Ухвала суду № 51122095, 18.09.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 130/435/15-ц Провадження № 22-ц/772/2595/2015Головуючий в суді першої інстанції Саландяк О. Я.Категорія 27Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.

при секретарі судового засідання Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

Рішенням суду Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2015 року позов ПАТ "Укрсиббанк" задоволено. Вирішено: стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість станом на 23.01.2015 р. за договором про надання споживчого кредиту за Правилами №11401044000 від 03.10.2008 р. в сумі 29251 (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят один) долар США 17 центів, яка складається із: заборгованості за кредитом 25532 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять два) долари США 32 центи; заборгованості по процентам 3718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) доларів США 85 центів; а також пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 2225 (дві тисячі двісті двадцять п'ять) гривень 14 коп. та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 5718 (п'ять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 94 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість станом на 23.01.2015 р. за договором про надання споживчого кредиту за Правилами №11401044000 від 03.10.2008 р. в сумі 29251 (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят один) долар США 17 центів, яка складається з: заборгованості за кредитом 25532 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять два) долари США 32 центи; заборгованості по процентам 3718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) доларів США 85 центів; а також пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 2225 (дві тисячі двісті двадцять п'ять) гривень 14 коп. та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 5718 (п'ять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 94 коп.

Вирішено питання про стягнення з відповідачів судових витрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин які мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його змінити та ухвалити нове, яким задовольнити позов частково, стягнувши з неї заборгованість за кредитним договором в сумі 306871,88 грн.

Апелянт - відповідач ОСОБА_2 і її представник - адвокат Беліменко В.І. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених у ній, просила задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідач ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу і просить її задовольнити.

Представник позивача Григоренко С.В. проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Відповідач ОСОБА_4, повідомлений в установленому порядку про дату, час і місце судового розгляду, до суду не з'явився, що відповідно до ч. 2 статті 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 серпня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11401044000, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 315000 доларів США, шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника у банку для споживчих цілей, з кінцевим терміном погашення заборгованості 03.10.2023 року.

Додатком до договору №2 - графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту №11401044000 від 03.10.2008 року (а.с.134-139) визначено зобов'язання боржника з повернення боргу щомісяця частинами та сплату процентів за користування кредитом у дату, що визначена договором, тобто до 02 числа кожного місяця, що вказаний у графіку. Згідно примітки до вказаного графіку сума погашення основної суми та процентів за розрахунковий період може відрізнятись у разі погашення клієнтом заборгованості у терміни, які відрізняються від зазначених у графіку.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між кредитором і ОСОБА_4, а також та між кредитором та ОСОБА_3 03 жовтня 2008 року укладено окремі договори поруки № 232568 і № 232569 (а.с. 21-23, 24-26), за якими поручителі зобов'язались перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 114010440000 від 03.10.2008 року укладеного між кредитором та боржником (п.1.1. Договору).

Факт отримання відповідачкою кредитних кошт підтверджується випискою про рух коштів по рахунку № 26205199733800 відкритому останній на рахунок якої 03.10.2008 року перераховано кошти в сумі 31500,00 доларів США та цього ж дня кошти були видані з поточного рахунку відповідачки.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №11401044000 від 03.10.2008 року, яка здійснила останній платіж 03.02.2014 року, станом на 23 січня 2015 року утворилась заборгованість розмір якої становить 29251,17 доларів США, яка складається із: кредитної заборгованості -25532,32 долари США, заборгованості по процентам - 3718,85 доларів США; пені за прострочення сплати по тілу кредиту (в період з 04.04.2014 року по 23.01.2015 року) - 2225,14 грн.; та 5718,94 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є договірними та врегульовані ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1.1 Правил, які є невід'ємною частиною договору про надання споживчого кредиту (далі Правила) банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) в сумі, встановленій договором та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, визначених Договором

Позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі, встановленому в договорі в день сплати ануїтетних платежів. Розмір ануїтетних платежів може змінитися у випадку зміни процентної ставки. Такі зміни не потребують укладення додаткової угоди до договору (п. 1.2.2.2 Правил).

