Постанова № 51371232, 21.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.09.2015 справа №905/185/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:не прибув не прибув розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро", м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької областівід05 серпня 2015 р. у справі№ 905/185/15 (суддя М.В. Сажнева) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро", м.Донецьк простягнення 391 150,93 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.08.2015 р. по справі №905/185/15 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд", м.Київ та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро", м.Донецьк пеню у розмірі 111975 (сто одинадцять девятсот сімдесят пять) грн 88 коп., 3% річних у розмірі 14588 (чотирнадцять тисяч пятсот вісімдесят вісім) грн 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 241427 (двісті сорок одна тисяча чотириста двадцять сім) грн 69 коп. та судовий збір у розмірі 7359 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 90 коп.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро", м. Донецьк звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 05.08.2015 р. по справі №905/185/15.

Скаржник вважає рішення місцевого господарського суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Вважає, що у суду були відсутні підстави для стягнення пені за період з 12.12.2013р. по 25.05.2015р. у звязку із спливом строку позовної давності. Зазначив, що місцевий господарський суд повинен був зменшити присуджені до стягнення інфляційні та 3% річних на підставі ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 31.08.2015р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Склярук О.І., Агапов О.Л.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. у звязку із знаходженням судді Склярук О.І. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Агапов О.Л., Мартюхіна Н.О.

Сторони у судове засідання 21.09.2015р. не прибули, причини неявки не повідомили.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що 26.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" (далі покупець) підписано договір поставки № 13/01 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію, кормові добавки виробництва Україна (далі товар).

На виконання умов Договору та специфікацій до нього постачальником було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 500000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 264 від 30.04.2013 на суму 125000,00грн, №285 від 23.05.2013 на суму 125000,00грн, №319 від 18.06.2013 на суму 250000,00грн.

21.10.2013 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до специфікації №6 від 29.04.2013, специфікації №7 від 22.05.2013, специфікації №8 від 17.06.2013 до договору поставки №13/01 від 26.12.2012 (далі Додаткова угода) відповідно до якої пункти 4, 6 специфікацій викладені у наступній редакції:

1) щодо специфікації №6 від 29.04.2013р.:

- п.4 Сума поставки по специфікації складає 122400,00 грн, в тому числі ПДВ 20400,00грн.;

- п. 6 Порядок оплати: покупець проводить оплату за поставлений товар у розмірі десяти тисяч гривень щодня, починаючи з 22.10.2013р. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

2) щодо специфікації №7 від 22.05.2013р.:

- п. 4 Сума поставки по специфікації складає 115000,00грн, в тому числі ПДВ 19166,67грн;

- п. 6 Порядок оплати: покупець проводить оплату за поставлений товар у розмірі десяти тисяч гривень щодня, починаючи з дати, наступної за датою погашення заборгованості за специфікацією №6 від 29.04.2013р., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

3) щодо специфікації №8 від 17.06.2013р.:

- п. 4 Сума поставки по специфікації орієнтовно складає 230000,00грн, в тому числі ПДВ 38333,33грн;

- п. 6 Порядок оплати: покупець проводить оплату за поставлений товар у розмірі десяти тисяч гривень щодня, починаючи з дати, наступної за датою погашення заборгованості за специфікацією №7 від 22.05.2013р., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди інші умови договору та додатки до нього залишаються незмінними та сторони підтверджують за ними свої права та обовязки.

Таким чином, відповідач за умовами вищевказаної Додаткової угоди повинен був сплачувати 10 000 грн. кожного дня починаючи з 22.10.2013р. впродовж до повного погашення заборгованості.

Однак, відповідачем не були дотримані вимоги Додаткової угоди та здійснена лише часткова оплата, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. Внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 334900,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2014р. у справі №905/8876/13 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд" вищевказана заборгованість в сумі 334900,00 грн. за вищезазначеним договором поставки.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2015р. рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2014р. у справі № 905/8876/13 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.09.2015р. по справі №905/8876/13 було повернуто без розгляду касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2015р.

Вищенаведене свідчить про набрання вищезазначеним судовими рішеннями законної сили та як наслідок підтверджує наявність у відповідача обовязку сплатити суму боргу на користь позивача.

Позивач, посилаючись на наявність у відповідача простроченого грошового зобовязання, просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 135134,45 грн, 3 % річних у розмірі 14588,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 241427,69 грн, які нараховані за період з 12.12.2013 р. по 25.05.2015 р.

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується та сплачується до моменту фактичної оплати.

Тобто сторони в договорі передбачили інший період нарахування пені, ніж зазначено в п.6. ст. 232 Господарського кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, з огляду на умови Договору, діючого законодавства та факту невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару до теперішнього часу, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені за період з 12.12.2013р. по 25.05.2015р.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, враховуючи внесення змін до умов Договору поставки шляхом підписання додаткової угоди №1 від 21.10.2013 р., перебіг позовної давності щодо нарахування пені за прострочення оплати товару розпочинався кожного дня починаючи з 22.10.2013р. на кожні 10 000 грн. заборгованості.

При цьому, пеня нараховується за кожен день прострочення платежу і до моменту фактичної оплати, як передбачено сторонами в Договорі.

З огляду на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Протекс-Трейд", м. Київ звернулося до господарського суду із позовом 02.06.2015р. місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач пропустив строк позовної давності та як наслідок відмовив в стягненні пені за період з 12.12.2013р. по 01.06.2014р.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 111975,88 грн. за період з 02.06.2014р. по 25.05.2015р., 3% річних в розмірі 14588,79 грн. та інфляційних в розмірі 241427,69 грн. за період з 12.12.2013 р. по 25.05.2015 р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 05.08.2015 р. по справі №905/185/15 підлягає залишенню без змін.

Доводи скаржника щодо можливості зменшення судом присуджених до стягнення інфляційних та 3% річних на підставі ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України є безпідставними з огляду на той факт, що інфляційні та 3% річних не є штрафними санкціями. Крім того, прийняття рішення щодо зменшення розміру штрафних санкцій є субєктивним правом суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро", м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.08.2015р. по справі № 905/185/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.08.2015р. по справі № 905/185/15 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді:О.Л. Агапов

ОСОБА_3