Постанова № 50982067, 18.09.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 вересня 2015 р. Справа № 802/2748/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.,

відповідачки:ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі УПФ в м. Вінниці) звернулось у суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1Л.) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1447,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, що обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є страхувальниками та платниками страхових внесків до Пенсійного фонду. У 2010 році відповідач перебував на обліку в УПФ у м. Вінниці як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та був зобов'язаний сплачувати страхові внески відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи положення Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року № 2461-VІ, який набрав чинності з 17.07.2010 року, згідно з пп. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" закону відповідачу необхідно було здійснити доплату до мінімального страхового внеску за 2010 рік на загальну суму 1447,98 грн. Однак, у встановлені строки ФОП ОСОБА_1 страхових внесків не сплатила. Вимога УПФ в м. Вінниці № Ф-1653 від 04.08.2015 року про сплату заборгованості на даний час є узгодженою, проте відповідачкою не виконується. Відтак, за нею обліковується борг зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1447,98 грн., яку пенсійний орган вимушений стягувати примусово.

Представник позивача у судове засідання на виклик суду не з'явився та подав заяву про розгляд цієї справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заявлений адміністративний позов підтримує у повному обсязі.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, посилаючись на те, що у другій половині 2010 року вона не працювала і підприємницькою діяльністю не займалася через тяжку хворобу чоловіка. Відтак, вважає нараховану їй суму страхових внесків безпідставною. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення відповідачки та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ в м. Вінниці за № НОМЕР_1 та у спірний період була платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з довідки пенсійного органу № 783 від 07.08.2015 року та картки особового рахунку страхувальника, за відповідачкою обліковується недоїмка зі сплати страхових внесків за 2010 рік в сумі 1447,98 грн. (а.с. 4, 7).

04.08.2015 року на адресу ФОП ОСОБА_1 направлялась вимога УПФ в м. Вінниці № Ф-1653 про сплату боргу в сумі 1447,98 грн. (а.с. 5-6), яка нею не оскаржувалась, так само як і не була виконана.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, заявлених суб'єктом владних повноважень, суд керується наступними мотивами.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VІ).

Відповідно до абз. 5, 6 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень цього закону стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками є роботодавці, в тому числі фізичні особи-підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

В силу положень пп. 6 п. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІV страхувальник зобов'язаний сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Судом встановлено, що 04.12.1997 року ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а отже в силу положень абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV вважалась страхувальником та була зобов'язана сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 18 Закону № 1058-ІV, який дія на момент виникнення спірних правовідносин, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку установленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Підпунктом 4 пункту 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV передбачено, що фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом

Згідно з абз. 2 пп. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV сума страхового внеску встановлюється фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

В силу положень ст. 1 Закону № 1058-ІV мінімальний страховий внесок це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Статтею 4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) для фізичних осіб-підприємців було встановлено ставку збору у розмірі 33,2 % від об'єкта оподаткування.

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розмір мінімальної плати на 2010 рік у місячному розмірі становив: з 1 січня 869 грн., з 1 квітня 884 грн., з 1 липня 888 грн., з 1 жовтня 907 грн. та з 1 грудня 922 грн.

Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2010 році за один місяць визначався у період з січня по березень на рівні 288,51 грн., з квітня по червень 293,49 грн., з липня по вересень 294,82 грн., з жовтня по листопад 301,12 грн. та у грудні 306,10 грн.

Водночас відповідно до Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року № 2461-VІ, який набрав чинності з 17.07.2010 року, згідно з пп. 4 п. 8 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV відповідачу необхідно було здійснити доплату до мінімального страхового внеску за 2010 рік на загальну суму 1447,98 грн.

Однак, у встановлені законом строки ФОП ОСОБА_1 страхових внесків не сплатила.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-ІV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачці направлялась вимога пенсійного органу за № Ф-1653 від 04.08.2015 року про сплату боргу в сумі 1447,98 грн. (а.с. 5), яка не оскаржувалась, а отже на сьогодні вважається узгодженою.

Посилання відповідачки на те, що у 2010 році вона не займалась підприємницькою діяльністю та не отримувала прибутку суд не може взяти до уваги при вирішенні справи, оскільки рішення про припинення її підприємницької діяльності у встановленому законом не приймалось і відповідачка у спірний період вважалася суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, а отже несла обов'язок зі сплати страхових внесків.

Крім того, в силу положень ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Таким чином, незалежно від свого майнового стану ФОП ОСОБА_1 зобов'язана сплатити існуючу в неї недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1447,98 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 71, 86 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача, оцінивши досліджені у ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1447,98 грн. є підставними та підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (ідентифікаційний код 37979905) на р/р № 25607323420103, відкритий в ОПЕРВ ПАТ "Держаний ощадбанк", МФО 302076, заборгованість в сумі 1447 (одна тисяча чотириста сорок сім) грн. 98 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович