Ухвала суду № 51473477, 25.09.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/3148/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ГОТРИ Т.Ю., ЛЕСКА В.В.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю представника апелянта Баняса В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Хрипти Олександра Олександровича, за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕс Банк» на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 30 червня 2015 р., -

в с т а н о в и л а :

26.05.2015 стягувач ПАТ «ВіЕс Банк» подав скаргу (а.с. 1-3) на рішення, дії та бездіяльність держвиконавця РВ ДВС Мукачівського міськрайуправління юстиції Хрипти О.О. і просив:

1. прийняти дану скаргу до свого провадження;

2. постановити ухвалу, якою витребувати матеріали (повний перелік оригіналів документів) виконавчих проваджень ВП №№ 43004084, 43003990, 43004039, в тому числі запити у реєструючі установи (щодо наявності майна, розрахункових рахунків у фінансових установах, запити в банківські установи м. Мукачева і т.д.) та відповіді на них;

3. визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця районного відділу ДВС Мукачівського МРУЮ Хрипти О.О. при примусовому виконанні проваджень ВП №№ 43004084, 43003990, 43004039, яка полягає у:

- нерозгляді заяви стягувача за вих. № 42/98 від 27.01.2015 та ненаданні жодної відповіді на неї у порушення приписів ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»;

- порушенні строків здійснення виконавчих проваджень ВП №№ 43004084, 43003990, 43004039, що встановлені ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»;

- порушенні вимог ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 2 п. 3.12. Інструкції щодо проведення перевірки майнового стану боржників за їх місцем фактичного проживання та виявлення розрахункових рахунків боржників у банківських установах;

- порушенні вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» щодо організації розшуку іншого майна боржника;

- порушенні загального порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника передбачених ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»;

- непроведенні оцінки описаного та арештованого рухомого майна боржника згідно акта опису й арешту майна від 13.11.2014 протягом 5 робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна, що передбачено п. 4.3.2 Інструкції;

4. постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати Головне управління юстиції в Закарпатській області провести службове розслідування, щодо законності дій головного державного виконавця районного відділу ДВС Мукачівського МРУЮ Хрипти О.О. при примусовому виконанні проваджень ВП №№ 43004084, 43003990, 43004039, відкритих на примусове виконання виконавчого листа № 0707/6020/2012 виданого 15.11.2013 Мукачівським міськрайонним судом про: стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 2562542,89 грн боргу та 3219 грн судових витрат на користь ПАТ «Фольксбанк» та вирішення питання щодо притягнення його до відповідальності;

5. зобов'язати головного державного виконавця районного відділу ДВС Мукачівського МРУЮ Хрипту О.О. вжити наступні заходи з примусового виконання виконавчого листа № 0707/6020/2012 виданого 15.11.2013 Мукачівським міськрайонним судом про: стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 2562542,89 грн боргу та 3219 грн судових витрат на користь ПАТ «Фольксбанк» по виконавчих провадженнях ВП №№ 43004084, 43003990, 43004039, а саме:

- звернутися до Мукачівської ОДПІ із запитом про надання інформації про розмір доходів боржників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (згідно декларації про майновий стан та доходи), місця його роботи, чи є боржник суб'єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки;

- направити запити до центральних банківських та фінансово-кредитних установ з метою отримання інформації про наявність відкритих боржником розрахункових рахунків;

- перевірити майновий стан боржників за місцем їх реєстрації (фактичного проживання), а саме: с. Павшино, Мукачівського району, вул. Берегівська, 22, для чого призначити примусове виконання рішення суду із залученням у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ (для забезпечення громадського правопорядку при виконанні рішення суду), представників Павшинської сільської ради, представника Організатора електронних торгів (для забезпечення приймання описаного майна на зберігання) та представника стягувача;

- звернутися із запитом до УГІРФО ГУМВС України в Закарпатській області з метою отримання даних про серію, номер та дату видачі закордонного паспорту боржників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Заявою від 03.06.2015 (а.с. 26), поданою на доповнення скарги, стягувач просив:

1. скасувати постанову ВП № 43004039 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.06.2014;

2 визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця районного відділу ДВС Мукачівського МРУЮ Хрипти О.О. при примусовому виконанні проваджень ВП №№ 43004084, 43003990, 43004039, яка полягає також у:

- не направленні постанови про розшук майна боржника від 21.10.2014 на виконання до управління ДАІ УМВС України в Закарпатській області;

- не направленні постанови ВП № 43004039 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.06.2014 на адресу стягувачеві.

