Ухвала суду № 51535055, 16.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

16.07.10 № 09-07/755

Суддя Носівець В.В.

розглянувши позовні матеріали

за позовом фізичної особи ОСОБА_1, (69095, АДРЕСА_1)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Гінеція ЛК, (69095, м. Запоріжжя, вуд. Жуковського, 85)

Про стягнення 77 875,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

13.07.2010 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява фізичної особи ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Гінеція ЛК, м. Запоріжжя про стягнення 77 875,00 грн. грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розглянувши матеріали позовної заяви та зясувавши підстави для повернення позовної заяви, передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що слід повернути позовну заяву без розгляду на підставі п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України, виходячи з наступного.

У відповідності до ст., ст. 54 та 57 ГПК України зміст, форма та додатки до позовної заяви повинні відповідати приписам вказаних норми законодавства.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

У відповідності до вимог ГПК України сплата державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є обовязковою, а при відсутності доказів сплати позовна заява підлягає поверненню.

У відповідності до приписів ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (п. 3-1 ч. 1).

Відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області реквізити рахунка для зарахування надходжень Оплата витрат з інформаційно технічного-забезпечення розгляду справ у судах з 21.06.2010 р. є наступними:

-отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;

-банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області;

-МФО 813015;

-ЄДРПОУ 34677145;

-Рахунок № 31218264700007;

-Код бюджетної класифікації 22050003;

-Символ звітності банку 264.

Таким чином, раніше діючий рахунок для зарахування надходжень Оплата витрат з інформаційно технічного-забезпечення розгляду справ у судах № 3121225970007 з 21.06.2010 р. закрито.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якщо банком не встановлено належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.

До позовної заяви від 13.07.2010 р. (вх. № 4356/09-05 від 13.07.2010 р.) на підтвердження оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем надана квитанція № 32 від 13.07.2010 р., з якої вбачається, що грошові кошти в розмірі 236,00 грн. зараховані на рахунок № 31212259700007, тобто в зазначеній квитанції вказано невірні реквізити для зарахування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже, квитанція № 32 від 13.07.2010 р. не відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не представлено належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.

Крім того, при повторному зверненні до суду з позовною заявою позивачу необхідно врахувати, що відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Як вбачається зі змісту розділу V Докази ГПК України, належними та допустимими доказами, про які йдеться у Господарському процесуальному кодексі України, є саме належним чином завірені письмові докази, а не їх фотокопії, які взагалі ніким не завірені (не містять підпису повноваженої особи позивача, який скріплений печаткою підприємства).

До позовної заяви від 13.07.2010 р. (вх. № 4356/09-05 від 13.07.2010 р.) додано лише фотокопії (ксерокопії) документів, зазначених у додатку до позову, які жодним чином не завірені.

Таким чином, позивачем не виконано вимог ст. 36 та п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

Зазначені обставини перешкоджають суду вчинити передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України дії по підготовці справи до судового розгляду та є підставами для повернення позовної заяви позивачу.

У відповідності до п. 3.3 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (з наступними змінами та доповненнями) недодержання вимог статей 54 та 57 ГПК України щодо змісту, форми та додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки передбачені статтею 63 ГПК України.

Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з ним у господарський суд у загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п. 10 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Гінеція ЛК, м. Запоріжжя про стягнення 77 875,00 грн. грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

Додаток: на 94-х аркушах, у тому числі оригінали квитанцій № 30 від 13.07.2010 р. (про сплату 778,75 грн. державного мита) та № 32 від 13.07.2010 р. (про сплату 236,00 грн.).

Суддя В.В.Носівець