Ухвала суду № 51361046, 29.10.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/5759/13-ц Провадження № 22-ц/795/1949/2013 Головуючий у I інстанції: Деркач О. Г.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

29 жовтня 2013 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Харечко Л.К.,

суддів: Зінченко С.П., Ішутко В.М.,

при секретарях Шкарупі Ю.В, ОСОБА_1,

за участю: позивача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Новозаводський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів і заборгованості за аліментами,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів і заборгованості за аліментами задоволено частково.

Звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами у сумі 22000 (двадцять дві тисячі) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітніх дітей та звільнення позивача від сплати аліментів, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції у вказаній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення було ухвалене без належного обґрунтування, повного та всебічного зясування обставин на які посилався позивач, а також з грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства.

Так, апелянт зазначає, що з 09.08.2012 року по даний час діти проживають разом з ним та перебувають на його утриманні, а тому вважає, що має право вимагати стягнення аліментів з відповідача на його користь на утримання спільних дітей і відповідно до вказаного має право на звільнення від сплати аліментів. Також вказує, що ОСОБА_4 у звязку з тривалим та частим перебуванням у Сполучених Штатах Америки по декілька місяців залишала дітей зі своєю матірю, у звязку з чим він був вимушений забрати дітей на проживання до себе.

Вислухавши суддю-доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьком та матірю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2011 року встановлено місце мешкання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з їх матірю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_4 01.06.1985 року, яка мешкає АДРЕСА_2 аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1000 грн. на кожну дитину, починаючи стягнення з 27.07.2011 року і до повноліття кожної із дитини (а.с. 4).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів та звільнення від їх сплати ОСОБА_2, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачем не було доведено факту усунення від участі в утриманні відповідачем ОСОБА_4 своїх малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Такий висновок суду ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.18 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991року), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Згідно до ст. 180 СК батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою та другою ст. 181 СК передбачено, що способи виконання батьками обовязку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Як зазначено в розясненнях п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з них, з ким вона проживає, має право звернутись до суду з відповідним позовом.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2011 року встановлено місце мешкання дітей з їх матірю та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітніх дітей.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Достатніх, належних та допустимих доказів повного усунення відповідачки від участі в утриманні дітей та зміну їх місця проживання суду не надано.

Зазначені доводи апелянта щодо проживання дітей на даний час з ним та частим перебуванням матері дітей за кордоном не можливо визнати такими, що не враховані судом першої інстанції та які свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене та те, що позивачем не було доведено факту повного усунення від участі в утриманні відповідачем ОСОБА_4 своїх малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про звільнення від сплати аліментів позивача та стягнення аліментів на його користь.

Таким чином, переглядаючи законність рішення суду першої інстанції та розглядаючи апеляційну скаргу на підставі вимог ст. 303 ЦПК України не встановлено підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для ухвалення нового рішення суду щодо повних вимог про стягнення аліментів та звільнення від їх сплати.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: