Рішення № 50934244, 17.09.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.2015 Справа № 920/989/15

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/989/15

за позовом Прокурора м. Суми в інтересах держави,

до відповідачів 1) Обласного комунального закладу Сумської обласної дитячо-юнацької спортивної школи «Футбольний центр «Барса», м. Суми,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Спорт», м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-МВ», м. Київ

про визнання недійсними результатів торгів та укладених за результатами їх проведення договорів про закупівлю товарів,

за участю представників:

прокурора (позивача) ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачів 1) ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 15.09.2015 року, ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 15.09.2015 року,

2) не зявився,

третьої особи не зявився.

Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві просить суд: визнати недійсним рішення комітету з конкурсних торгів Комунальної установи Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «Барса», оформлені протоколами оцінки пропозицій конкурсних торгів від 22.07.2014 року, про визнання ТОВ «Діо-Спорт» переможцем торгів на закупівлю білизни спідньої (код ДКПП 14.14.2), одягу дитячого (код ДКПП 14.19.2), одягу з натуральної шкіри (код ДКПП 14.19.3) та спортивного взуття (15.20.2); визнати недійсними договори від 08.08.2014 року №№ 1, 2, 3, 4 та додаткові угоди до них від 22.12.2014 року, укладені між Комунальною установою Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «Барса» та ТОВ «Діо-Спорт» на загальну суму 1594530,00 грн.

Відповідно до письмових заперечень на позовну заяву перший відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки прокурор не має повноважень здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, а тому перший відповідач вважає, що доводи прокурора, наведені ним у позовній заяві, про наявність у діях відповідачів попередньої домовленості не є належними доказами, визначених частиною першою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», антиконкурентних узгоджених дій відповідачів.

01.09.2015 року прокурор подав до суду письмові пояснення, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги, посилаючись на незаконні дії комітету з конкурсних торгів щодо проведення конкурсних торгів, визначення переможця та укладення оспорюваних договорів.

Другий відповідач та третя особа своїх представників в засідання суду не направили, відзиву та письмових пояснень щодо позову прокурора не подали, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, які повернуті на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового звязку.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представників другого відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників першого відповідача всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор як позивач звернувся з позовом в інтересах держави до відповідачів про визнання недійсним рішення комітету з конкурсних торгів Комунальної установи Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «Барса», оформлені протоколами оцінки пропозицій конкурсних торгів від 22.07.2014 року, про визнання ТОВ «Діо-Спорт» переможцем торгів на закупівлю білизни спідньої (код ДКПП 14.14.2), одягу дитячого (код ДКПП 14.19.2), одягу з натуральної шкіри (код ДКПП 14.19.3) та спортивного взуття (15.20.2); визнання недійсними договорів від 08.08.2014 року №№ 1, 2, 3, 4 та додаткових угод до них від 22.12.2014 року, укладених між відповідачами.

У 2014 році перший відповідач здійснював закупівлю спортивних товарів (одягу дитячого, одягу іншого та аксесуарів одягу інших, з текстильного полотна, крім трикотажних; взуття спортивного (туфлі кросові); білизни спідньої, не трикотажної (футболки, труси); аксесуарів одягу з натуральної шкіри, одягу, виготовленого з фетру чи нетканих полотен, одягу готового, з текстильних полотен з покривом (костюм вітрозахисний).

У даному позові прокурор зазначає, що рішенням комітету з конкурсних торгів першого відповідача від 23.05.2014 року затверджена документація кожної з процедур конкурсних торгів. Відповідно до протоколів оцінки пропозицій конкурсних торгів від 22.07.2014 року до оцінки допущено пропозиції двох учасників, зокрема, ТОВ «Діо-Спорт», ТОВ «Магнум-МВ», а пропозиції ФОП Лінника А,М, протоколами №№ 11, 12, 13, 14 від 23.07.2014 року відхилені у звязку з тим, що у складі пропозицій конкурсних торгів учасником надано копії лише одного договору про виконання аналогічних договорів, у той час як пунктом 2 додатків № 2 документацій конкурсних торгів замовником вимагалося надання інформаційних довідок про виконання аналогічних договорів з обовязковим наданням копій таких договорів у кількості не менше 2-х.

Крім цього, як зазначає прокурор, пропозиції даного учасника не містять інформації щодо ознайомлення та згоди з істотними умовами договорів, зазначеними в документаціях торгів.

Прокурор в обгрунтування позовних вимог зазначає, що ним при вивченні пропозицій конкурсних торгів учасників, яких допущено до оцінки, виявлено окремі обставини, що можуть свідчити про їх змову, антиконкурентні узгоджені дії, спрямовані на спотворення результатів торгів, а тому комітет з конкурсних торгів першого відповідача на підставі пункту 3 частини першої статті 30 Закону України «Про захист економічної конкуренції» мав відмінити торги.

Підстави звернення прокурора до суду з даним позовом він обґрунтовує тим, що Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України позбавлено можливості проведення відповідної перевірки щодо дотримання відповідачем положень антимонопольного законодавства під час проведення конкурсних торгів.

Перший відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на вимоги частини четвертої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», відповідно до якої здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбаченими пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 1-13, 15, і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

Господарський суд, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позиція прокурора суперечить вимогам діючого законодавства, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

У відповідності до абзацу 1 частини першої статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між субєктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими субєктами господарювання, внаслідок чого споживачі, субєкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий субєкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Пунктом 1 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Згідно статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції», узгодженими діями є укладення субєктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття обєднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) субєктів господарювання; узгодженими діями є також створення субєкта господарювання, обєднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між субєктами господарювання, що створили зазначений субєкт господарювання, обєднання, або між ними та новоствореним субєктом господарювання, або вступ до такого обєднання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема визнаються узгодженими дії які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлюються Законом України «Про здійснення державних закупівель».

У відповідності до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів субєктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції; у разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено вичерпний перелік повноважень Антимонопольного комітету України, зокрема, пунктами 1-4, 11 частини першої зазначеної статті передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;

- перевіряти субєкти господарювання, обєднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю шодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), субєктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно частини четвертої статті 7 зазначеного Закону, здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особи зобовязані передавати Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Таким чином, прокурор не має повноважень здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, проводити перевірки, приймати за їх результатами відповідні рішення тощо.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги прокурора у даній справі є неправомірними, необґрунтованими та непідлягаючими задоволенню, оскільки прокурор не має права перевіряти субєкти господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції, не мав права здійснювати повноважень Антимонопольного комітету України.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Прокуратуру м. Суми.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Прокуратури м. Суми Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 79) до Державного бюджету м. Суми (отримувач коштів УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача 37970593, код банку отримувача МФО 837013, рахунок отримувача 31218206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 2436,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

ОСОБА_1 рішення складено 23.09.2015 року.

Суддя ОСОБА_5