Рішення № 5129630, 03.07.2009, Господарський суд м. Києва

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/23503.07.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/235

за позовом Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс”

простягнення 8054,78 грн.

за участю представників сторін: від позивача- не зявився від відповідача- не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2009 року Перший відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс” (надалі ТОВ “Мультисервіс”) про стягнення 7307,54 грн. та 747,24 грн. пені.

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору № 81810361 від 15.04.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

В судове засідання 03.07.2009 р. представники сторін не зявились.

Через канцелярію господарського суду міста Києва 03.07.2009 р. надійшла телеграма від позивача з клопотанням про розгляд справи № 14/179 без присутності його повноважного представника.

Поряд з цим, через канцелярію господарського суду міста Києва 03.07.2009 р. надійшов відзив ТОВ “Мультисервіс” в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач проти наявності боргу не заперечує та зазначає, що ТОВ “Мультисервіс” вживає всі можливі заходи для погашення заборгованості, крім того просить суд розглядати справу за його відсутності.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення справи по суті та є докази належного повідомлення сторін про час і місце судового розгляду справи, то за таких обставин суд відповідно до ст. 82-85 ГПК України вважає за можливе прийняти рішення без участі вищезазначених учасників судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2008 р. між Першим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції та ТОВ “Мультисервіс” укладено Договір № 818103611 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, предметом якого є здійснення сторонами дій, повязаних з виконанням умов Генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень № 2 від 11.04.2008 р. з надання послуг по реалізації конфіскованого рухомого майна, на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконанні рішень судів шляхом його продажу на аукціоні (надалі - Договір).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, які згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно умов Договору позивач доручив відповідачеві здійснити дії по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.

Згідно п. 3.1. Договору винагорода відповідача за цим Договором з урахуванням податку на додану вартість становить 15 відсотків від суми реалізації арештованого рухомого майна.

У відповідності до п. 3.2. Договору, кошти одержані відповідачем від переможця аукціону за придбане ним рухоме майно, за відрахуванням винагороди, вказаної у пункті 3.1. цього Договору, перераховуються на відповідний рахунок відділу у термін 5 (пяти) банківських днів з дня надходження коштів на рахунок відповідача.

Відповідно до протоколу № 8181036 від 13.11.2008 р. проведення аукціону по реалізації майна від 22.08.2008 р. переможцем торгів став Данкович Володимир Михайлович, який здійснив розрахунок за придбане майно в повному обсязі у сумі 8597,11 грн. шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок організатора прилюдних торгів ТОВ “Мультисервіс”, що підтверджується квитанцією № 71 від 25.11.2008 р.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві, вказану суму покупцем було перераховано на рахунок ТОВ “Мультисервіс” у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору № 8181036 від 15.04.2008 р., відповідач повинен був кошти, отримані від переможця аукціону за придбане ним рухоме майно, за відрахуванням винагороди в розмірі 1289,57 грн. перерахувати на рахунок позивача в термін 5 (пяти) банківських днів з дня їх надходження на рахунок ТОВ “Мультисервіс”.

Однак, сума коштів від реалізації вказаного майна на рахунок позивача відповідачем не перерахована, про що відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву.

Доказів перерахування коштів відповідачем суду не надано.

26 лютого 2009 року позивач направив відповідачу претензію за № 19/5966-10 про невиконання умов договору та запропоновано перерахувати 7307,54 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 81810396 від 15.04.2008 р. в сумі 7307,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. Отже, визнаний судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 747,24 грн. пені.

Відповідно до п. 4.2 Договору у разі несвоєчасного перерахування Спеціалізованою організацією на рахунок відділу сум від реалізації майна, Спеціалізована організація сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу за кожен день простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи положення чинного законодавства, перевіривши обґрунтованість розміру заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача пені у сумі 747,24 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості суд задовольняє в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс” (01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1; 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7, літ. А, 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17; код 25635917) на користь Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (46000, м. Тернопіль, вул. Київська, 3, А, код 34950930) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 7307,54 грн. основного боргу та 747,24 грн. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс” (01001, м. Київ, вул. Московська, 45/1; 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17; 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7, літ. А; код 25635917) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в дохід Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита та 312,50 (триста дванадцять грн.) 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 06.07.2009 р.