Рішення № 5114267, 12.03.2009, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 2-2364/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2009 року

Київський районний суд м. Одеси у складі :

головуючого судді: Сватаненка В.І.,

за участю секретаря: Забегловської Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення № 2 Кредитної спілки „Одеське кредитне товариство”, Кредитної спілки „Одеське кредитне товариство” „Про зобов’язання повернення вкладу та процентів за користування вкладом”, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про зобов’язання повернення вкладу та процентів за користування вкладом, по якому просить суд зобов’язати відповідача повернути позивачу вклад у розмірі 50000 грн., відповідно до умов депозитного договору № ОКОВ2ДВ-0229 про внесення вкладу члена Кредитної спілки на депозитний рахунок від 07.12.2007 року, а також сплату відсотків у розмірі 27 % річних з 07.12.2008 року, посилаючись на наступне.

На підставі депозитного договору від 07.12.2007 року про внесення вкладу члена Кредитної спілки на депозитний рахунок, укладеному між відповідачем та позивачем, останній зробив внесок на депозитний рахунок відповідача у розмірі 50 000 грн., у зв’язку з чим позивач щомісячно отримував проценти за користування депозитним вкладом, але після закінчення строку дії договору позивач звернувся до відповідача за поверненням своїх грошових коштів, але відповідачем йому було відмовлено через фінансову кризу країні.

Представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримав та просить суд задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, оскільки дій відповідача щодо неповернення позивачу належних йому грошових коштів порушують законні права та інтереси позивача.

Представник відповідача позовні вимоги позивача визнав частково, з заявленими доводами не погодився, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що у теперішній час у відповідача відсутні грошові кошти, у зв’язку з чим провести відповідну виплату позивачу його депозитного вкладу не представляться можливим.

Суд, вислухавши доводи, думку та пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги позивача підлягаючими задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, а також діє на момент ухвалення рішення по справі.

Позивач – ОСОБА_1 є членом Кредитної спілки „Одеське кредитне товариство” відповідно до членської книжки № 1360 (а.с.12).

Як вбачається з наданих позивачем по справі доказів, на підставі депозитного договору № ОКОВ2ДВ-0229 про внесення вкладу члена Кредитної спілки на депозитний рахунок від 07.12.2007 року, укладенному між відповідачем - Кредитною спілкою „Одеське кредитне товариство", в особі заступника Голови правління Кредитної спілки „Одеське кредитне товариство", начальника відділення № 2 Кредитної спілки „Одеське кредитне товариство" ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності № 6 від 06.04.2007 року, виданої Головою Правління, та позивачем - членом Кредитної спілки „Одеське кредитне товариство" - ОСОБА_1 з іншої сторони, позивач зробив внесок на депозитний рахунок Кредитної спілки „Одеське кредитне товариство" у розмірі 50000 грн. (а.с.7-8).

Зазначений внесок 07.12.2007 року був поміщений на депозитний рахунок одним платежем у розмірі 50000 грн., про що свідчать відповідна квитанція до прибуткового касового ордеру № 492 (а.с.13).

Як було встановлено під час судового розгляду справи та ніким із сторін не спростовано, позивач отримував проценти за користування депозитним вкладом, оскільки виплата процентів згідно з договором № ОКОВ2ДВ-0229 про внесення вкладу члена Кредитної спілки на депозитний рахунок здійснювалася в кінці строку, тобто 07.12.2008 року в готівковій формі, що вбачається з додатку № 1 до вказаного депозитного договору (а.с.9).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про кредитні спілки” кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якого є надання фінансових послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 1066 ЦК України положення ЦК України застосовується до інших фінансових установ, в тому числі кредитних спілок.

Згідно до ч. 2 ст. 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа є публічним договором.

Згідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно зі ст. ст. 610 та 611 ч. 4 ЦК України порушенням зобов’язання є його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання та у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: повернення грошового внеску.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд приймає до уваги, що відповідач - Кредитна спілка здійснює надання фінансових послуг і дійсно прийняла від позивача гроші у розмірі 50000 грн. на строк до 07.12.2008 року під 27 % річних, на умовах строковості, зворотності та платності.

Через те, що відповідач у теперішній час відмовляє позивачу у поверненні його грошового внеску, то це вже є грубим порушенням умов договору щодо зворотності та платності.

Оскільки позивачем були заявлені позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на його – позивача користь 27 % річних з 07.12.2008 року, тобто й той час як строк дії договору вже був закінчений, які суд задовольнив, то суд вважає за необхідне надати наступне обгрунтування щодо відповідного висновку суду.

Відповідно до умов вказаного договору, а саме п. 1.2. відповідач – Кредитна спілка розпоряджається внеском вкладника – позивача протягом терміну дії даного договору на свій розсуд, а також з п. 2.5. даного договору вбачається, що Кредитна спілка користується вказаним грошовим внеском позивача, у зв’язку з чим сплачує вкладникові – позивачу процент у розмірі 27 % річних за таке користування та розпорядження його грошовим внеском.

Дійсно, як стверджує представник відповідача, строк дії договору закінчився 07.12.2008 року через що можливо припустити, що нарахування відсоткової ставки теж закінчилося, але грошовий внесок позивача відповідачем – Кредитною спілкою так і не був йому повернутий, у зв’язку з чим даний грошовий внесок на теперішній час залишається у користуванні та розпорядженні фінансової установи – Кредитної спілки – відповідача по справі.

Так, незважаючи на те, що строк дії договору закінчився, договір не був продовжений сторонами, Кредитна спілка не повертаючи вкладнику - позивачу грошей, продовжує користуватися грошовим внеском позивача безпідставно та ще й без сплати процентів за таке користування, хоча така сплата процентів є однією з важливих умов договору та фінансовою умовою користування на розсуд Кредитною спілкою грошовим внеском позивача у розмірі 50000 грн.