Заявою від 30.06.2015 (а.с. 23, 36), поданою на доповнення скарги, стягувач просив:

1. визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця районного відділу ДВС Мукачівського МРУЮ Хрипти О.О. при примусовому виконанні проваджень ВП №№ 43004084, 43003990, 43004039, яка полягає також у:

- нерозгляді заяви стягувача за вих. № 42/402 від 25.05.2015 та ненаданні жодної відповіді на неї у порушення приписів ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 16 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

Заявою від 30.06.2015 (а.с. 34), поданою на доповнення скарги, стягувач просив:

1. визнати акт оцінки описаного та арештованого майна боржника від 18.05.2015 незаконним та скасувати.

Стягувач мотивував скаргу тим, що гол. держвиконавець РВ ДВС Мукачівського міськрайуправління юстиції Хрипта О.О. всупереч нормам Конституції України, положенням Закону України «Про виконавче провадження», інших нормативних актів неналежно виконує свої обов'язки з примусового виконання виконавчого листа № 0707/6020/2012, виданого 15.11.2013 Мукачівським міськрайонним судом, про стягнення на користь банку солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 2562542,89 грн боргу та 3219 грн судових витрат. Так, окремі виконавчі дії (рішення про розшук майна боржника, оцінка описаного та арештованого майна боржника) були вчиненні із багатомісячним запізненням порівняно з установленими для цього законодавством строками, а постанову про розшук майна боржника (автомобіля) держвиконавець взагалі не направив до органу ДАІ. Держвиконавець не провів належно і повно дій, спрямованих на з'ясування дійсного майнового становища боржників, не давав відповідей на звернення стягувача, а також, не вчинивши передбачених законодавством дій, передчасно і необґрунтовано 26.06.2014 постановив через начебто відсутність майна, на яке можна звернути стягнення, повернути виконавчий документ у виконавчому провадженні № 43004039 щодо боржника ОСОБА_5 стягувачеві. Такими діями, що всупереч закону унеможливлюють належне виконання рішення суду, яке набрало законної сили, грубо порушені права стягувача у виконавчому провадженні, який не має можливості стягнути з боржників значні кошти.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 30.06.2015 у задоволенні скарги відмовлено.

ПАТ «ВіЕс Банк» ухвалу оскаржило, вважає її незаконною та необґрунтованою. Апелянт зазначає, зокрема, що суд не навів в ухвалі доводів та не послався на докази, які б спростовували підстави, з яких була подана скарга, та надані стягувачем і наявні в матеріалах справи докази, якими підтверджуються конкретні вимоги скарги. Суд не з'ясував у контексті вимог скарги обставин справи, а окремі з наведених в ухвалі обставин не відповідають тим, що були встановлені під час розгляду справи. Між тим, рішення, дії та бездіяльність держвиконавця, щодо неправомірності яких подавалася скарга, мали місце. У скарзі вказується, серед іншого, що суду подавалася заява за вих. № 42/502 від 30.06.2015 про уточнення прохальної частини скарги з викладенням її в новій редакції. Банк просить ухвалу скасувати, скаргу з уточненими та зміненими вимогами задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта Баняса В.В., який скаргу підтримав, розглянувши відповідно до ст. 305 ч. 2 ЦПК України справу у відсутність представника органу ДВС, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та недоведеності. Однак, погодитись із таким вирішенням скарги неможливо, оскільки своїх висновків суд дійшов внаслідок істотних порушень норм процесуального права.

ЦПК України встановлено порядок розгляду цивільної справи, відповідно до якого:

завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1);

цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ст. 10 ч.ч. 1, 2, 4);

суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ч.ч. 1, 2);

головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи (ст. 160 ч. 2);

відповідно до ст.ст. 212, 213, 214, 215 цього Кодексу:

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відхилення;

рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні суд зобов'язаний встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; рішення повинно містити висновки суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, висновки по суті позовних вимог;

в порядку судового контролю за виконанням судових рішень скарга на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця розглядається за загальними правилами цивільного судочинства з винятками і особливостями, передбаченими Розділом VII ЦПК України.

Згідно із цими та іншими нормами ЦПК України з урахуванням положень ст. 55 Конституції України, ст. 6 п. 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; судом скарга розглядається щодо конкретних її вимог та в їх межах; доводи скарги, докази в справі оцінюються у контексті конкретних вимог скарги; кожному доводу, доказу повинна бути дана оцінка судом як окремо, так і в сукупності та взаємозв'язку; щодо кожної пред'явленої вимоги судом повинно бути прийняте рішення.

