Постанова № 5114359, 26.02.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.02.2009Справа №2-19/7466-2008А За позовом Первомайської міжрайонної Державної податкової інспекціїв АР Крим, смт.Первомайське АР Крим

До відповідача Суб'єкту підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (російською мовою ОСОБА_2), смт.Первомайське АР Крим

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПП «Тріос-Інтекс», м.Луганськ

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПП «Фомансе», м.Попасна

Про визнання недійсною угоди

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Хлебнікова Н.С.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача не зявився

Від відповідача ОСОБА_4, представник, довіреність б/н від 27.03.2008 р.

Від третьої особи 1 не зявився

Від третьої особи 2 не зявився

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсною угоду від 10.04.2006 р. на суму 2106,78 грн., укладену між субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ПП «Фомансе», а також угоди від 20.11.2006 р. та 25.12.2006 р. на загальну суму 29304,00 грн., укладену між субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ПП «ТПК «Тріос-Інтекс». Позовні вимоги мотивовані тим, що укладені угоди суперечать інтересам держави та суспільства.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.

Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

Сторони відмовилися від послуг перекладача.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) перед початком слухання справи сторонам були розяснені права, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) та вручені памятки про права та обовязки сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд-

В С Т А Н О В И В :

Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (російською мовою ОСОБА_2 далі по тексту СПД ОСОБА_2), зареєстрована у якості суб'єкта підприємницької діяльності 15 січня 2003 року Первомайською районною державною адміністрацією, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.5).

Відділом податкової міліції Красноперекопської обєднаної податкової інспекції в АР Крим була проведена перевірка СПД ОСОБА_2 в ході якої встановлено, що СПД ОСОБА_2 здійснювала фінансово-господарські відносини з ПП «Фомансе» та ПП «ТПК «Тріос-Інтекс».

Відповідно до угоди від 10.04.2006 року СПД ОСОБА_2 придбала у ПП Фомансе» (код 33224907) товар на загальну суму 2106,78 грн., що підтверджується податковою накладною № 48 від 10.04.2006 року (а.с.18).

Відповідно до угоди від 25.12.2006 року та 20.11.2006 року СПД ОСОБА_2 придбала у ПП «ТПК «Тріос-Інтех» (ІНН 343870512361) товар на загальну суму 43821,54 грн., що підтверджується податковими накладними № 155, 140 (а.с.14, 15).

Постановою господарського суду Луганської області від 23.03.2007 року по справі № 8/106пн-ад припинено юридичну особу приватне підприємство «Фомансе» (код 33224907) (а.с.17).

Підставою для визнання угод недійсними позивачем вказано ненадходження до бюджету відповідних сум податків. Інших доказів, підтверджуючих позовні вимоги позивачем не надано.

На час здійснення оспорюваної угоди Приватне підприємство «Фомансе» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини.

Згідно із ч.1 ст.207 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та дорповненнями) господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та дорповненнями) слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно із ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та дорповненнями) є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (від 04.12.1990 року № 509 із змінами та доповненнями) органи податкової служби є органами виконавчої влади.

Таким чином, органи податкової служби та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (від 04.12.1990 року № 509 із змінами та доповненнями) можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за право чинами, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч.1 ст.208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та дорповненнями) застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та дорповненнями) не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та дорповненнями) необхідним є наявність умислу на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини 3 ст.92 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 р. (68/151/ЄЕС).

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, податковою інспекцією недоведене того, що спірні договори укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Розглянув матеріали справи, суд прийшов до висновку, що доводи позивача не відповідають обставинам справи, підстави, необхідні для задоволення позову, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

П О С Т А Н О В И В :

·У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова проголошена у судовому засіданні 26.02.2009 року у 10 год. 15 хв.

У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.