Вирок № 51193456, 24.09.2015, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6772/15-к

1-кп/214/637/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

при секретарі Ткаченко К.М.,

за участю:

прокурора Лєйкіна А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у місті ОСОБА_3, кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Дніпропетровської, громадянина України, маючого середню освіту, непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 02.08.2015 року, о 03:30 годині, маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи з корисливих мотивів, знаходячись біля будинку №78, розташованому на вул. Світлогірській в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, шляхом пошкодження замку на водійських дверях проник до салону автомобіля НОМЕР_1, який належав ОСОБА_2 та який знаходився біля підїзду вищевказаного будинку, після чого за допомогою замикання дротів замку запалення автомобіля намагався завести його та зникнути на вищезазначеному автомобілі з місця пригоди, таким чином, незаконно їм заволодіти, але не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як його злочинні дії були викриті власником транспортного засобу ОСОБА_2 на місці вчинення кримінального правопорушення.

Вартість зазначеного автомобіля на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 02.08.2015 року, згідно висновку автотоварознавчої експертизи №70/37-289 від 20.08.2015 року складає 17072 грн.

Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України за ознаками незакінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, який не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та підтвердив всі обставини його вчинення, що викладені в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Окрім показань обвинуваченого, судом досліджені письмові документи, які позитивно характеризують його особу, підтверджують відсутність у нього судимості та відповідні медичні довідки, які свідчать про те, що обвинувачений під психіатричним та під наркологічним наглядом не перебуває (а.с.64-70).

Суд, ураховуючи думку учасників судового провадження, визнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зясувавши при цьому у обвинуваченого, чи правильно він розуміє зміст цих обставин та впевнився у добровільності його позиції, а також роз'яснив йому, що у такому випадку він буде позбавленим права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Ураховуючи думку прокурора, обвинуваченого та потерпілого, суд у відповідності до положень ст.349 КПК України вважає достатнім дослідження наступних доказів: показань обвинуваченого та письмових документів кримінального провадження, які характеризують його особу.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем свого проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, під наркологічним чи психіатричним наглядом не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого, визнаються щире каяття останнього та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, суд, ураховуючи викладені вище обставини, вважає, що обвинуваченому повинно бути призначено покарання у виді обмеження волі, але із застосуванням положень ст. 75 КК України, позаяк приходить до висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

На підставіст. 126 КПК Українисуд стягує з обвинуваченого процесуальні витрати.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання в частині обмеження волі з випробуванням на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обовязки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи;

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 491 грн. у рахунок відшкодування витрат, понесених на проведення експертиз.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Суддя В.В. Попов.