Рішення № 5099780, 01.04.2008, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-129/2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2008 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Уваровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про встановлення факту та зобов»язання здійснити страхову виплату , -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дарницького району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов»язання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову страхову виплату у зв»язку зі смертю її сина - ОСОБА_2

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 27 липня 2005 року на об»єкті будівництва по АДРЕСА_1 стався нещасний випадок, в результаті якого загинув ОСОБА_2

Відповідно до Акту спеціального розслідування вказаного нещасного випадку, проведеного Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України по Київській області та м. Києву даний нещасний випадок був визнаний таким, що пов»язаний з виробництвом і підлягає обліку про що 25 серпня 2005 року було складено Акт №1 про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом.

Постановою Управління виконавчої дирекції у м. Києві Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №02н/944а від 09 вересня 2005 року сину загиблого ОСОБА_4 було призначено страхові виплати у вигляді одноразової виплати на утримання в розмірі 27891, 48 грн. та щомісячну виплату на утримання в розмірі 1162, 15 грн.

Прокурор Дарницького району м. Києва посилається на те, що ОСОБА_1 також має право на отримання одноразової страхової виплати в разі смерті сина від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, оскільки перебувала у нього на утриманні та проживала з ним на момент загибелі однією сім»єю.

Між тим, Управлінням виконавчої дирекції у м. Києві Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в виплаті такої допомоги було відмовлено, посилаючись на те, що дія Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не поширюється на матір загиблого, оскільки її загиблий син був прийнятий на роботу на підприємство, зареєстроване в м. Києві і працював в м. Києві на постійній основі, а тому не був членом сім»ї ОСОБА_1

В судовому засіданні прокурор Дарницького району м. Києва уточнив позовні вимоги та просить стягнути з Управління виконавчої дирекції у м. Києві Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь ОСОБА_1 139 457, 40 грн., в рахунок одноразової страхової виплати на сім»ю

в разі смерті потерпілого, посилаючись на те, що на момент смерті ОСОБА_2 проживав однією сім»єю зі своєю матір»ю .

15 лютого 2008 року прокурор Дарницького району м. Києва доповнив позовні вимоги та просить встановити факт проживання ОСОБА_2 з своєю матір»ю ОСОБА_1 однією сім»єю.

Свої вимоги мотивує тим, що на час своєї смерті ОСОБА_2 постійно проживав разом з своєю матір»ю, вів з нею спільне господарство та проживав однією сім»єю, а тому встановлення даного факту судом дозволить матері загиблого отримати одноразову страхову виплату на сім»ю у зв»язку зі смертю свого сина.

В судовому засіданні представник прокуратури та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на те, що на момент смерті сина він проживав разом з нею однією сім»єю та вів спільне господарство, а тому вона має право на виплату їй одноразової страхової виплати.

Представник відповідача - Управління виконавчої дирекції у м. Києві Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на підприємство, зареєстроване в м. Києві і працював в м. Києві на постійній основі, а тому не був членом сім»ї ОСОБА_1, оскільки в зв»язку з цим змушений був постійно проживати в м. Києві.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст..3 Сімейного кодексу України сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки.

Сім»я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Прокурор Дарницького району м. Києва звернувся до суду та просить визнати встановленим факт проживання ОСОБА_1 однією сім»єю з своїм сином ОСОБА_2, що необхідно їй для отримання одноразової страхової виплати на сім»ю у зв»язку з його смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Виконавчого комітету Жашківської міської Ради Черкаської області №544 від 05 серпня 2005 року ОСОБА_2 разом з батьками до дня смерті проживав по АДРЕСА_2 (а.с.26).

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що ОСОБА_2 проживав однією сім»єю з своєю дружиною та дитиною - ОСОБА_4, який і отримав страхові виплати у вигляді одноразової виплати на утримання та щомісячну виплату на утримання, незважаючи на те, що його батько у зв»язку з роботою працював на постійній роботі у м. Києві та не проживав з ними, оскільки відповідно до ст.3 СК України подружжя вважається сім»єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв»язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім»ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ним не проживає.

А тому ОСОБА_2 проживати однією сім»єю з своєю матір»ю не міг.

Між тим, суд дані посилання до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 був розлучений з своєю дружиною та разом з нею не проживав.