З вищевикладеного випливає, що оскільки відповідач до теперішнього часу продовжує користуватися грошовими коштами – внеском позивача – вкладника, то фінансова установа – Кредитна спілка зобов’язана сплачувати вкладнику відповідний відсоток за таке користування його грошима.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові, що вбачається з положень ст. 1061 ЦК України.

Одночасно, з п. 3.9. договору від 07.12.2007 року, укладеному між позивачем та відповідачем, зобов’язання Кредитної спілки щодо нарахування відсотків за договором припиняються у випадку смерті вкладника – позивача та датою припинення нарахування відсотків вважається дата смерті вкладника.

Однак, в даному випадку положення даного пункту договору не можуть застосовуватись як підстава для не нарахування відсотків за користування грошовими коштами позивача.

Тому суд вважає, що по даним правовідносинам наступають наслідки та зобов’язання відповідача сплачувати позивачу відсотки за користування грошовими коштами на день ухвалення рішення суду.

Судом звертається увага на ту обставину, що позивач, діючи з умовами договору, належним чином звертався до відповідача з письмовою заявою, по якій просив повернути його вкладний внесок у розмірі 50000 грн., відповідно до умов договору, строк дії якого закінчився 07.12.2008 року, про що свідчить копія відповідної заяви позивача по справі (а.с.15).

Відповідач не повертає та відмовляється повернути позивачу його грошовий вклад у визначений договором строк, але відповідно до п. 5.3. договору термін повернення вкладу може бути змінено за взаємною письмовою згодою сторін, якої між сторонами по договору та по справі досягнуто не було, тобто позивач такої згоди відповідачу не надавав.

У свою чергу відповідач, порушуючи умови договору та не виконуючи своїх зобов’язань перед вкладником, відмовляє позивачу у поверненні його грошового вкладу, посилається фінансову кризу у країні та пропонує вкладнику переукласти депозитний договір на новий термін, а у разі незгоди на переукладання договору сума вкладу буде повернута вкладнику у порядку черги, про що свідчить письмова відповідь відповідача на адресу позивача (а.с.14).

З зазначеної відповіді відповідача від 22.12.2008 року зазначається про повернення вкладу позивачу у порядку черги, що носить узагальнений характер та час нескінченності, оскільки не відомо, який за рахунком позивач є у невідомій черзі, коли до нього дійде така черга та не надано доказів того, що така черга взагалі дійде до вкладника.

З умов депозитного договору не вбачається повернення вкладу у порядку черговості.

В даному випадку кредитна установа ( відповідач по справі) зобов*язаний був надати вкладнику відповідний документ, виданий компетентними державними органами щодо дій держави, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов’язань, то таку відмову відповідача можливо було б віднести до форс-мажорних обставин, на підставі яких відповідно до п. 6.2. депозитного договору сторони звільняються від виконання своїх зобов’язань на цей час, але відповідачем такого документу ані позивачу, ані суду не було надано, у зв’язку з чим неможливо вважати, що між сторонами виникли та мають місце форс-мажорні обставини.

Відповідно до умов депозитного договору між сторонами по справі, а також відповідно до чинного законодавства України банківський (депозитний) вклад підлягає поверненню вкладникові на першу його вимогу.

Суд вважає доведеним, що відповідач – Кредитна спілка заборгувала позивачу відсотки за користування грошовим вкладом у розмірі 3200 грн., розраховуючи з процентної ставки 27 % річних за період з 07.12.2008 року по 12.03.2009 року (на момент ухвалення рішення по справі), оскільки доказів про повернення відсотків суду не надано.

Суд також приймає до уваги, що на час ухвалення рішення сплинув строк знаходження внеску позивача у розмірі 50000 грн. у Кредитній спілці і після перебігу строку – 07.12.2008 року, він продовжений сторонами не був, хоча кошти залишаються у користуванні Кредитної спілки, таким чином суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення на його користь внеску у розмірі 50000 грн., а також відсотків за грудень місяць 2008 року – березень місяць 2009 року за користування його грошима відповідно до депозитного договору у розмірі 50000 грн. до 12.03.2009 року зі сплатою 27 % річних, що становить 3200 грн.

Одночасно, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним, через невиконання відповідачем своїх зобов”язань, судові витрати у розмірі 73,50 грн., які були сплачені позивачем при зверненні до суду з дійсним позовом, про що свідчать відповідні квитанції, які знаходяться у матеріалах справи (а.с.1,2,3).

Частина 2 ст. 1060 ЦК України, вказує, що за договором банківського вкладу незалежного від його виду банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Також статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, але незважаючи на це відповідач не виконує свої зобов'язання відмовляється видати позивачу вклад на його вимогу, що суперечить чинному законодавству України.

У відповідності до укладеного договору (депозитного договору), позивач є споживачем послуг банку (клієнт банку) (ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність”), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки” внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності, тобто позивач по спораві є законним власником свого вкладу та нарахованих щодо нього процентів.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 8 Конституції України при здійсненні правосуддя” - в Україні діє принцип верховенства права.

Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими виконанню.

Судове рішення – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення випливає не з рішення суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 216, 232, 238 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відділення № 2 Кредитної спілки „Одеське кредитне товариство”, Кредитної спілки „Одеське кредитне товариство” „Про зобов’язання повернення вкладу та процентів за користування вкладом” задовольнити.

Стягнути з Кредитної спілки „Одеське кредитне товариство” ( АДРЕСА_1, код № 34552239, р/р 260055599 в АКБ „Одеса – Банк” МФО 328102) на користь ОСОБА_1 53273 грн. 50 грн. та судовий збір в доход держави 459 грн. 23 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :