Постанова № 51371387, 23.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р. Справа № 922/3718/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю Д-11/15 від 22.05.2015 р.

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (вх. № 4356Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2015 р. у справі № 922/3718/15

за позовом ТОВ "Гір-Інтернешнл", м. Димитров

до ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2015 р. ТОВ "Гір-Інтернешнл" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ПАТ Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" заборгованості у розмірі 124 273,48 грн., у тому числі основний борг 68 134,24 грн., пеня - 10 317,57 грн., штраф - 6 813,42 грн., інфляційні втрати 37 473,83 грн. та 3% річних - 1 534,42 грн. Також просив судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки від 25.10.2013 року №СБ-19 у частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.2015р. (суддя Ємельянова О.А.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" на користь ТОВ " ГІР- ІНТЕРНЕШНЛ" суму у розмірі 124 273,48 грн., з яких 68 134,24 грн. основного боргу, 10 317,57 грн. пені, 6 813,42 грн. штрафу, 37 473,83 інфляційних втрат, 1 534,42 грн. 3 % річних та 2 485,47 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно задоволено позовні вимоги у повному обсязі, оскільки, на думку відповідача, оскільки позивачем невірно розраховано суму інфляційних втрат та 3 % річних, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 23.09.2015 р.

Позивач 23.09.2015 р. надав за вх. № 13379 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 23.09.2015 р. представник відповідача не зявився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 25.10.2013 року між ТОВ "Гір- Інтернешнл" (позивач) та ПАТ Харківський машинобудівельний завод "Світло Шахтаря" (відповідач) укладено договір поставки товару № СБ-19 (договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язався в обумовлений термін передати відповідачу продукцію (надалі - Товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити за товар узгоджену суму(а.с 11-14).

Відповідно до п.п. 1.2., 3.1., 4.1. Договору номенклатура, ціна, кількість, строк поставки товару та розрахунки визначаються сторонами в Специфікаціях, які складаються у письмовому вигляді та є невід'ємною частиною Договору.

За змістом п.3.1. договору" Узгодженою партією товару" по даному договору є кількість і асортимент товару, вказаного в конкретних специфікаціях.

Відповідно до п. 3.3 . договору умови поставки наведені згідно з ІНКОТЕРМС - 2000 та з урахуванням особливостей зазначеного договору .

Базові умови поставки узгодженої партії товару - FCA у відповідності з правилами "ИНКОТЕРМС - 2000г.", якщо інше не погоджено в специфікаціях до договору. Місце пункту призначення, конкретні умови та строки поставки по кожній партії товару вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною. У випадках коли сторонами в специфікаціях погоджено інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в правилах "ИНКОТЕРМС - 2000г.", з врахуванням погоджених сторонами узгоджень та умов поставок у відповідних специфікаціях.

Згідно п. п. 4.1, 4.2, 4.3 договору, ціна товару за одиницю та по позиціям вказана в специфікаціях до договору. Загальна сума даного договору встановлюється загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими та невід'ємними частинами даного договору та орієнтовно складають 2 200 000,00 грн., в.т.ч. ПДВ 367000,00 грн.

Розрахунок по даному договору здійснюється в національній валюті України шляхом перерахунку грошових коштів на поточних рахунок постачальника.

Порядок оплати 30% передоплати, останні 70% з дати поставки узгодженої партії товару, але не пізніше 10-го календарного дня наступного за днем після дати останньої поставки товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного та належного виконання цих зобов'язань (п. 8.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних умов Договору 04.09.2014 року позивачем відповідно до специфікації № 5 від 18.08.2014 р. (а.с. 15) було передано у власність відповідача товар на загальну суму 114 777,49 грн., що підтверджується Специфікацією № 5 від 18.08.2014 р. до Договору та видатковою накладною № КД-000383 від 04.09.2014 року, підписаних обома сторонами (а.с. 23).

В свою чергу, відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору, а саме п. 4.3 договору, оплату за поставлений товар здійснив частково.

Отже, залишок непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем становить 68 134,24 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Як стверджує позивач, відповідно до умов Договору відповідач повинен був оплатити у повному розмірі поставлений товар до 14.09.2014 року включно. Однак, поставлений товар не був оплачений у відповідний строк повністю, а отже з 15.09.2014 року розпочинається термін прострочення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем.

Як свідчать матеріали справи, з метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача претензію № Юр-9/14 від 17.12.2014 р. з вимогою добровільно сплатити заборгованість у розмірі 68134,24 грн. та штрафні санкції у розмірі 17 003,46 грн. (разом 85 137,70 грн.) протягом одного календарного місяця з дня отримання претензії.

Проте, претензія позивача залишена відповідачем без розгляду та належного задоволення.

Наведена обставина стала підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою.

Отже, зобов'язання з оплати переданого товару виконані відповідачем лише частково та з порушенням строків, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 68134,24 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що сума основного боргу відповідача за договором становить 68134,24 грн., яка була заявлена до стягнення та стягнута оскаржуваним рішенням.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що доказів, які б підтверджували сплату цієї суми, відповідач суду не надав.

З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень ст.ст. 11, 525, 526, 530, 629, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 68134,24 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача пені у розмірі 10317,57 грн., 6813,42 грн. штрафу, 37473,83 грн. інфляційних втрат та 1534,42 грн. 3% річних. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (в т.ч. ст.ст. 230, 232 ГК, 610, 611, 625 ЦК України), положень договору (п. 5.2., 5.3) та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, виходячи з наступного.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, роз'яснено, якщо вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи договір поставки товару № СБ-19, яким передбачено, що за порушення встановлених умовами Договору строків виконання зобов'язань (термінів оплати, термінів поставки товару тощо) винна сторона, на письмову вимогу постраждалої сторони сплатить пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (несвоєчасно виконаного) зобов'язання за кожен календарний день прострочення виконання зобов'язань за Договором та за порушення строків оплати поставленого товару, строків поставки товару більш ніж на 30 календарних днів, крім пені, винна сторона, на письмову вимогу постраждалої сторони, сплатить штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого товару або суми недопоставки товару, але не менш ніж 3000,00 грн., був підписаний відповідачем без жодних зауважень, а факт прострочення відповідачем зобовязання підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи апелянта щодо наявності підстав для зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме скрутне становище товариства та значну заборгованість перед іншими контрагентами та державним бюджетом, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, оскільки встановила, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача в зв'язку з недоведеністю останнім наявності підстав, встановлених законом, для можливості зменшення судом суми штрафних санкцій, що є не обов'язком, а правом суду.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на підтвердження винятковості обставин, які унеможливили своєчасне виконання основного зобовязання.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" на рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2015 р. у справі № 922/3718/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.08.2015 р. у справі № 922/3718/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.09.15

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.