Пунктом 1.3.1 Правил передбачено, що за користування кредитними коштами, процентна ставка встановлюється в розмірі, визначеному в договорі, сторони погодились, що згідно з умовами Правил, може бути встановлений інший розмір процентної ставки, при цьому додаткова угода до договору не укладається. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї суми основного боргу Позичальника за договором. Нарахування процентної ставки у подвійному розмірі на прострочену суму боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленому у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за встановленою ставкою у подвійному розмірі до моменту погашення такої заборгованості.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом - стаття 611 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтями 626, 627, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048, цього Кодексу.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені статтею 554 ЦК України, згідно з якою у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки, основне зобов'язання боржником ОСОБА_2 належним чином не виконувалося, банк відповідно до умов договору звернувся до поручителів за виконанням ними своїх зобов'язань за договорами поруки.

Суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позичальником ОСОБА_2 та поручителями за договорами поруки були порушені зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість і як наслідок необхідність солідарного стягнення з кожним із поручителів окремо заборгованості та штрафних санкцій.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку апелянта вимоги позивача про стягнення суми заборгованості вираженої у доларах є протиправними, що не відповідає положенням ст. 193, 533 ЦК України та ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Проте з погодитись з такою позицією неможна з огляду на наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, із аналізу зазначеної норми вбачається, що належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначених кредитним договором.

При цьому, виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то одночасно зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.

Умовами кредитного договору - розділ 1 передбачено, що сума кредиту складає 31500 доларів США, що за курсом Національного банку України на день укладання договору становить 153395,55 грн.

Із довідки про рух рахунку НОМЕР_1 відкритому на ім'я ОСОБА_7 вбачається, що валютою кредиту є долари США і сума його становить 31500 доларів США.

Згідно з частиною 2 статті 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Верховний Суд України в постанові від 24.09.2014 року в справі №6-145цс14 висловив правову позицію, відповідно до якої грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Як вбачається із матеріалів справи - а.с. 112 Національним банком України видано Акціонерному комерційному інноваційному банку "Укрсиббанк", а в подальшому і Публічному акціонерному товариству "Укрсиббанк" банківську ліцензію та дозвіл на право здійснювати банківські операції визначені частиною 1 та п.5-11 частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення й ухвалення нового про відмову в позові і посилання апелянта на те, що суд першої інстанції двічі стягнув із відповідача суму основного боргу, відсотків за користування кредитом, так і штрафна санкції у вигляді пені.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Правил п. 4.1. визначено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх зобов'язань, передбачених договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті. Пеня нараховується за кожен день прострочення. Позичальник повинен сплатити пеню за договором за першою вимогою банку

У той самий час, згідно із статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Аналіз зазначений правових норм, дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.

Безпідставними є доводи апеляції в частині незаконної зміни банком розміру відсоткової ставки, оскільки застосування подвійної процентної ставки до прострочених платежів не суперечить законові та передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Помилковими є доводи апелянта про те, що в розрахунку банку не відображені деякі з її платежів (не повністю зараховані внесені нею суми). Аналіз квитанцій та розрахунку дає підстави для висновку про те, що кожен із платежів згідно з наданими позивачкою квитанціями було зараховано в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами, на погашення тіла кредиту, а в разі перевищення суми фактичного платежу суми обов'язкового щомісячного - на дострокове погашення тіла кредиту. Водночас, як видно з наданого банком розрахунку, позичальник виконувала свої зобов'язання не повністю та несвоєчасно, а тому згідно з умовами договору до простроченої суми платежу застосовувалася подвійна процентна ставка.

Платежі, що були внесені відповідачкою ОСОБА_2 на свій поточний (а не позичковий) рахунок не у валюті договору, а в гривні, зараховувалися банком в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в порядку договірного списання після придбання банком валюти на міжбанківському валютному ринку.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.