Ухвала суду № 50971950, 17.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5809/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кобаля М.І.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даском» в особі директора Линника Вадима Вадимовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даском» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави В'ячеславівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юр-Капіноса Андрія Євгеновича, треті особи: Державний реєстратор реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Крилова Галина Анатоліївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Прайм Кепітал Груп», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Даском» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової Владислави В'ячеславівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юр-Капіноса Андрія Євгеновича, треті особи: Державний реєстратор реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Крилова Галина Анатоліївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Прайм Кепітал Груп», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк», в якому просили:

скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юр-Капіноса Андрія Євгеновича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року індексний №14395431, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем, щодо реєстрації іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Прайм Кепітал Груп» на будівлю складу бланків та квитків (літ. Б), загальною площею 2678,3 кв. м. за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А;

скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юр-Капіноса Андрія Євгеновича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року індексний №14395643, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом Андрієм Євгеновичем, щодо реєстрації заборони Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Прайм Кепітал Груп» на будівлю складу бланків та квитків (літ. Б), загальною площею 2678,3 кв. м. за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юр-Капіноса А.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року №14395643 за результатами розгляду заяви Мостіпана В.П., прийнятої 11 липня 2014 року за реєстраційним №7360775, на підставі частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, проведено державну реєстрацію обтяження заборони на нерухоме майно: будівля з реєстраційним номером 311923380000, що розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, буд. 2А за суб'єктом: ПАТ «Діамантбанк» (обтяжувач), податковий номер 23362711.

Відповідно до рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юр-Капіноса А.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року №14395431 за результатами розгляду заяви Мостіпана В.П., прийнятої 11 липня 2014 року за реєстраційним №7360144, на підставі частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, проведено державну реєстрацію іншого речового права, іпотека на будівлю, склад бланків та квитків (літ. Б) з реєстраційним номером 311923380000, що розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, буд. 2А за суб'єктом: ПАТ «Діамантбанк», податковий номер 23362711.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту протиправності рішень відповідача, а також дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача в межах спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частина перша статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною другою цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частин першої - четвертої, сьомої та одинадцятої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У випадках, установлених законом, представник іноземної особи пред'являє документи, легалізовані в установленому нормативно-правовими актами порядку.

Згідно частини другої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зміст процитованих правових норм вказує, що за результатами розгляду про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу рішення про державну реєстрацію обтяжень приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Таким чином, в межах спірних правовідносин необхідно встановити наявність підстав для державної реєстрації обтяження на об'єкт нерухомого майна: на будівлю складу бланків та квитків (літ. Б), загальною площею 2678,3 кв. м. за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, реєстраційний номер 311923380000, подання необхідних документів та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

У відповідності до пунктів 74-76 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі по тексту - Порядок) для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: 1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договір, укладений у порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дублікат; 6) закон, яким встановлено заборону на користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані рішення прийнято державним реєстратором, керуючись пунктом 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, однак вимоги Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 станом на день прийняття оскаржуваних рішень втратили чинність, а тому застосуванню у межах спірних правовідносин не підлягають.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що державну реєстрацію обтяження на будівлю складу бланків та квитків (літ. Б), загальною площею 2678,3 кв. м. за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 2-А, проведено на підставі договору іпотеки від 11 липня 2014 року №1007/14-1-2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є.

Зі змісту карток прийому заяв від 11 липня 2014 року №14394187 та №14395595 та документів, копії яких надано Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві, вбачається, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подано договір іпотеки від 11 липня 2014 року №1007/14-1-2.

Так, 11 липня 2014 року між ПАТ «Діамантбанк» (іпотекодержатель) та ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №1007/14-1-2.

Позивач зазначає, що вказаний договір є нікчемним відповідно до повідомлення про нікчемність всіх іпотечних договорів, укладених як забезпечення виконання кредитного договору від 11 липня 2014 року №1007/14-1, яке направлено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» до ПАТ «Діамантбанк» листом від 05 лютого 2015 року №1101/611.

Згідно повідомлення про нікчемність від 05 лютого 2015 року №1101/611, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «ЕКСПОБАНК», зокрема повідомлено ТОВ «Факторингова компанія «Прайм Кепітал Груп», що договір іпотеки від 11 липня 2014 року №1007/14-1-2, укладений між ПАТ «Діамантбанк» та ПАТ «Комерційний банк «Експобанк», посвідчений приватним нотаріусом Юр-Капінос А.Є. та зареєстрований в реєстрі за №1790 є нікчемним на підставі пунктів 1, 2, 3, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та про відсутність у ПАТ «Діамантбанк» права задовольнити свої вимоги за рахунок вартості предметів іпотеки, що належать ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» за вказаним договором.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору іпотеки від 11 липня 2014 року №1007/14-1-2, а в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що зазначений договір є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, суд звертає увагу, що на момент прийняття оскаржуваних рішень, ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» не було віднесено до категорії неплатоспроможних та не було введено тимчасову адміністрацію чи розпочато процедуру його ліквідації.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юр-Капінос А.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 липня 2014 року №14395643 та №14395431 прийняті у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, враховуючи, що оскаржувані рішення прийнято за результатами розгляду заяви представника ПАТ «Діамантбанк», а підставою для їх прийняття є договір іпотеки від 11 липня 2014 року №1007/14-1-2, укладений між ПАТ «Діамантбанк» та ПАТ «Комерційний банк «Експобанк», то учасниками у сфері публічно-правових відносин можуть бути відповідач, ПАТ «Діамантбанк» та ПАТ «Комерційний банк «Експобанк», а тому порушене право позивача у межах даного спору відсутнє.

При цьому, суд звертає увагу на те, що посилання позивача на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2014 року, як на факт підтвердження порушеного права не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2014 року частково задоволено заяву ТОВ «Даском» та в порядку повороту виконання заочного рішення Ірпінського міського суду від 13 грудня 2012 року, повернуто у власність ТОВ «Даском» нерухоме майно, що складається з будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, буд. 2А.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 травня 2015 року скасовано ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2014 року, та відмовлено у задоволенні заяви про поворот виконання рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даском» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

М.І. Кобаль

(Повний текст Ухвали виготовлений 22 вересня 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кобаль М.І.