Ухвала суду № 51081634, 15.07.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 року справа №2а-22795/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Василенко Л.А., Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання Солодько О.І.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 18 січня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-22795/09/1270

за позовом Попаснянського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Попаснянському районі

до товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

18 травня 2009 року Попаснянський транспортний прокурор в інтересах Державної податкової інспекції в Попаснянському районі звернувся з адміністративним позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, в якому зазначив, що відповідач має податковий борг у розмірі 1926752,58 грн.

У судовому засіданні позивач неодноразово збільшував позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача суму заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2620911,99 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі № 2а-22795/09/1270 позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», код ЄДРПОУ 34502350 р/р 2600111086211 Донецька філія АБ «Експрес-банк» в м. Донецьк, МФО 335838, заборгованість до бюджету по податку з доходів фізичних осіб у сумі 2620911,99 (два мільйона шістсот двадцять тисяч дев'ятсот одинадцять грн. 99 коп.) на користь держави в особі Державної податкової інспекції в Попаснянському районі.

Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу на зазначену постанову, в якій просять скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі № 2а-22795/09/1270 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає що судом першої інстанції не правильно застосовані норми матеріального права, що призвело до необґрунтованого та невірного рішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвалою від 01.07.2009 року у справі №22/356 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача. На час винесення оскаржуваної постанови рішення у справі №22/356 прийнято не було, а мораторій не було знято.

Відповідно до ст.22 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», одним з можливих судових рішень в справі №22/356 може бути постанова про визнання відповідача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Одним з наслідків визнання боржника (Відповідача) банкрутом є, згідно з ч. 1 ст.23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», здійснення виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, виключно в порядку, передбаченому цим Законом.

Порядок здійснення виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, передбачений ст.31 зазначеного Закону, передбачає задоволення вимог щодо сплати податків і зборів лише в третю чергу.

Виносячи оскаржувану постанову, на думку скаржника, суд фактично задовольнив вимоги одного з кредиторів відповідача, чим порушив мораторій, накладений Господарським судом Луганської області у справі №22/356.

Також скаржник посилається на те, що окаржуваною постановою суд задовольнив позовні вимоги ДПІ в Попаснянському районі до відповідача, які полягали в стягненні з останнього заборгованості з податку з доходів фізичних осіб на користь держави в особі ДПІ в Попаснянському районі в розмірі 2620911,99 грн. Чинне законодавство не наділяє податкові органи правом бути отримувачами платежів зі сплати будь-яких податків. Установою, яка обслуговує Державний бюджет, є Державне казначейство України, то і отримувачем відповідних платежів (зі сплати податків) виступає саме воно, а не податкові органи, яким і є ДПІ в Попаснянському районі. На підставі цього, відповідач вважає, що його діями або бездіяльністю жодні права (жодне право) ДПІ в Попаснянському районі не порушувались, що унеможливлює задоволення позову, як засобу захисту порушених прав.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідач зареєстрований Попаснянською районною державною адміністрацією Луганської області від 03.09.2007 року за № 1 372 102 0000 001174 та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Попаснянському районі з 04.09.2007 року за № 2671.

За відповідачем утворилась заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2620911,99 грн., яка не сплачена відповідачем у добровільному порядку.

Вказана заборгованість підтверджується актом про результати виїзної планової перевірки підприємства відповідача, актом звірки, довідкою про суми податкового боргу, карткою особового рахунку відповідача та визнається відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.07.2009 року у справі № 22/35б порушено провадження у справі про банкрутство боржника - товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.12.2009 року у справі № 22/35б скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів. Проте, ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.01.2010 року у справі № 22/1б знов порушено провадження у справі про банкрутство боржника - товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тобто на день розгляду справи в Луганському окружному адміністративному суді мораторій на задоволення вимог кредиторів було введено.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України Про державну податкову службу в Україні , у тому числі ст. 10 визначені функції державних податкових інспекцій щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про систему оподаткування , платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Згідно з п.п. 3.1.1, п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Тобто, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення до державного бюджету суми недоїмки з платників податків є прямим обовязком податкових органів, передбаченим чинним законодавством України . Відтак, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі щодо відсутності компетенції позивача звертатися до суду з цим позовом та відсутності порушень прав позивача з боку відповідача.

Спірним у даній справі також є питання щодо стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2620911,99 грн. після того, як судом відносно товариства порушено справу про банкрутство.

Данні правовідносини регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пунктом 15 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343-XII (далі за текстом Закон №2343) визначено, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобовязань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі ст.14 зазначеного Закону.

Згідно до положень статті 14 Закону №2343, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Однак, відповідно до пункту 54 Постанови № 15 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство», Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року №2343-XII не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

На день вирішення справи судом першої інстанції не було опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача і такого опублікування представник відповідача не надав суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача не публікувалося, а сума заборгованості по податку з доходів фізичних осіб до цього часу відповідачем не сплачена та фактично їм визнана, тому суд першої інстанції правомірно стягнув з товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» суму заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 2620911,99 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі № 2а-22795/09/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі № 2а-22795/09/1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі з 16.07.2010 року.

Головуючий

Судді