Вирок № 51489444, 29.09.2015, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1424/166/2012

Провадження № 1-о/486/2/2015

29 вересня 2015 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого -судді Франчук О. Д.

при секретарі - Філіпповій Ю.І.

за участю: прокурора прокуратури м. Южноукраїнська - Свінтковської В.В., Руденко О.В.

засудженого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області заяву засудженого ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.05.2012 року по кримінальному провадженню по обвинуваченню:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, проживаючого у АДРЕСА_1 без реєстрації, раніше судимого: 19.01.1996 року вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за ч.2 ст.206 КК України (в ред. 1960 року) до 3-х років позбавлення волі, з застосуванням ст.46-1 КК України (в ред. 1960 року) відстрочено виконання вироку на 2 роки;

01.10.1997 року вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області за ч.3 ст.101, ч.2 ст.118, 42, 43, КК України (в ред. 1960 року) до 8-ми років позбавлення волі;

05.02.2009 року вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі

- за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 162 КК України,

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2015 року засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.05.2012 року, за яким його визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.121 із застосуванням ст.70 КК України та призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що вирок суду ґрунтується на висновку судово-медичного експерта ОСОБА_4, згідно якого завдані ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді розриву шва між лобно-клиновидним відростком скулової кістки і лобної кістки зі зміщенням та розходженням до 0,6 см відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Однак вважає зазначений висновок щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених в результаті його протиправних дій потерпілому повністю спростовується висновком додаткової комісійної судово - медичної експертизи від 30.03.2015 року, що є підставою для перегляду вищезазначеного вироку суду за нововиявленими обставинами та перекваліфікації його дій на закон, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, у скоєні якого його було визнано винним.

Ухвалою суду від 10.08.2015 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні засуджений заяву про перегляд вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.05.2012 року підтримав повністю та просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви.

Заслухавши думку прокурора, який просив заяву задовольнити, пояснення засудженого, переглянувши кримінальне провадження, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.05.2012 року ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.162, ч.2 ст.121 із застосуванням ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі (а.с.4-6).

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30.08.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.11.2013 року вказаний вирок суду залишено без змін. Вирішено питання про судові витрати (а.с.7-9, 10-11).

Тобто вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.05.2012 року набрав законної сили 30.08.2012 року.

Згідно висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи №30-К від 30.03.2015 року, потерпілому ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: пошкодження кісток лицьового скелету зліва - перелом верхньої щелепи від нижнього краю орбіти до нижнього краю зовнішньої стінки гайморової пазухи, розрив шва між лобним відростком скулової кістки і відростком лобної кістки (розходженням до 0,6 см), перелом скулової дуги, перелом кісток носу зі зміщенням, струс головного мозку, поверхневі рани пара орбітальних областей і на носі, забійної рани і гематоми м'яких тканин лівої тім'яної області голови, синець м'яких тканин правого плечового суглобу з розповсюдженням на плече і грудний м'яз, що відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров'я більше 21 доби, так як видужання після таких переломів раніше зазначеного строку не наступає. Переломів кісток основи черепу у потерпілого не виявлено (а.с.172-180).

Зазначена обставина не була відома на момент розгляду провадження судом, тому вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.05.2012 року підлягає перегляду за нововиявленими обставинами відповідно до п.5 ч.2 ст.459 КПК України.

Відповідно до ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Згідно ч.2 ст.459 КПК України інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом з раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути, визнаються нововиявленими обставинами. Відповідно до ст.467 КПК України за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами суд має право скасувати вирок і ухвалити новий вирок.

Врахувавши, що засуджений не наполягав на перегляді справи за нововиявленими обставинами у повному обсязі обвинувачення, суд вважає за необхідне провести розгляд провадження із з'ясуванням усіх обставин справи щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень спричинених потерпілому.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що 02 листопада 2011 року приблизно о 16 годині він разом зі своїм братом ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на сходовому майданчику другого поверху під'їзду № 4 будинку АДРЕСА_2, з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_7, вибили вхідні двері та незаконно проникли до квартири АДРЕСА_2, що належить батьку ОСОБА_7 - ОСОБА_5

Виявивши у вищевказаній квартирі лише ОСОБА_5, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6, з метою отримання відомостей про місцезнаходження ОСОБА_7, навмисно почали наносити ОСОБА_5 удари руками в область обличчя та голови.

В результаті вказаних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_6, згідно з висновком експерта №791 від 21.11.2011 року ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому верхньої щелепи зліва від нижнього очного краю до нижнього краю латеральної стінки гайморової пазухи, а також мав місце розрив шва між лобово-клиновидним відростком скулової кістки і лобної кістки зі зміщенням та розходженням до 0,6 см., перелому скулової дуги і зміщенням, деформації очниць за рахунок зміщення відламків верхньої щелепи, перелому кісток носу зі зміщенням зі струсом мозку і ранами, гематомами в області голови, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, тому дії ОСОБА_3 було кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК україни.

Проведеною додатковою комісійною судово-медичною експертизою було встановлено, що тілесні ушкодження спричинені ОСОБА_5 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, відповідальність за спричинення яких передбачена ст.122 КК України.

Враховуючи вищезазначений експертний висновок вирок суду відносно засудженого ОСОБА_6 було переглянуто за нововиявленими обставинами та 26.05.2015 року ухвалено новий вирок за яким дії ОСОБА_6 було кваліфіковано не за ч.2 ст.121 КК України, а за ч.2 ст.122 КК України.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши та проаналізувавши всі докази по справі в їх сукупності - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що дії засудженого, які виразились у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вчинене з метою примусу потерпілого до певних дій.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (зі змінами та доповненнями), суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред'явленого підсудному обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.2 ст. ст.121 КК України на ч.2 ст.122 КК України, тобто на статтю, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, оскільки згідно висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 30-К від 30.03.2015 р. потерпілому ОСОБА_5 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалості розладу здоров'я більше 21 доби.

Предметом даного судового розгляду не було скоєння засудженим злочину передбаченого ч.1 ст.162 КК України, покарання за який визначено під час розгляду справи.

За таких обставин вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.05.2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного, який раніше судимий за скоєння тяжких злочинів і відбував покарання у місцях позбавлення волі, відсутність пом'якшуючих його вину обставин, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину особою у стані алкогольного сп'яніння, і вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 467 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

Заяву засудженого ОСОБА_3 про перегляд вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.05.2012 року - задовольнити.

Вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.05.2012 року відносно ОСОБА_3 скасувати і ухвалити новий вирок, яким:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 122 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 1ст.162 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.

- за ч. 2 ст. 122 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно призначити 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з 25.11.2011 року.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом 30 діб, з моменту проголошення, всіма учасниками процесу, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Южноукраїнського міського суду О. Д. Франчук