Ухвала суду № 51081677, 28.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голуб В.А.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року справа №2а/0570/14828/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Васильєва І. А.

суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

при секретарі Балакай І.Л.

за участю:

представник позивача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи

представник відповідача ОСОБА_2 (на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 р. у справі № 2а/0570/14828/2011 (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Житлово-комунального підприємства "Житло "Центр" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_3 обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Житлово-комунального підприємства «Житло «Центр» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 87 100, 98 грн, мотивуючи тим, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік Житлово-комунального підприємства «Житло «Центр», що наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 204 особи. Таким чином, згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» на Житлово-комунальному підприємстві «Житло «Центр» у 2010 році повинні бути працевлаштовані 8 інвалідів. Фактично ж, згідно даних, наданих підприємством у звіті, працювало 4 інваліда.

Житлово-комунальне підприємство «Житло «Центр» не виконало норматив по створенню 4 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Згідно розрахунку, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання Житлово-комунальним підприємством «Житло «Центр» нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році, становить 84 196, 08 грн. Відповідачем адміністративно господарські санкції станом на 08 серпня 2011 року не сплачені, тому на підставі ст. 20 Закону та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», порушення термінів сплати, тягне за собою нарахування пені, яка станом на 08 серпня 2011 року складає 2 904, 90 грн. Загальна сума позову з урахуванням пені становить 87 100, 98 грн. Позивач просив стягнути вказану суму боргу з відповідача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду скасувати внаслідок порушення судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивач не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне. Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги, апелянт посилається на невірне застосування судом норм матеріального права, а саме Закону України « Про основаи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , відповідно до ст. 19 якого, підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів в рахунок нормативів робочих місць, а державна служба зайнятості та інші органи працевлаштування, всупереч думки суду, покликані лише сприяти працевлаштуванню інвалідів, але не повинні цей норматив забезпечувати, що підтверджує невиконная відповідачем норм зазначеного закону.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_3 обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зареєстрований виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради 18.07.1991 року, ідентифікаційний код юридичної особи 13492430, що підтверджується Довідкою АА № 466723 з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.11).

Відповідач Житлово-комунальне підприємство «Житло «Центр» - зареєстрований 09.10.2002 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 32164135, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 035153.

25 лютого 2011 року відповідачем був наданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік. Згідно звіту в 2010 році на підприємстві відповідача працювало 204 особи, з них 8 інвалідів повинні бути працевлаштовані на підприємстві. Фактично на підприємстві у 2010 році працювало 4 інваліда (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи у 2010 році Житлово-комунальне підприємство «Житло «Центр» інформувало центр зайнятості про вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю, крім того підприємством розміщувались оголошення в друкованих засобах масової інформації щодо наявності вакансій інвалідів.

Отже відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не вбачається, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обовязком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування їх на створені робочі місця. Такий обовязок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом N 875-XII заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач вимоги закону виконав, та в його діях немає складу правопорушення. Фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів, на встановлено та не доведено позивачем.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив суове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 100 КАС України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступнута резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 р. у справі № 2а/0570/14828/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 р. у справі № 2а/0570/14828/2011 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередьно до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складеня в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 02 листопада 2011 року.

Головуючий суддяВасильєва І.А.

СуддіЯманко В.Г.

ОСОБА_4