Постанова № 5085455, 26.08.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 серпня 2009 р. м. Чернівці Справа № 2а-873/09/2470

17 год.51 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання: Герасиму Андрію Штефановичу

за участю сторін:

від позивача - представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам» Тарновецький В.І (довіреність № 40 від 03.08.2009 р.).;

від відповідача - представник Державної податкової інспекції у м. Чернівці Чебан В.І. (довіреність № 34732/10-012 від 23.09.2008 р.);

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним та скасування рішення № 0009340234/0 від 02.06.2009року в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсам» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, з урахуванням змінених позовних вимог, про визнання нечинним рішення № 0009340234/0 від 02.06.2009 р. в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 305896,65 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно визначив суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 305896,65 грн. за проведення розрахункових операцій на повну суму покупки із роздрукуванням розрахункових документів, що не містять певних реквізитів назви та адреси господарської одиниці позивача. Зокрема, позивач посилається на те, що положення ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачають накладення на субєктів господарювання фінансових санкцій у разі, якщо виданий субєктом господарювання фіскальний чек не містить певних обовязкових реквізитів, зокрема назви та адреси господарської одиниці де здійснюється продаж. Крім того, вважає, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачає жодної відповідальності субєкта господарювання у разі невідповідності виданого ним розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених у запереченнях, оскільки вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. В поясненнях вказував на порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3, ст. 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахункових операцій на повну суму покупки із роздрукуванням розрахункових документів, що не містять назви та адреси господарської одиниці позивача. Зазначав, що у разі відсутність в розрахунковому документі обовязкових реквізитів назви та адреси господарської одиниці такий документ не є розрахунковий. Просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці на підставі п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно затвердженого начальником ДПІ у м. Чернівці плану - графіку перевірок субєктів господарської діяльності відділом контролю за розрахунковими операціями на травень 2009 р., проведено планову перевірку господарської одиниці-магазину, розташованого за адресою м. Чернівці, вул. Червоноармійська, будинок, 69, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Універсам»», з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої 28.05.2009 р. складено акт за № 2056/24/12/23/22838672.

В описовій частині акту перевірки в підпунктах 2.1, 2.1.2, 2.2.7, 2.2.8 та 2.2.9 відображено, що позивач проводив розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з видачею (роздрукуванням) розрахункових документів (а.с. 9-12).

Перевіркою встановлено:

- невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, суми коштів, яка зазначена в денному звіті РРО в сумі 27,05 грн.;

- нероздрукування фіскальних звітних чеків РРО № 2412007391 14.09.2008 р., РРО № 2412004389 03.11.2008 р., РРО № 24120091500 09.12.2008 р.;

- проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, що використовуються в магазині в період з 01.01.2008 р. по 20.05.2009 р. з видачею розрахункових документів невстановленої форми, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а саме в чеках РРО не зазначено «назви» та «адреси» розташування господарської одиниці. Виторги по РРО за 19.05.2009 р. склали 38916,67 грн., за 20.05.2009 р. (до 17 год. 15 хв.) 22262,66 грн.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 1, 2, 9, 13 ст. 3, ст. 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000 р.

На підставі висновків акту перевірки рішенням Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0009340234/0 від 02.06.2009 р. до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 307051,90 грн.

Як встановлено судом, позивач частково погоджується з вказаним рішенням в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 135,25 грн. та 1020,00 грн. нарахованих відповідно до п. 4 ст. 17, ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Проте, не погоджується із рішенням відповідача в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 305896,65 грн. відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 1 ст. 3, ст. 8 цього Закону, у звязку з чим оскаржив його до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265).

Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти (ст. 1 Закону № 265).

Пункт 1 ст. 3 вищеназваного Закону встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до абз. 4 ст. 2 цього Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Абзацом 15 ст. 2 Закону № 265 визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 Закону № 265 визначено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання вказаної статті Закону наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000 р. затверджено «Положення про форму та зміст розрахункових документів» (далі - Положення № 614), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за № 105/5296. Пунктом 1 вищеназваного Положення визначено поняття адреса господарської одиниці, під яким розуміється адреса зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею); назва господарської одиниці - назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею). Відповідно п. 3.2 ст. 3 цього Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) повинен містити такі обовязкові реквізити як назву та адресу господарської одиниці.

Статтею 17 Закону № 265 встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

2) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій;

3) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну;

4) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій;

5) десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну;

6) п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

7) десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі порушення встановленого у пункті 1 статті 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті;

8) ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.

З аналізу положень ст. 17 Закону № 265 вбачається, що вказана норма Закону не передбачає застосування до субєктів підприємницької діяльності штрафних (фінансових) санкцій за роздрукування розрахункового документу невстановленої форми.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) Державною податковою інспекцією у м. Чернівці при винесенні оскаржуваного рішення, а саме: рішення прийняте всупереч встановлених законом повноважень, у невизначений законом спосіб, а також без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи, відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів, що позивач проводив розрахункові операції не на повну суму покупки (надання послуг), не проводив розрахункових операцій через РРО чи не роздрукував розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а також не навів правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених п. 1 ст. 17 Закону № 265.

Доводи відповідача про правомірність застосування до позивача фінансової санкції передбаченої п. 1 ст. 17 Закону № 265 за порушення вимог п. 1 ст. 3 та ст. 8 цього Закону, суд вважає безпідставними, оскільки відсутність в розрахунковому документі назви та адреси господарюючого субєкту надрукованого на зареєстрованому у встановленому порядку реєстраторі розрахункових операцій є формальним порушенням форми такого документа, що в свою чергу не виключає факт здійснення позивачем розрахункових операцій.

Суд відхиляє помилкові посилання відповідача про проведення розрахункових операцій із нероздрукуванням відповідачем відповідних розрахункових документів у звязку з відсутністю певних реквізитів (назви та адреси господарюючого субєкта) як на підставу для застосування штрафних санкцій за оспорюваним рішенням, оскільки п. 1 ст. 17 Закону № 265 не передбачає такий склад порушення як невідповідність роздрукованого субєктом підприємницької діяльності розрахункового документа вимогам ст. 8 цього Закону та Положення № 614, а також не містить відсилочної норми з цього приводу.

Мотивацію відповідача щодо неможливості здійснення контролю за повнотою та своєчасністю проведення розрахункових операцій позивача за відсутності назви та адреси субєкта господарювання у фіскальному документі, а також звуження прав споживача при виявленні неякісного товару або неправильного готівкового розрахунку, суд вважає непереконливою, оскільки в розрахункових документах надрукованих позивачем відображено його індивідуальний податковий номер та фіскальний номер касового апарату, що дозволяє ідентифікувати субєкта господарювання, а захист прав споживачів не віднесено до функцій податкового органу.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України, зазначена сума судових витрат підлягає стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0009340234/0 від 02.06.2009 р. в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам» фінансових санкцій у розмірі 305896,65 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсам» (58000, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 69, код ЄДРПОУ 22838672) судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2009 р.

Суддя В.К. Левицький