В судовому засіданні мати загиблого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 посилалась на те, що її син з своєю колишньою дружиною не проживав, а проживав разом з нею у м. Жашкові. Влаштувавшись на роботу на підприємство, яке знаходиться у м. Києві, її син їздив туди з м. Жашкова. Характер роботи його був таким, що він міг працювати повний тиждень, а потім три дні відпочивати, приїжджаючи на цей час в м. Жашків де він проживав разом з нею.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив , що ОСОБА_2 до дня своєї смерті проживав за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своєю матір»ю ОСОБА_1 Крім того, він також зазначив, що ОСОБА_2 разом з своєю матір»ю проживали однією сім»єю, оскільки спільно харчувалися та вели спільне господарство. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 працював в м. Києві він завжди приїздив додому у м. Жашків де проживав разом з матір»ю.

Крім того твердження представника відповідача про те, що загиблий ОСОБА_2 не проживав однією сім'єю з позивачем, а постійно проживав у місті Києві не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки , як було встановлено у судовому засіданні і вбачається з Акту про нещасний випадок на виробництві та Акту спеціального розслідування загиблий був розлучений та мав на утриманні матір. Крім того на підприємстві де сталась подія загиблий працював всього 15 днів, що знову ж таки спростовує твердження представника відповідача про постійне проживання ОСОБА_2 в місті Києві.

Таким чином, вищезазначені докази повністю підтверджують проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім»єю, а тому суд приходить до висновку про визнання даного факту.

Судом встановлено, що 27 липня 2005 року на об»єкті будівництва по АДРЕСА_1 стався нещасний випадок, в результаті якого загинув ОСОБА_2 (а.с.24).

Відповідно до Акту спеціального розслідування вказаного нещасного випадку, проведеного Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України по Київській області та м. Києву даний нещасний випадок був визнаний таким, що пов»язаний з виробництвом і підлягає обліку про що 25 серпня 2005 року було складено Акт №1 про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом (а. с. 8-23).

Постановою Управління виконавчої дирекції у м. Києві Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №02н/944а від 09 вересня 2005 року сину загиблого ОСОБА_4 було призначено страхові виплати у вигляді одноразової виплати на утримання в розмірі 27891, 48 грн. та щомісячну виплату на утримання в розмірі 1162, 15 грн. (а.с.128-133).

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з вимогою про виплату їй, як матері загиблого ОСОБА_2 одноразової страхової виплати в разі смерті сина, який проживав з нею на момент загибелі.

Управлінням виконавчої дирекції у м. Києві Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у виплаті такої допомоги було відмовлено, посилаючись на те, що дія Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на матір загиблого ОСОБА_2 не пощирюється, оскільки її загиблий син був прийнятий на роботу на підприємство, зареєстроване в м. Києві і працював в м. Києві на постійній основі, а тому не був членом її сім»ї (а.с.27).

Відповідно до ч.7 ст.34 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї

повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи та розрахунків страхових виплат наданих відповідачем у матеріали справи заробітна плата потерпілого складала 2324, 29 грн. на місяць.

Враховуючи те, що судом встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім»єю, суд приходить до висновку про стягнення з Управління виконавчої дирекції у м. Києві Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь ОСОБА_1 139 457, 40 (2324, 29 X 12 X 5 = 139 457, 40) грн., в рахунок одноразової страхової виплати на сім»ю в разі смерті потерпілого, яка повинна бути не менш за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Згідно вимог ст.ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурором Дарницького району м. Києва було доведено ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог. В свою чергу представник відповідача не довів обставин, якими обґрунтував заперечення проти позову.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню держмито в розмірі 1394, 57 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 30 грн., а всього 1424, 57 грн.

Керуючись Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 234, 235, 256-259 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про зобов»язання здійснити страхову виплату задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 однією сім»єю.

Стягнути з з Управління виконавчої дирекції у м. Києві Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (код ЄДРПОУ 25884905, 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 70), на користь ОСОБА_1 (ід. код. НОМЕР_1, АДРЕСА_2), 139 457, 40 грн., в рахунок одноразової страхової виплати на сім»ю в разі смерті потерпілого ОСОБА_2, держмито у розмірі 1394, 57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а всього 140881, 97 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.