не вивезення з зернового складу продукції протягом вище терміну, нова вартість послуг вважається погодженою сторонами цього договору та поклажодавець зобов'язаний сплачувати нову вартість послуг зернового складу ( з моменту введення тарифів в дію).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач передав відповідачу на зберігання кукурудзу третього класу, кормові потреби, врожаю 2014 року, у загальній кількості 3568550 кг, що підтверджується складськими квитанціями на зерно №586 від 21.10.2014 року, №707 від 03.11.2014 року, №748 від 20.11.2014 року (а.с.20-22).

11.03.2015 року відповідач, на підставі п.6.13 договору, направив позивачу лист-повідомлення №381, про те, що з 20.03.2015 року на Гоголівській та Сагайдацькій дільницях ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" вводяться в дію нові тарифи на послуги (а.с.24).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що вказаний лист отриманий ним 18.03.2015 року.

Таким чином, виходячи з приписів п.6.13 договору, в разі незгоди позивача зі зміною вартості послуг, останній зобов'язаний був протягом трьох календарних днів з часу отримання повідомлення про зміну вартості послуг вивезти свою продукцію з зернового складу, тобто до 21.03.2015 року.

Однак, лише 23.03.2015 року позивач направив відповідачу лист №53, в якому вказав, що не погоджується із зміною вартості послуг та просив терміново, але в будь-якому разі не пізніше 26.03.2015 року відвантажити 3241,700 тонн кукурудзи кормові потреби врожаю 2014 року (а.с.30).

В матеріалах справи міститься довідка начальника станції Гоголеве, відповідно до якої подача вагонів для відвантаження кукурудзи, власником якої є ПП «ТБ Аркада», розпочалася 22.03.2015 року, а закінчилася 22.04.2015 року.

Отже, позивач, в порушення умов п.6.13 договору, здійснив вивезення всієї кількості переданої на зберігання продукції лише 22.04.2015 року.

Пунктом 6.13 договору сторони погодили, що в разі не вивезення з зернового складу продукції протягом трьох календарних днів з часу отримання повідомлення про зміну вартості послуг, нова вартість послуг вважається погодженою сторонами цього договору та поклажодавець зобов'язаний сплачувати нову вартість послуг зернового складу ( з моменту введення тарифів в дію).

Враховуючи, що позивач, в установлений умовами договору строк, не здійснив вивезення продукції із зернового складу, застосуванням відповідачем нових тарифів, які фактично введені в дію 01.04.2015 року, на час перебування продукції на зерновому складі за межами визначеного в п.6.13 договору строку, є правомірним.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представників сторін в судовому засіданні 22.09.2015 року суду апеляційної інстанції, відповідач здійснив нарахування позивачу плати за надані послуги за новими тарифами не з 20.03.2015 року (дата введення в дію нових тарифів), а лише з 01.04.2015 року.

Про застосування відповідачем попередньої вартості послуг у термін до 31.03.2015 року свідчать, зокрема, акти надання послуг №15059 від 19.03.2015 року, №15080 від 31.03.2015 року, №15081 від 31.03.2015 року, які підписані позивачем без зауважень.

Отже, повідомлення про зміну тарифів на послуги, здійснено позивачем більш ніж за 7 календарних днів до підвищення вартості послуг, що узгоджується з умовами укладеного сторонами договору.

За таких обставин, відповідачем правомірно застосовано нові тарифи у період з 01.04.2015 року по 22.04.2015 року, що підтверджується актами наданих послуг №15083 від 07.04.2015 року, №15089 від 10.04.2015 року, №15082 від 10.04.2015 року, №15096 від 21.04.2015 року, №15097 від 22.04.2015 року. Вказані акти позивачем не підписані.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що позивач повністю оплатив відповідачу вартість наданих послуг на загальну суму 829951,21 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №307 від 11.11.2014 року, №361 від 10.12.2014 року, №376 від 17.12.2014 року, №14 від 16.01.2015 року, №78 від 17.02.2015 року, №111 від 05.03.2015 року, №168 від 23.03.2015 року, №176 від 25.03.2015 року, №208 від 06.04.2015 року, №225 від 08.04.2015 року, №235 від 10.04.2015 року (а.с.34-39).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача 39532,98 грн. на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки перехід грошових коштів відбувся в межах правової підстави, а саме договору №7/199 від 17.10.2014 року, та підтверджується актами надання послуг, платіжними дорученнями про їх оплату, що містяться в матеріалах справи.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що ПП «ТБ Аркада» не мало можливості вивезти з зернового складу весь обсяг переданої на зберігання продукції протягом 3-х календарних днів, як це передбачено п.6.13 договору, з причини обмежених технічних можливостей складу, у зв'язку з чим застосування нових тарифів є безпідставним.

Колегія суддів враховує, що обов'язок здійснити вивезення продукції із зернового складу покладено саме на позивача, який має право на подачу заяви на відвантаження та подання транспортних засобів та не обмежений видами транспорту для вивезення продукції в строк, що передбачений договором (3 дні).

Таким чином, оскільки позивач не здійснив вивезення всієї продукції з зернового складу в строк, встановлений договором, застосування відповідачем нових тарифів з 01.04.2015 року, до повного вивезення продукції із складу відповідає п.6.13 договору.

Отже, доводи апелянта є безпідставними та необгрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає також, що судом першої інстанції не з'ясовано, що за даними відповідача ним надано послуги на загальну суму 828664,42 грн., а позивачем сплачено на його користь всього 829951,21 грн., тобто надмірно сплаченою є сума в розмірі 1286,79 грн., що підлягала поверненню позивачу.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 39532,98 грн. на підставі статті 1212 ЦК України як таких, що одержані відповідачем в результаті безпідставного (на думку позивача) застосування відповідачем нових тарифів.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Таким чином, позивач повинен був в межах підстав позову обґрунтувати необхідність стягнення з відповідача 1286,79 грн. зайво сплачених грошових коштів.

Однак, необхідність стягнення зазначеної суми позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не обгрунтована, наявність підстав для її стягнення позивачем не доведена.

З урахуванням наведеного, доводи відповідача не приймаються колегією суддів, з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Полтавської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 02.07.2015 року у справі №917/1078/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 917/1078/15 підписано 28.09.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Шепітько І.І.