Рішення № 51257795, 11.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3443/15

Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановила:

Представник ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із позовом до відповідачів, вказуючи, що 08.08.2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0011026444000, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання по видачі кредиту в сумі 28 000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язувався своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі.

В забезпечення виконання зобов'язань між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 08.08.2006 року укладено договір іпотеки № б/н, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

В порушення умов вказаних договорів відповідачі прострочили виплату грошової суми, тому, у зв'язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору, представник позивача просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також судові витрати у розмірі 1 478,80 гривень (а. с. 1-5).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» - відмовлено (а. с. 138-140).

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати судове рішення з ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 143-148).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ПАТ «УкрСиббанк» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив із положень п. 1.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може.

Судом встановлено, що 08 серпня 2006 року між АКіБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0011026444000, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 28 000 доларів США, а ОСОБА_3 отримав та зобов'язався повернути у строк до 08 серпня 2016 року грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,00 % річних (а. с. 7-14).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0011026444000, між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № б/н від 08 серпня 2006 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а. с. 18-21).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 629, ч. 1 ст. 610 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, в зв'язку з чим загальна заборгованість по погашенню кредиту станом на 05.09.2013 року складає 17 594,41 доларів США, що за курсом НБУ складає 140 632,12 гривень.

Згідно з п.2.1.1., п.2.1.2., п.2.1.3. договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором також має право вимагати дострокового виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п.4.3 договору у випадках, визначених в п.п.2.1.1., 2.1.1. договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям та боржнику повідомлення, оформлене згідно до ст. 35 Закону України « Про іпотеку».

Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Встановлено, що позичальник порушив умови кредитного договору, зокрема не здійснював погашення кредиту та процентів за його користування в установлені кредитним договором строки. У зв'язку з виникненням простроченої заборгованості, яка станом на 05.09.2013 року складала 17 594 доларів США, що за курсом НБУ складає 140 632,12 гривень, банк повідомив позичальника та іпотекодавця про наявність заборгованості шляхом направлення листів - вимог про усунення порушень (а.с.39-45). Прострочену заборгованість позичальник у добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в ст. 590 ЦК України і передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

З огляду на статтю 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Аналогічна правова позиція висловлена судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справ N 6-345цс15 та справи № 6-58цс15.

З врахуванням зазначених вимог закону та встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 61,6 кв.м., яка належить на праві спільної власності ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0011026444000 від 08 серпня 2006 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, в сумі 17 594,41 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.09.2013 року становить 140 632,12 гривень.

При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що відповідно, призвело до неправильного вирішення, у зв'язку з чим рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2015 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № б/н від 08 серпня 2006 року, а саме: на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 61,6 кв.м., яка належить на праві спільної власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0011026444000 від 08 серпня 2006 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, в сумі 17 594,41 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.09.2013 року становить 140 632,12 (сто сорок тисяч шістсот тридцять дві гривні дванадцять копійок) гривень, з яких: 13 538,30 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.09.2013 року становить 108 211,63 гривень - кредитна заборгованість, 4 056,11 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.09.2013 року становить 32 420,49 гривень - заборгованість по процентам та заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та по процентам у розмірі 7 246,78 гривень, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, відповідно до діючого законодавства.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 478,80 гривень.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

Сидоренко І.П.