Постанова № 50982069, 17.09.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 вересня 2015 р. Справа № 802/2586/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Волощук А.М.,

представника позивачів: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання відмов протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом, у якому просять визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, викладену у листі-відповіді за № 31-2-0.3-8733/2-15 від 30.04.2015 року, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області (за межами населеного пункту), а також визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, викладену у листі-відповіді за № 31-2-0.3-8740/2-15 від 30.04.2015 року, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області (за межами населеного пункту), та зобов'язати відповідача повторно розглянути їх заяви про надання такого дозволу.

Заявлені вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 31.03.2015 року вони подали Головному управлінню Держземагенства у Вінницькій області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га кожна, розташованих на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області (за межами населеного пункту) з метою ведення особистого (селянського) господарства. Однак, відповідач відмовив у наданні таких дозволів, посилаючись на невідповідність місця розташування об'єктів вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель, зокрема те, що представлені позивачами викопіювання розміщення земельних ділянок порушують вимоги раціональної організації території та компактність землекористування (створюють черезсмужжя). Позивачі вважають вказану відмову неправомірною, оскільки при зверненні до відповідача ними було дотримано усіх вимог закону. Відтак, правових підстав відмовляти у наданні їм дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок не було. Крім того, документація із землеустрою і техніко-економічні обґрунтування на спірні земельні ділянки в установленому законом порядку не розроблялись та не затверджувались. Тому у відповідача немає підстав для застосування положень ст. 36 Закону України "Про охорону земель".

У судовому засіданні представник позивачів адміністративний позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що відмова Головного управлінням Держземагенства у Вінницькій області у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України. Крім того, згідно із ст. 118 цього Кодексу для вирішення питання про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені даною статтею. Тому рішення відповідача є незаконними і з цих мотивів. Просить суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання повторно на виклик суду не з'явився, що однак не перешкоджає розгляду справи за його відсутності. Разом із тим суду подано письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 35-37), згідно з якими відповідач заявлені позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що позивачам було правомірно відмовлено у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у зв'язку з невідповідністю місця їх розташування вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки місце розташування цих земельних ділянок порушує вимоги раціональної організації території та компактність землекористування (створюється черезсмужжя).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши інші докази, які є у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Встановлено, що 31.03.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області (за межами населеного пункту) з метою ведення особистого селянського господарства.

Крім того, з аналогічною заявою 31.03.2015 року до відповідача звернулась також позивачка ОСОБА_3

Листами від 30.04.2015 року за № 31-2-0.3-8733/2-15 та № 31-2-0.3-8740/2-15 Головне управління Держземагенства у Вінницькій області повідомило позивачів про те, що розміщення земельних ділянок, зазначених у доданих до клопотань викопіюваннях, порушує вимоги раціональної організації території та компактність землекористування (створюється черезсмужжя). Таким чином, місце розташування об'єкта не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель (п. 7 ст. 118 ЗК України), у зв'язку з чим підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки немає (а.с. 12-13).

Перевіряючи законність оскаржуваних рішень відповідача суд керується наступними мотивами.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі ЗК України), Законами України "Про землеустрій" та "Про охорону земель".

Так, в силу положень ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України, частиною другої якої передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 АРК, ОСОБА_4 міністрів АРК, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому суд наголошує на тому, що підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів, затвердженого Указом Президента України № 445 від 08.04.2011 року (далі Положення), Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно з пп. 6-1 п. 4 Положення Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держземагенства у Вінницькій області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області), відноситься розгляд питання про надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.

З матеріалів справи слідує, що підставою для відмови у наданні позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок є невідповідність місця їх розташування вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема те, що місце розташування земельних ділянок порушує вимоги раціональної організації території та компактність землекористування (створюється черезсмужжя).

Надаючи оцінку правомірності відмови відповідача з цих мотивів судом зауважує, що згідно із ст. 181 ЗК України землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів (ст. 182 ЗК України).

Відповідно до ст. 184 ЗК України землеустрій передбачає: встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань; розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних одиниць, обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів відведення земельних ділянок, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель, розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель; здійснення авторського нагляду за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою, проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Згідно з ч. 1 ст. 186 ЗК України схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць погоджуються територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі якщо такий орган не утворений органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

У разі розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель району така документація із землеустрою додатково погоджується відповідними сільськими, селищними, міськими радами та районною державною адміністрацією.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про землеустрій" схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

Частиною 4 статті 36 Закону України "Про охорону земель" визначено, що черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, що створюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню відповідно до затвердженої документації із землеустрою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті суд насамперед враховує те, що документального підтвердження наявності схем землеустрою та техніко-економічного обґрунтування використання та охорони спірних земель села Каришків Барського району Вінницької області відповідачем на вимогу суду не надано, так само як і належні докази на підтвердження того, що розміщення спірних земельних ділянок порушує раціональну організацію території та компактність землекористування (створюється черезсмужжя).

Таким чином, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст. 71 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, взагалі не доведено тих обставин, що стали підставою для надання позивачам відмови у розробленні проектів землеустрою, зокрема ані загрози створення черезсмужжя, ані невідповідності місця розташування спірних земельних ділянок вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню.

Також суд зазначає, що в оскаржуваних відмовах Головного управління Держземагенства у Вінницькій області відсутнє посилання на відповідну землевпорядну документацію адміністративно-територіальної одиниці, якій, на думку відповідача, не відповідають представлені позивачами викопіювання розміщення земельних ділянок.

Крім того, в силу положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, до відповідного клопотання додають графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Судом встановлено, що у наданих позивачами викопіюваннях з плану землекористування Каришківської сільської ради Барського району зазначено бажане місце розташування земельних ділянок. Більше того, згідно з довідками Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області № 33/0315 та № 35/0315 від 31.03.2015 року сільська рада не заперечує щодо передачі таких земельних ділянок у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 18-19).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що Головне управління Держземагенства у Вінницькій області з непередбачених законом та непідтверджених підстав відмовило позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність площею 2,0 га (кожна) для ведення особистого (селянського) господарства, розташованих на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області.

Відтак, адміністративний позов в частині визнання протиправними відмов відповідача, викладених у листах-відповідях Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 31-2-0.3-8733/2-15 та № 31-2-0.3-8740/2-15 від 30.04.2015 року, належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів від 31.03.2015 року про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, необхідно зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, з урахуванням наявності в суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також беручи до уваги протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні позивачам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, суд доходить висновку, що позивачами обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Згідно із ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід задовольнити повністю.

Понесені позивачами судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, викладену у листі-відповіді за № 31-2-0.3-8733/2-15 від 30.04.2015 року, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, викладену у листі-відповіді за № 31-2-0.3-8740/2-15 від 30.04.2015 року, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 31.03.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 31.03.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого (селянського) господарства, розташованої на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (ідентифікаційний код 39767547).

Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (ідентифікаційний код 39767547).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович