Ухвала суду № 50971971, 17.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18401/14 Головуючий у 1-й інстанції: Казмазін О.А. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві, за участю: Прокуратури м. Києва, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо фактично позбавлення ОСОБА_2 громадянства України та вилучення у нього і знищення паспорта серії НОМЕР_1, оформленого 24.03.2010 року Дніпровським РВ ГУДМС України в місті Києві; зобов'язати Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві видати ОСОБА_2 новий паспорт громадянина України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог

В засідання з'явились учасники процесу.

Представник апелянта наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги та скасуванні оскаржуваної постанови.

Вказану позицію підтримав представник Прокуратури м. Києва.

Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Московського районного суду міста Харкова від 19.10.2009 року, яке набрало законної сили, встановлено факт постійного проживання позивача на території України до 24.08.1991 року.

Відповідно до рішення ГУМВС України в Харківській області від 04.12.2009 року ОСОБА_2 набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та отримав довідку про реєстрацію особи громадянином України від 04.12.2009 року №3081.

Після прийняття вказаного рішення громадянином ОСОБА_2 в установленому порядку подано декларацію про відмову від громадянства Грузії та відповідно до довідки Посольства Грузії в місті Києві від 31.01.2013 року №60/3915 позивачу за наказом Президента Грузії від 23.12.2011 року №853 припинено громадянство цієї країни (1 том а.с. 33).

У січні 2010 року позивач звернувся до ВГІРФО Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою про реєстрацію місця проживання та видачу йому паспорта громадянина України.

Після проведення перевірки факту набуття громадянства відповідачем 24.03.2010 року ОСОБА_2 оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 з реєстрацією місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, 22.09.2010 року Московським районним відділом Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області у справі №2-о-418/09 подано заяву про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами, а саме, повідомлення завідомо неправдивих відомостей. Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 22.09.2010 року заяву задоволено, рішення цього ж суду від 19.10.2009 року скасовано, а розгляд справи продовжено.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 року заява ОСОБА_2 про встановлення факту залишена без розгляду.

В подальшому Апеляційним судом Харківської області скасовано дану ухвалу.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 22.05.2013 року заява ОСОБА_2 задоволена, факт його постійного проживання на території України до 24.08.1991 року встановлено.

Проте, за період розгляду даної справи, на підставі ухвали Московського районного суду міста Харкова від 22.09.2010 року, пояснень начальника сектору ГІРФО Нововодолазького РВ ГУМВС України в Харківській області Чухлатого О.І. відповідним управлінням 27.09.2010 року підготовлено подання, а ГУМВС України в Харківській області цього ж дня прийнято рішення про скасування рішення ГУМВС України в Харківській області від 04.12.2009 року про набуття ОСОБА_2 громадянства України (1 том а.с. 26, 27).

У зв'язку з надходженням 28.07.2011 року за №17/8115 від ГУМВС України в м. Києві повідомлення про скасування рішення та за результатами проведеної ВГІРФО Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві перевірки підстав документування громадянина ОСОБА_2 паспортом громадянина України, ними 03.08.2011 року складено висновок. Так, визнано за доцільне направити до управління інформаційних технологій ГУМВС України в м. Києві та до Адресно-довідкового бюро ГУМВС України в м. Києві повідомлення про визнання паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_2 недійсним.

Визнаний недійсним паспорт ОСОБА_2 згідно акту комісії відповідача від 05.05.2014 року списано та знищено шляхом спалення (1 том а.с. 103-105).

Не погоджуючись з наведеними обставинами, позивач оскаржив висновок ВГІРФО Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві до суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року по справі №826/14679/13-а документ по результатам перевірки підстав документування громадянина ОСОБА_2 паспортом громадянина України від 03.08.2011 року скасовано (1 том а.с. 39-40).

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 року по справі №826/14679/13-а роз'яснено, що із скасуванням висновку перестали існувати підстави для вилучення паспорта (1 том а.с. 36 - 38).

Вказані рішення Київського апеляційного адміністративного суду набрали законної сили з моменту їх проголошення та ніким не оскаржувались.

Доказів протилежного апелянтом суду не надано.

Протягом 2014 року позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати рішення суду та видати йому паспорт, на що отримував відмову.

Враховуючи зазначені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України та Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону №2235-III громадянство України набувається за територіальним походженням.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону №2235-III особа, яка постійно проживала до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» і є іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подав заяву про набуття громадянства України, реєструється громадянином України

Датою набуття громадянства України у такому випадку є дата реєстрації набуття особою громадянства України (ч. 7 ст. 8 Закону №2235-III).

Згідно з п. 4, 5, 8 ч. 1 ст. 24 Закону №2235-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства приймає рішення про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 10 ст. 6 цього Закону, скасовує в межах повноважень прийняті рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених ст. 21 цього Закону та вилучає в осіб, стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України відповідний паспорт. Згідно ст. 21 вказаного закону рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до ст. 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Московського районного суду міста Харкова від 22.05.2013 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 на території України до 24.08.1991 року.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року висновок від 03.08.2011 року скасовано, додатково ухвалою апеляційного суду від 26.08.2014 року роз'яснено, що із скасуванням висновку перестали існувати підстави для вилучення паспорта.

Відмовляючись видати паспорт, відповідач аргументував свою позицію з цього приводу не скасованим рішенням від 27.09.2010 року.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 365 Цивільно процесуального кодексу України після скасування рішення суду справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок розгляду справи, рішенням Московського районного суду міста Харкова від 22.05.2013 року підставу для прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення про набуття громадянства підтверджено, факт проживання ОСОБА_2 на території України встановлено.

Це рішення також набрало законної сили та стало обов'язковим до виконання.

Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, Дніпровським РУ ГУМВС України в м. Києві не заперечується факт того, що жодної перевірки за таких обставин будь-яким уповноваженим органом не проводилось, ніяких рішень, в тому числі про скасування рішення від 27.09.2010 року не приймалось.

З огляду на заначені више обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо вилучення та знищення паспорту та зобов'язання видати позивачу новий паспорт.

Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу того, що являється неможливим документування позивача паспортом громадянина України у зв'язку з тим, що «перестали існувати підстави для вилучення паспорта громадянина України», про що було зазначено в рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 року, оскільки рішення, яке набрало законної сили у відповідності до вимог ст. ст. 14, 255 КАС України є обов'язковим та підлягає виконанню на всій території України.

Крім того, не заслуговують також на увагу доводи апелянта та представника Прокуратури м. Києва щодо того, що в силу положень ст. 9 Закону України «Про громадянство», до громадянства України не приймається особа, яка вчинила на території іншої країни діяння, яке визнано за законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином, оскільки апелянтом та Прокуратурою м. Києва не надано належних, в розуміння ст. 70 КАС України доказів (вироків суду, тощо) в підтвердження вказаних доводів.

Крім того, надана постанова слідчого судді Трибуналу м. Барі Італійська Республіка про взяття під варту ОСОБА_2 за вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 1-5, 8 ст. 416 bis КК Італійської Республіки (організація, створення, керівництво та підтримка діяльності злочинної організації), не підтверджує вчинення позивачем зазначеного злочину, адже, в даному випадку діє «принцип презумпції невинуватості», тобто вина особи може бути підтверджена виключно обвинувальним висновком, який набрав законної сили. Матеріали справи також не містять доказів перебування позивача в Італійській Республіці.

Водночас, згідно довідки (витяг з реєстру № 769-17012013/80210) ОСОБА_2 на території України станом на 18.01.2013 року значиться засудженим 08.12.2012 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 309 ч. 2 КК України (вирок набрав законної сили 23.10.2012 року).

Отже, позивач у 2012 році був засуджений, як громадянин України.

У зв'язку з чим, у 2012 році до винесення вироку ОСОБА_2 не міг перебувати на території іноземної держави.

З урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 22.09.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.