Постанова № 5092614, 26.02.2009, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2-а-2412 2009 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Ісаєвій Д.А. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві про зобов'язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право як непрацюючий пенсіонер на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, але відповідачем вказана доплата проводиться в значно нижчому розмірі. А тому позивач просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок вказаної доплати до його пенсії , встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 року в розмірі 440 грн.

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд визнати відмову відповідача щодо перерахунку доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення неправомірною та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року.

Представник відповідача до суду не з'явився, але суду надано листа щодо розгляду даної справи без участі представника відповідача та письмові заперечення на позов.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Так, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м.Білій Церкві як непрацюючий пенсіонер, що відповідачем не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований і постійно проживає в м.Білій Церкві, яке згідно постанови КМ України від за № 106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/ віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /в редакції до 01.01.2008 року/ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.

Отже, позивач, як непрацюючий пенсіонер, відповідно до Закону мав право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії проводилася відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При вирішенні даного спору судом не можуть прийматися до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях з приводу того, що неможливо при виплаті зазначеної доплати застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст.39 Закону та іншим нормам Законів.

Так, згідно Закону України “Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік” розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік і в жодному з цих законів не було обмежень щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, в Законі України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік» було вказано на те, що до прийняття ВР України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, КМ України здійснювати перегляд цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

В Законі України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» було дано доручення КМ внести пропозиції про внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата.

Але, як вказано вище, жодних законодавчих актів з цих питань КМ України починаючи з 1996 року не приймалося, незважаючи на те, що розмір мінімальної заробітної плати за період з 1996 року неодноразово змінювався, вказана доплата залишалася незмінною протягом всього цього часу.

Слід зазначити, що дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на 2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.

 Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.39 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .

Так, в разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст.101 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” КМ України в 2007 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які за законодавством визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Але, як вказано вище в постанові, починаючи з 1996 року розмір доплати за проживання на території радіоактивного забруднення залишався незмінним по даний час, не змінювався цей розмір КМ України і на 2007 рік.

Крім того, відсутність належного фінансування виплат, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п.28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено наступні зміни, а саме: частину першу та другу статті 39 замінено однією частиною такого змісту: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених КМ України, у зв'язку з цим частину третю вважати частиною другою.

Але за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними деякі положення Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. і п.28 розділу 2 Закону, відповідно до якого були внесені зміни до ст.39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, встановлений ст.95 Конституції України, ст.38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов'язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

А як вказано вище, цим Законом, а саме ст.39 було визначено розмір доплати за проживання на території радіоактивного забруднення.

Як вказано вище, суд вважає, що Закон про Державний бюджет України не може скасовувати або змінювати обсяг пільг, гарантій, передбачених іншими законами, а тому при вирішенні даного спору, на думку суду, підлягають застосуванню саме положення ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено розмір вказаної доплати на рівні мінімальної заробітної плати.

Згідно Закону України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року-440 гривень, з 1 жовтня 2007 року-460 гривень.

Згідно ст.59 Закону України«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року-515 грн., з 1 квітня -525 грн., з 1 жовтня -545 грн., з 1 грудня -605 грн.

Отже, з врахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно.

А тому суд вважає неправомірною відмову відповідача щодо проведення перерахунку доплати до пенсії позивача за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінімальної заробітної плати, про що вказано вище в постанові.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату доплати до пенсії за період з липня 2007 року.

Так, за ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, на що вказано в ст.100 КАС України.

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову посилаючись в т.ч. і на пропуск строку звернення до суду, що слідує з письмових заперечень відповідача.

Інших строків для звернення до адміністративного суду по даній категорії справ ні КАС, ні іншими законами не встановлено.

Відповідно до ч.2 статті 100 цього Кодексу якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

 Проаналізувавши всі надані докази, суд не вбачає підстав для визнання причин пропущення строку звернення до суду позивача поважними.

Так, позивач звертається до суду з вказаною заявою 05.11.2008 року, а тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача за період з листопада 2007 року.

На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.

Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп, Законом України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.ст. 6,9,17, 99-100, 158-163, 167,185,186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві щодо перерахунку доплати до пенсії ОСОБА_1 за проживання на території радіоактивного забруднення згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі мінімальної заробітної плати.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати щомісячно в розмірах, визначених в Законах про державний бюджет України на відповідний рік, за період з листопада 2007 року по 31 грудня 2008 року.

Від сплати держмита /судового збору/ позивача звільнити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Дмитренко А.М.