Ухвала суду № 51421862, 24.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2303/15

Категорія: 8.3.12 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому позивач просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-62-23 від 03.04.2015 року у розмірі 399301 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року вказані вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2014 року податковим органом винесено вимогу щодо позивача у сумі 188505,63 грн. по податковій звітності, визначеної позивачем самостійно, а саме: № 1412822356 від 18.10.2014 року, № 1411944769 від 19.09.2014 року, № 1410328586 від 15.08.2014 року, № 1409234644 від 18.07.2014 року.

При цьому, ФОП ОСОБА_2 самостійно сплатив грошові кошти у розмірі 1338, 13 грн. Решта зобов'язань у розмірі 187167,50 грн. погашена не була.

03.04.2015 року податковим органом винесено вимогу зі сплати єдиного внеску у розмірі 399301 грн. по податковій звітності № 1506306348 від 09.02.2015 року, № 1502170584 від 20.01.2015 року, № 1509251132 від 21.02.2015 року, № 1510887706 від 19.03.2015 року, визначеної позивачем самостійно та з урахуванням заборгованості по минулим періодам.

Не погоджуючись з означеною вимогою позивач звернувся з вказаним позовом до суду про її скасування.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем цілком обґрунтовано сформовано та направлено на адресу позивача, як боржника, вимогу за № Ф-62-23 від 03.04.2015 року на суму боргу у розмірі 399301 грн.

В поданій апеляційній скарзі, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що відповідно до п. 6.3, 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 року № 21-5, вимога про сплату недоїмки надсилається, зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З урахуванням приведеної норми чинного законодавства, апелянт вважає, що має місце перелік підстав для надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику ЄСВ.

Як зазначає апелянт, в оскаржуваній вимозі зазначено, що заборгованість нарахована на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, акта перевірки, однак у графах, де містяться дата та номер акта перевірки не зазначено жодної інформації.

За таких обставин, апелянт вважає, що оскільки податковий орган з жодним актом перевірки його не ознайомлював, жодної перевірки за результатом якої складається акт не проводилось, підстав для формування відповідачем вимоги не було, у зв'язку з чим остання є безпідставною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами апелянта та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову з огляду на викладене.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно вимог п. 6.2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455, недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом.

За правилами п. 6.3 розділу VI зазначеної Інструкції органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та борги зі сплати фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно облікової картки даних з особового рахунку платника, на 31.03.2015 року в КОР платника податків по платежу - єдиний внесок, нарахований робітникам на суми заробітної плати (КБК 71010000) значився борг в сумі 399301 грн.

Тобто, з наведеного вбачається, що у позивача на кінець календарного місяця була недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Зазначені обставини жодним чином не спростовуються апелянтом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем цілком обґрунтовано та у відповідності до п. п. 6.3, 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455, сформовано та направлено на адресу позивача, як боржника, вимогу № Ф-62-23 від 03.04.2015 року на суму боргу у розмірі 399301 грн.

Таким чином доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, які засновані на помилковому розумінні та застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, апелянт не довів суду належними доказами відповідні обставини, якими обґрунтовано заявлені вимоги. Обставини, на які посилається апелянт в своїй скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не спростовують правильності висновків, які підтверджуються належними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відтак колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: Л.П. Шеметенко