Рішення № 50934243, 21.09.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2015 Справа № 920/1198/15

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача - Івлічева К.Ю.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1198/15

за позовом Державного підприємства "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект", м. Миколаїв

до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми

про стягнення 41134,68 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулось ДП "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" до ПАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" про стягнення 41134,68 грн. за договірними зобов'язаннями.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує повністю.

Відповідач за змістом свого клопотання від 13.08.2015р. наголошує, що позивачем нараховано штрафні санкції за прострочення оплати по рахунку №24 від 26.09.2014р. починаючи з 02.10.2014р., тобто через 5 днів з дати виписки рахунку, а не з дати отримання рахунку відповідачем, що на думку відповідача суперечить п.2.3 Договору зберігання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в умовах належного повідомлення відповідача про розгляд справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

30.09.2013 року між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (Зберігач) та Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В. Фрунзе» (Власник) був укладений Договір №123/13 про зберігання майна (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, власник передає, а зберігач приймає на зберігання на умовах, викладених в цьому договору, газотурбінний двигун ДГ90Л2.1, що надалі іменується - майно.

Згідно вимог договору відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання майно, що підтверджується актом приймання-передачі на зберігання від 30.09.2013 року.

Відповідно до п.2.1 договору вартість майна, що передається зберігачу на зберігання за цим договором, складає 30549 246 грн.

Відповідно до п.2.2 договору вартість зберігання одного ГТД ДГ90Л2.1 строком 1 календарний день складає 70,92 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2.3 Договору, оплата вартості зберігання майна здійснюється власником протягом 5 календарних днів після надання рахунку, виставленого зберігачем, не пізніше 10 календарних днів після закінчення строку зберігання та оформлення акта надання послуг.

Позивач виконував свої обов'язки за договором, належним чином зберігав майно та в обумовлений строк передав його відповідачу, що підтверджується листом приймання-передачі зі зберігання від 24.09.2014 року.

Відповідно до п.2.4 договору факт надання послуг зберігачем та вартість зберігання підтверджується шляхом підписання сторонами акту надання послуг. Зазначений акт підписується після повернення майна власнику.

Згідно з актом надання послуг, підписаним сторонами за договором 24.09.2014 року вартість зберігання майна склала 25389,36 грн.

ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», відповідно до вимог п.2.3 договору, після підписання акту надання послуг, листом №05/4-7461 від 29.09.2014 року надіслало ПАТ думське НВО ім. М.В.Фрунзе» рахунок на оплату №24 від 26.09.2014 року на суму 25389,36 грн.

Відповідно до п.2.3 договору строк оплати за договором - 5 календарних днів з дня надання рахунку, але не пізніше 10 календарних днів після закінчення строку зберігання і оформлення акту надання послуг, тобто не пізніше 04.10.2014р. (враховуючи, що акт надання послуг оформлено сторонами 24.09.2014р.).

Проте станом на 27.04.2015 року ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» свої зобов'язання за договором № 123/13 від 30.09.2013 року по оплаті за отримані послуги зберігання майна не виконало.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення позивачем суми основного боргу у розмірі 25389,36 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором зберігання № 123/13 від 30.09.2013 року на суму 25389,36 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.1 Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 2.3 Договору, оплата вартості зберігання майна здійснюється власником протягом 5 календарних днів після надання рахунку, виставленого зберігачем, не пізніше 10 календарних днів після закінчення строку зберігання та оформлення акта надання послуг.

Позивач почав нараховувати відповідачу пеню, 3% річних, інфляційні збитки та вважати відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання, починаючи з 02.10.2014р. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рахунок №24 було виписано 26.09.2014р. і 5 - денний строк на оплату, встановлений п. 2.3 Договору, позивач обраховує саме з цієї дати.

Але суд не може погодитись з таким розрахунком позивача, оскільки рахунок №24 від 26.09.2014р. було направлено відповідачу лише 29.09.2014р. і доказів його отримання адресатом суду не надано.

Разом з тим, п. 2.3 Договору встановлено також, що оплата вартості зберігання майна здійснюється власником не пізніше 10 календарних днів після закінчення строку зберігання та оформлення акту надання послуг.

Враховуючи, що акт надання послуг оформлено 24.09.2014р., то 10 - денний строк на його оплату збігає 04.10.2014р., а отже з 05.10.2014р. відповідач вважається таким що прострочив своє зобов'язання з оплати товару і саме з 05.10.2014р. у позивача виникає право нараховувати відповідачу пеню, 3% річних, інфляційні збитки.

Тому, суд з урахуванням вимог постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р., № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", перевіривши розрахунок відповідача щодо нарахування пені, 3% річних, інфляційних збитків, в межах позовних вимог, дійшов висновку задовольнити зазначені вимоги частково, а саме:

- пеню за період з 05.10.2014р. по 01.04.2015р. на суму 2124,70 грн.;

- 3% річних за період з 05.10.2014р. по 20.07.2015р. на суму 603,08 грн.;

- інфляційних збитків з 05.10.2014р. по 20.07.2015р. на суму 12622,10 грн.

Щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних збитків в іншій частині, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, порушення відповідачем договірних зобов'язань, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у повному розмірі у сумі 1827 грн. з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК України.

Також, суд зазначає, що відповідачем було змінено назву з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання", що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тому суд враховує даний факт при постановленні рішення у справі.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58; ід. код 05747991) на користь Державного підприємства "Науково - виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (54018, м. Миколаїв, пр-т. Жовтневий, 42 А, ід. код 31821381) заборгованість за договором зберігання №123/13 від 30.09.2013 року у розмірі 40739,24 грн., в тому числі: 25389,36 грн. основного боргу, 2124,70 грн. пені, 603,08 грн. трьох відсотків річних, 12622,10 грн. інфляційних збитків; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 1827 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 23.09.2015р.

Суддя (підпис) В.В. Рунова