Таким чином, право стягувача, який звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, на справедливий суд може бути реалізоване лише за умови, що всім доводам і доказам дана безстороння, всебічна і повна оцінка, а щодо кожної з вимог скарги прийнято судом відповідне рішення. Зазначене безумовно вимагає відображення в судовому рішенні всіх конкретних вимог скаржника та фіксації висновків суду щодо таких вимог, що відповідає й змісту п.п. 10-13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі». За наявності для того підстав, суд повинен відповідно до процесуального закону роз'яснити учасникам процесу наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, забезпечити можливість уточнення (в т.ч., зменшення) вимог тощо.

Як убачається з матеріалів справи, первісно скаржник пред'явив 10 вимог щодо визнання неправомірними конкретних дій і бездіяльності гол. держвиконавця РВ ДВС Мукачівського МРУЮ Хрипти О.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 0707/6020/2012, виданого 15.11.2013 Мукачівським міськрайонним судом, про стягнення на користь банку солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 2562542,89 грн боргу та 3219 грн судових витрат, у виконавчих провадженнях ВП №№ 43004084, 43003990, 43004039, а також про зобов'язання вчинити дії. У подальшому скаржник доповнив ці вимоги ще 5-ма, в т.ч., вимогами про скасування постанови від 26.06.2014 у виконавчому провадженні № 43004039 про повернення виконавчого документа стягувачеві та акту від 18.05.2015 оцінки описаного та арештованого майна боржника. Тобто, скаржник пред'явив 15 вимог, крім того, просив суд постановити окрему ухвалу.

Суд першої інстанції всупереч нормам процесуального закону не вважав за потрібне зазначити в ухвалі від 30.06.2015 (а.с. 60-65) конкретні вимоги поданої стягувачем скарги, обмежившись загальною фразою про те, що ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність гол. держвиконавця РВ ДВС Мукачівського МРУЮ Хрипти О.О. Жодної вказівки на конкретні вимоги скарги, на їх формулювання та на підстави і мотивацію пред'явлення кожної з таких вимог у судовому рішенні немає. Перерахувавши після цього в описовій частині ухвали дії, які вчинялися у виконавчому провадженні, суд констатував, що не приймає доводів скаржника, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи, вказав на недоведеність обставин, на які посилається скаржник (за відсутності зазначення в ухвалі цих обставин), та встановив, що оскаржені дії та бездіяльність (які не зазначені в ухвалі), вчинені держвиконавцем відповідно до закону та в межах повноважень, тому права і свободи скаржника не було порушено.

До апеляційної скарги додано копію заяви скаржника від 30.06.2015 № 42/502 про уточнення прохальної частини скарги з викладенням її в новій редакції, яка містить загалом 16 вимог щодо визнання неправомірними конкретних дій, бездіяльності, рішень держвиконавця Хрипти О.О. та зобов'язання вчинити дії, а також прохання про постановлення окремої ухвали (а.с. 81). Апеляційному суду представник скаржника пояснив, що подав цю заяву в судовому засіданні разом з іншими заявами. Між тим, у справі цієї заяви немає, хоча заява від 30.06.2015 № 42/501 (а.с. 34) і від 30.06.2015 № 42/503 (а.с. 23) у справі є.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції розглянув скаргу не зазначивши її вимог, не встановивши меж судового розгляду, не давши оцінки підставам і мотивам пред'явлення кожної з вимог, доводам скарги та наданим скаржником доказам у контексті конкретних вимог щодо конкретних порушень, які, на переконання скаржника, вчинив держвиконавець. Обставини, встановлені при апеляційному розгляді справи, вказують, що внаслідок істотних порушень порядку розгляду скарги законність її вирішення судом першої інстанції виключається.

Розгляд зазначеної скарги по суті належить до компетенції суду першої інстанції та є його обов'язком (ст.ст. 107, 383 ЦПК України). Функцією апеляційного суду є перевірка законності та обґрунтованості судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч. 1 ЦПК України), а не вирішення скарги замість суду першої інстанції. Оскільки межі судового розгляду судом першої інстанції не встановлені і невідомо, в яких саме межах розглядалася скарга, щодо кінцевого переліку вимог немає визначеності, вихід судом за межі пред'явлених вимог не допускається, а на стадії апеляційного провадження усунути такі порушення процесуального закону не видається можливим, апеляційний суд позбавлений можливості з дотриманням закону перевірити судове рішення в межах відповідних вимог та прийняти рішення по суті скарги.

Відтак, на підставі ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, незаконну та необґрунтовану ухвалу суду першої інстанції скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 312 ч. 1 п. 3, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» задовольнити частково, ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 30 червня 2015 р. скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді